Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
дітей. Все те створює відповідну виховну, читацьку атмосферу. Книжка, чи журнал для дитини, це спільне зусилля автора, редак тора, ілюстратора, видавця, як їх творців. Але друковане слово по требує й споживача-покупця, чи тача, передплатника, книгаря, кольпортера, критика, рецензента, учителя-інтерпретатора лектури дітям. Малий читач потребує зао- хоти, дискретного наштовху з бо ку батьків, учителів, виховників. Далі треба широкого запілля •—• моральної підтримки усього грома дянства, щоб витворити відповід ний читацький клімат. Нажаль, друковане слово не знаходить цієї конечної підтрим ки, навпаки натрапляє на труднощі збоку цих чинників, а навіть на їх протидію. Батьки не заохочують дітей читати, відмовляються купи ти книжку, чи передплатити жур нал, а то й явно відмовляють ді тей від читання, мовляв, навіщо ,,завертати дитині голову україн ськими книжками". Можемо спостерегти, що різні наші установи й організації, які жертовно працюють над вихован ням наших дітей втрачають з ока один преважливий компонент у- спішного виховання -— співдію й взаємодоповкення різних чинни ків, що беруть участь у процесі ви ховання. Замість шукати співзвуч них елементів, які змагають до ті єї самої цілі й координувати пля- ново свої зусилля, кожна з тих у- станов діє самостійно, відірвано о- дна від одної, конкурує одна од ну, кожна ,,шкребе свою власну ріпку". Наші вчителі й виховники у своїй практиці забувають на віч ну й незмінну дидактичну аксіому, що вчимося не для школи, але для життя. Вони обмежують про цес навчання й виховання до стан дартних лекційних одиниць, зами каються у кімнатно-клясовому навчанні, не шукають контакту з життям, як допоміжним засобом в навчанні. Таке навчання анемічне, бездушне, нецікаве, бо не вистар- чигь начиняти голови дітям фор мулами, дефініціями й вербалісти- кою, чи крилатими фразами -— треба використовувати для дидак- тично-методичних цілей такі наго ди, як ось виставки книжки, автор ські вечорі дитячих письменників, відзначення їх роковин, громад- не, організоване відвідування та ких імпрез під проводом учителів. Тимчасом участь дітей на таких імпрезах обмежується до виконав ців програми, а поміж слухачами дітей не побачите. Не шкодило б відвідувати дитячих письменників, відбути з ними гутірку, познайо мити дітей з процесом праці авто ра, з ходом праці над постанням книжки, журналу, відвідати в-во, друкарню. Для ілюстрації скажу, що в звіті з крайової конференції учителів і керівників шкіл украї нознавства, що відбулася остан ньо не згадано ні словом про ви користання в навчанні дитячої книжки, чи журналу. На святкуван ні 50-ліття Р. Завадовича хоч від булося в залі пластового дому не було ні шкільних дітей, ні пласто вої чи сумівської молоді. І так багато нагод проходять мимо, не використані виховно, ні дидактич но. Далі треба подбати, щоб дитина купувала книжку, передплачува ла дитячий журнал, мала свою біб ліотеку. Треба закладати приватні, шкільні бібліотеки, як також біб ліотеки при організаціях молоді, навчити дітей послуговуватися лектурою при опрацюванні дома шніх завдань, навчити її правиль но читати й розуміти книжку, кри тично її оцінювати, висловлювати свою думку про прочитане. Це зна менито можуть робити гуртки кни голюбів. Такий підхід допоможе накладам книжок швидко розій тися, піднести тираж журналів, створити й пожвавити рух на кни жковому ринку й дати матеріяльну базу до нових видань. Бо книжка потребує не тільки моральної підтримки, але й мате- ріяльної допомоги. Книжка це живий організм. Вона, як людина, має подвійну природу — духову, це ідея, задум, провідна думка тво ру, сюжет, тема, мотиви, акція персонаж, зміст, мова. Але вона має й фізичну природу. Книжка, це свого роду товар, який треба продати споживачеві, щоб книжка сповнила свою місію й щоб зма теріалізувалася для уможливлен ня видавничого діла. З листів до Редакції ЩЕ ПРО ФЕМІНІЗМ Дорога Пані Редактор! Лист ,,бабусі“ зацікавив мене до тієї міри, що я простудіювала статтю д-р М. Богачевської-Хом’як. А що Ви, Пані Редактор, так щиро запрошуєте до дискусії, то я відважуюся висло виш свої скромні міркування. В пер шій мірі опанувало мене почуття за здрості! (як нешляхетно!) до бабуси ного ентузіязму і віри в успішність суспільної праці. Але в минулому був такий „дух часу“. Я з тих молодших. Майже цілий відтинок мого зрілого віку припав на воєнні та повоєнні ча си. Всі здобутки організованої су спільної праці моїх батьків були зруйновані на моїх очах. Чужина не може мені дати того ентузіязму, що в „бабусі“. Тим більш реально дивить ся напевно на нашу дійсність д-р Мар та Богачевська, людина, думаю, зо всім молода. Виростала й дозрівала в країні, в якій нема сантименту, де час — це гроші, де тверда й сувора кон куренція вимагають великих зусиль від того, хто хоче щось осягнути, де перша величина вартости — це по одинока людина, її сила духа, інте лекту, волі. В такому розсіянні, в я- кому живе тепер наша суспільність, мусять творитися поодинокі, сильні індивідуальності. Такі вимоги ставить д-р Богачевська до своїх земляків, а може й навіть більші, бо перед нами ще далекий і довгий шлях змагань до нашої оста точної мети. Чи ж дивно, що вона апелює до сумління своїх найближ чих: українських жінок. Думаю, що їй не залежить на фірмовому знаку „фемінізму", але на конкретному змі сті, на ґрадуації вартостей, яку прий ме українка на чужині. Бо ж бачимо, що не все діється добре в „данськім царстві". В космічну добу ми завер таємо до метод XIX віку і пропонуємо читальні „Просвіти1' для наших жінок (див. „Наше Ж иття" за грудень 1972 „За правильне і масове навчання у- країнської мови“). Коли найновіші досліди педагогії пропонують самостійне навчання ді тям у перших роках народньої школи, ми хочемо розкинених по американ ських метрополіях жінок збирати на години читання по-українськи! Ким обсадимо СФУЖО?! Я знаю, що є багато молодих, ідей них та освічених жінок, але ж далеко НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1973 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
