Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ВОЛОДИМИР БАРАГУРА КНИЖКА ШУКАЄ МАЛОГО ЧИТАЧА, ЧИ НАВПАКИ? (Думки із доповіді при відкритті виставки видань для дітей ОРСУА в Ню Йорку у жовтні 1972, скорочено) У виданні „Пригоди української книжки" Ганна Черінь, поетка й письменниця, співробітниця „Ве селки", редакторка сторінки „На шим малятам" у „Нашому Житті" і інших жіночих періодиків, біблі отекарка й мистецький розповідач розказує, як книжка помандрувала в світ, як заходила до різких дітей, як їй відмовляли гостинности різ ними вимівками-браком часу, то переобтяженням наукою, то огля данням телевізії, то незнанням у- країнської мови. Врешті книжка потрапила до хати, в якій панувала сприятлива читацька атмосфера. Діти й уся родина прийняли книж ку з відкритими раменами... Авторка під плащиком вигадки у віршованій формі схопила май же всю сьогоднішню проблемати ку української книжки для дітей. Я переповів телеграфічним стилем зміст цієї книжки бо хочу на під ставі дитячих видань кинути кіль ка думок, що стосуються пробле матики української книжки для ді тей та подбаю вказати практичні способи розв’язати її. Проблема книжки взагалі й ди тячої зокрема існує не тільки в нас. Це всесвітня проблема. Наше суспільство, хоч і мікроскопійне, все ж таки є частиною вселюд ського суспільства й має ті самі проблеми, що й інші народи. Ці проблеми з уваги на специфічні умови еміграції навіть більше го стрі й трудніші до розв’язки, бо мале, відірване від материка, роз порошене по світі й оточене ін- шонаціональним елементом, без людських ресурсів і матеріяльних засобів, здане виключно на власні сили суспільство, має куди більші труднощі розв’язки цих проблем, ніж державні народи. Криза книжки існує в усьому світі у всіх ділянках, зв’язаних з друкованим словом — тобто існує криза авторів, редакторів видань, видавців, читачів, покупців, цир куляційного апарату — передплат, кольпортажу, книгарень. Кожно го року „Ню Йорк Тайме" видає критичний опляд видань для дітей англійською мовою на терені ЗСА. В одному з таких оглядів рецен зент ствердив, що на сотні видань він зміг вибрати тільки який деся ток книжок, що їх з чистою сові стю міг би рекомендувати малим читачам. І це в суспільстві, що на раховує близько 200 міл. населен ня, найбагатше й найпотужніше в світі з тисячами учбових закладів, бібліотек, музеїв, велетенськими людськими ресурсами, з яких по винно вийти багато талановитих письменників для дітей. Коли глянемо на інші суспіль ства в світі, бачимо подібне яви ще. Ні гекіяльних творів для дітей, ні навіть шедеврів сьогодні не по дибуємо. Що найвище кілька де сятків доброго рівня видань. Ре шта — пересіч. Таких прізвищ, як Андерсен, Амічіс, Ляґерлеф, Грімм, Гофман сьогодні не поди буємо. Таксамо висохло джерело казок — народня фольклорна творчість, перевелися бабусі — розповідачки. Отже безсумніву криза існує. Що ж тоді говорити про кас? Вона в нас є і то дуже пекуча. Одначе це не значить, щоб ми опустили руки, чи в безнадії в відчаї вдарили у жалобний дзвін. Навпаки — нам треба стати віч-на- віч з проблемою, з’ясувати собі її, розглянути всі „за" й „проти" й не тільки придумати засоби, але реалізувати її розв’язку. З уваги на специфічні життєві у- мови мікроскопійного, чи мінья- турного суспільства, яким ми є, проблема дитячої книжки мусить бути не лише турботою чинників безпосередньо з нею зв’язаних, але й усього громадянства. Тільки спільні зусилля всіх прошарків і секторів організованого громад ського життя й одиниць можуть дати позитивні наслідки. У нас можна заобсервувати одне інтересне, але й надзвичайно за грозливе явище і то не тільки в книжковому секторі, але в усіх ді лянках національно-громадського життя. Це короткозорість, безпля- новість і самозакоханість громад ських діячів старшого покоління й старшого віку. Вони діють і пра цюють так, наче б від них почи налося і тільки завдяки їм про ходило все наше організоване жит тя і наче б то не потрібно наці- лення на майбутнє, так будьто би вони були вічні й не підлягали бі ологічним законам всіх живих ор ганізмів. Друге небезпечне явище: ми на звали б необачним такого архітек тора й будівничого, що поставив би штукарні стіни й вивершив би їх золотим дахом, але занедбав би покласти під свою монументальну будову тверді, тривкі підвалини. Тому й розбудова нашого нац. гром., культ., наукового життя, будова церков, домів, ставлення пам’ятників, креування універси тетських катедр не матимуть ні якого значення, коли не заповни мо їх живим змістом, живучими і- деями, живими людьми, коли не подбаємо про надійних спадкоєм ців. Тому нашу працю треба за чати від основ, від колиски, від наших найменших. Вони — май бутнє народу, переємники наших надбань, без них за одне поколін ня наше життя, як національної спільноти перестане існувати. Я не хочу цим сказати, що книж ка для дітей, це єдиний засіб вихо вати молоде покоління. Але хочу підкреслити, що це один із засобів і то дуже важливий. Взагалі не має ні однієї абсолютної системи, аг і методи виховання, яка могла б сама по собі діяти успішно. Пана цеї виховання немає. Це складний процес. Тільки цілеспрямованим, зосередженим зусиллям усіх наці онально-громадських ресурсів на ставлених на одну ціль — молоде покоління, можна добитися успіху. Мусять діяти у цьому процесі пе редусім батьківський дім, церква, школа, організації молоді та вся кі інші організовані громадські чинники включно з сірими грома дянами, навіть такими що не мають 10 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ 1973 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top