Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
тека „Наша Доля"), мали велике й вагоме значення в житті кожної з них. Від появи І. тому в 1893 р. аж до 3. тому в 1896 р. вони позначені поважними зусиллями цієї останньої розглянути стан і потреби нашого жіноцтва й накре слити шлях нашого жіночого ру ху. В її оглядах і статтях вона а- налізує також поставу наших по літичних партій до цього питання, характеризуючи їх незаінтересова ність. Через те вона наразилась на неувагу а то й ворожнечу наших пресових органів, що були під їх впливом. В гострих критиках М. Павлика („Народ" 1894), І. Франка („Жит тя і Слово", 1894) і О. Маковея ( , , З о р я “ , 1894), Н. Кобринська зу стріла брак зрозуміння, неувагу, а то й нехіть для своїх ідей. Жі ноцтво, хоч і відчувало правість її ідей та підтримувало її почини, проте не могло її становища обо ронити. Не тільки тому, що не ма ло доступу до тогочасної преси, але й до певної міри також тому, що не розпоряджало таким знан ням і пером, як вона. До того в літературній творчо сті Н. Кобринської настала зміна. Будучи надто вражливою на лі тературні течії, як вона сама пи ше, не могла не піддатись впли вові нових напрямків. Десь на pp. 1892/93 припадає її відворот від реалізму й позитивізму, в якому вона дала такі перлини творчости. У 1895 р. появилась її ковеля „Душа", а в 1897 р. нарис „Ро жа". В них вона віддається питан ням містицизму, що починають щораз більше займати її увагу. І треба сказати, що цим спробам у- же бракувало сили й свіжости дав ніх її творів. І так із 3. випуском Нашої Долі заперестає Н. Кобринська свою видавничу діяльність. Сповільню ється також її темпо у літературній праці. Вона вже не має того роз маху, що давніше, вражена в сво їй гордості й ображена у почут тях. І хоч у 1898 p., що був на званий „роком ювілеїв" їй прий шло велике признання від україн ської громади, то воно вже не мог ло направити того враженого само почуття. Це признання полягало в тому, що Наталію Кобринську за просили промовляти на -двох юві~ лейних обходах того року — ю вілеї Івана Франка й 100-літті „Е- неїди" Котляревського. Це було доказом великої пошани й довір’я до її особи. У тому ж році її за просили до надзірної ради „Укра- їнсько-руської Видавничої Спіл ки", що заснувалась за ініціяти- вою М. Грушевського. Але це не загоїло тих ран, що їй так легковажно завдав наш про від. На світлині з нагоди 25-літ- нього ювілею праці І. Франка во ни сидять поруч себе -— літня вже Наталія Кобринська і худень ка, з глибоким поглядом Ольга Ко билянська. Це був також ювілей їхньої дружби, що їй завершува лось 10 літ. Як змінилось їх ста новище! Як сказано, листування О. Ко билянської з Михайлом Павликом і Василем Лукичем почалося ще в 1890 р. в Димці. Від переїзду її до Чернівців воно пожвавилось, як також знайшлось ще одне най мення Фр. Ржегоржа, чеського ет нографа, з яким О. Кобилянська запізналась у Болехові. У 1894 р. почалась друкуватись у „Зорі" по вість „Людина" і появився нарис „Мати Божа". У 1895 р. у „Неді лі" появились „Банк рустикаль- ний", а в „Буковині" „Жебрач ка", „Мужик" і „Час". Співробітництво Ольги Коби лянської в Нашій Долі, її участь у заснованні жіночого товариства у Чернівцях та доповідь „Дещо про ідею жіночого руху" приписуємо впливам Наталії Кобринської, що скеровувала її увагу в тому на прямку. Але вже в листі до О. Маковея з 18. серпня 1895 р. вона зазначує: „Для мене питання жі ноче — точка поборена, і від те пер навіть не буду писати тенден ційні новели такого роду, як „Лю дина". Впрочім і не хочу служити двом панам, то є тенденції і по езії'V2 І справді у дальших своїх тво рах вона вже вглиблюється в пси хологічні проблеми мистця („По ети", „Мелянхолійний вальс", „На полях") або людини („Покора", „Ніоба"). Правда, в своїх сильних нарисах „Природа" і „Некультур на" вона розглядає ще статеве зрівняння жінки в різних середо 12 О. Кобилянська: „Твори“, т. V. Київ, 1963. вищах, але воно є немов завер шенням перших 'її двох твюрів „Людини" і „Царівни", себто о- станнім словом, сказаним у тому напрямі. І вона росте. Зустріч із О. Ма- ковеєм дала Ользі Кобилянській не тільки багату гаму особистих переживань, що відзеркалились в її листах. Але це передусім по важна літературна поміч і опіка, що виявилась в його літературно- критичних статтях, у поміщенні її творів у часописах „Буковина", „Неділя", Літ. Наук. Віснику. На той час припадають її взає мини з німецьким літературним світом. Вже в листі до М. Павли ка з 13 травня 1895 вона згадує про переклади для Рекляма, що їх ще давніше обіцяла, а в листі до О. Маковея про своє листування з Карлом Кавтським, редактором ча сопису “Neue Zeit.” Пізніше вона нав’язує контакт із журналом “G esellschaft” та його видавцем Гаксом Меріяном. Там друкують деякі її нариси рівночасно, а на віть і скоріш їх української появи. Тут уже про допомогу Наталії Кобринської говорити не дово диться. Ольга Кобилянська стану ла на власний шлях. Ювілейна зу стріч 1898 р. вже ясно окреслила їх становище: пошану й признан ня для авторитету діячки жіночо го руху і симпатію й подив для молодої письменниці. Від того часу, а властиво трохи скоріш їх шляхи проходять наріз но. Та приязні взаємини між ними продовжуються, хоч уже без тієї сили і тепла, що давніше. XII. Будучи у Львові на ювілею І. Франка, Ольга Кобилянська заві тала до Болехова. Не була вона там 4 роки. По довгій розлуці при ятельки стрінулися знову. Про цю зустріч пише Ольга у листі до О. Маковея таке: „Вона прекрасна людина, і мені встидно, що були в мене хвилі, в ко трих я клонилася вірити, що вона мені завидує. Вона мені не завидує, не за видувала ніколи; се вона навіть не може, бо на те за інтелігентна і за талановита. Я навіть з нею ніколи не можу мірятися, в своїх письмах ми є так відмінні, що одна другу ніколи не »перепише«. В неї є літературне обра- 3 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1973 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
