Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
МОЛОДЕ ПОКОЛІННЯ І Р- І ЖІНОЧА ОРГАНІЗАЦІЯ Проблема молодого покоління, важлива і пекуча, відчувається не лише в жіночих організаціях, але в цілій українській спільноті, одна че ставимо її від літ у неправиль ній площині. Дискусії на ці теми звичайно односторонні, без уча сти тих, про кого мова, тому най частіше наші висновки не нахо дять відгуку в тих колах, до яких спрямовані, і справи стоять на мертвій точці. Різниця поглядів і підходу до життя між старшою і молодшою генераціями стара як світ. Не від крила її Америка в шістдесятих роках двадцятого сторіччя, лише придумала для неї нову назву „дженерейшен ґеп“, яку підхопив західній світ, створюючи вражен ня сензаційної новости. У нашім суспільнім житті застосовуємо цей термін безкритично і непра вильно. Прірва між генераціями це різниця поглядів між батьками і дітьми, передусім студентською молоддю. У нашім середовищі це катастрофальна відсутність у гро мадськім житті людей між трид цятим і п’ятдесятим роками життя, що в найближчій майбутності мо же спричинити повільну ліквідацію організацій і установ, без яких не можливе дальше існування україн ської спільноти. У жіночих організаціях молодо го членства ке більше як десять відсотків, у проводі ще менше. Відділи деяких організацій подо- бають уже радше на клюби емери- ток, як на клітини живучих, ак тивних об’єднань. Звичаєм стар шого покоління, порівнюю мину ле зі сучасним, щоб відповісти на запит, чи так само було колись, чи зберігаємо громадську тради цію, чи може на еміграції витво рилася нездорова атмосфера, що спричинює специфічну ситуацію в нашім середовищі. Деякі дані, що попали під руку, кидають світло на минувшину. Наталія Кобринська заложила Товариство Українських Женщин, маючи 33 роки, була співредактор- кою „Першого вінка“ у віці 37 ро ків. Співредактора Олена Пчілка мала тоді 38 років. Христина Алчевська, пізніше ві дома як видатний педагог, у віці 20 років заложила недільну шко лу для жінок, що перетривала майже 50 років. Дарія Шухевич (пізніше Ста- росольська) у віці 20 років була співосновницею і першою головою „Кружка українських дівчат“, а в віці 27 років стала першою редак торкою журналу „Мета“. Олена Залізняк у 22 роки була співредакторкою місячника „Ме та “, у віці 23 років стала органі заційною референткою „Жіночої Громади", працюючи одночасно в студентських і освітніх товари ствах. У віці 34 років очолила „У- країнський Жіночий Союз“ у Від ні, а два роки пізніше репрезенту вала Союз Українок на конгресі Ліґи Миру і Свободи в Газі. Блянка Баран-Бачинська була заступницею голови Української Національної Ради у віці від 25— 29 років, очолила українську сек цію Ліґи миру і Свободи у віці 30 років. Мілена Рудницька була вибрана посолкою до польського сойму на 34-му році життя, очолила Союз Українок у 35 років, а Всесвітній Союз Українок у 40 років. Це не означає, що ка чолі жіно чого руху і жіночих організацій стояли лише молоді жінки. У про воді і низових клітинах працюва ли поруч жінки різного віку — від наймолодших до найстарших. Жит тєвий і громадський досвід поєд нувався з молодечим ентузіязмом і енергією. Не вік, лише ідейність охота до праці, організаційний хист і знання були кваліфікаціями на провідні пости. Те саме відно ситься до еміграційних центрів, що постали по першій світовій вій ні в Европі, як також до україн ського поселення в Америці і Ка наді. Духова еліта не цуралася громадського життя. Письменниці, видвигаючи у своїх творах сус пільні проблеми, ідеї рівноправно сте жінок, були тісно пов’язані з В обороні вченої В -во „С м ол оск ип4* вип усти ло т еп ер ряд ан г л о м о в н и х пам ф л етів в о б о р о н і кул ьтур н и х діячів, щ о ї х за а р еш т о в а но в У країні. В сі вони в ж е за с у д ж е н і на кількарічні тю р ем н і кари. І в н е в е ликих, гарно о ф о р м л ен и х л етю ч к ах р озго р т а єть ся п е р е д ч итачем -ч уж и н- цем ї х ж иттєви й ш лях. Нас зац ік ав л ю є єд и н а ж ін о ч а п о стать м іж ними. Ц е — Ніна Строката, д р у ж и н а ар е ш т о в а н о го й з а с у д ж е н о го Святослава К араван ського. Пам’я т а єм о , як вона після а р еш ту й п о н о в - н ого з а с у д у с в о го ч оловік а вислала листа д о т ю р е м н о ї влади, з п р о х а н ням — й ого розстріляти, щ о б „в к о р о тити багатолітн і й ого м уки“ . К опію ц ь о го св ого ли ста вислала Б р еж н ь о в у і газет і „Ю м аніте“. Ц ей сміливий ж ес т казав д о г а д у в а т и с ь п р о ї ї завзяття і відчай. А в пам ф л еті встає п е р е д нами ї ї ж и ттєви й ш лях. Ц е — лікарка, щ о з а кінчила з відзначен ням О деськи й м е дичний інститут. П рацю вала кілька літ на півдні У к раїни, потім п о в е р н у лась д о О д еси для д о сл ід ів у м ікро б іо л о г ії, в якій сп ец іял ізувал ась. У 1961 р. пізн ала с в о го ч оловік а, щ о сам е п ов ер н ув ся з С и бір у після д о в голітн ього з а с у д у . А коли й ого а р е ш тов ан о в 1965 p., ц е стало початком ї ї б о р о т ь б и з а й о г о л ю дсь к і права. Покликана з а свідк а в й ого п р о ец сі вона сміливо в ід ст ою в ал а й ого право на с в о б ід н е ж иття. На дом аган ня с в о є ї ун ів е р с и т ет с ь к о ї влади — в ід р ек тися чоловік а, вон а відп овіл а в ід м о в - н о . З в іл ь н ен а з праці в О д ес ь к о м у М ед. Інституті ( їй відм овили т а к о ж прийняти д и сер т а ц ію , н а д якою пра ц ю в а л а ), вон а п остан ови л а в и їхати п о з а м е ж і У країни. О тримавш и працю в Н альчику на К авказі, примістила в с в о є м у пом еш канні Ю рія Ш ухеви ч а, щ о н ед а в н о т о м у вийш ов із д о в г о л іт н ь о ї тю рм и. В гр у дн і 1971 p., коли вона п р и їх а л а д о О д ес и , щ о б п о л а го дити п е р е в із с в о їх реч ей , ї ї за а р еш тували. Зам іт н е т е, щ о негай но п о ї ї ареш ті за в ’язався ком ітет за х и с т у , й о г о о ч о лив П етро Якір, а членами стали: Іри на С тасів-К алинець, Василь С тус, Л е о н ід Тим чук і В ’ячеслав Ч ор новіл. К о мітет зл о ж и в о б ґр у н т о в а н у за я в у , я- к ою закликав гр ом адськ ість д о о б о р он и у в ’я зн е н о ї у м е ж а х с о в єт сь к и х зак он ів . П р оц ес Ніни С трок атої в ід б у в ся в О д ес і від 4— 19 травня 1972 р. ї ї о б в й - НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1973 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
