Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ку на убрання для неї. Аж ось по бачила кров 'на своїй руці. Пока зала ляльці. — Бачиш, знов мене угриз той недобрий хлопець. Але я його до бре задряпала, попам’ятає. Всі во ни такі злі, не терплю їх. Колись я їх усіх подряпаю і покусаю, бо б’ють мене і кричать як на якого пса. їх варто б колись набити, ма чуху вже найбільше. Знала б, що то значить. Нехай би спробувала, як то добре, коли «є можна плечей доторкнутися. Пожди но, нехай я лиш буду сильніша, побачать во ни. І все на мене „нянька" та „нянька", так якби я інакше не називалася. Шкода, що ти не мо жеш говорити, а то б ти кликала мене: „Марисю", так як мама, па м’ятаєш? Добре нам із мамою бу ло, правда? Тоді мене не били. Але я колись утечу з дому і підемо со бі шукати скарбів, знаєш, тих, що мама оповідала. Знайдемо певно, бо мама казала, що сироті найлег ше знайти — так уже їй Бог дає. А як будемо мати багато грошей і крейцарів і шісток, тоді щодня будемо їсти і сніданок, і обід, і вечерю, все по-панськи, а ти бу деш мати оксамитові сукенки. Страх нам буде добре. Але тепер треба тебе назад сховати до скри ні, бо мачуха кличе... Била б... Холодним, осіннім ранком поло скало кілька жінок білизну «а ріці, а громадка дітей гралася на бере зі. Між ними перед вела Марися. Вона показувала їм, як мають бавитися, уставляла, навчала, а коли вони зрозуміли і зовсім зай нялися грою, незамітно відбігла від них і сховалася за лозами. Тут ви йняла з-за пазухи ляльку та й ста ла причісувати її волосся і приго ворювати до неї. Дітям швидко авкучилася заба ва; вони стали сваритися, вкінці побилися. Зчинився крик. Мачуха, що прала білизну, оглянулася, що сталося: між дітьми не було „няньки". — Нянька! Як ти дітей пиль нуєш? •— скрикнула вона. Швидко прибігла Марися і стала заспокоювати дітей. Вони знов по чали гратися. За хвилину почула за собою сміх і радісне плескання в долоні. Огляцулась. За нею сто яли два найбільші з громадки хлопці і, підскакуючи з радости, кричали: — Дивися, дивися, нянько, де твоя лялька! О, як пливе, мов риба! На середині ріки плив з б и т о к шмат — це була лялька. Марися скрикнула і кинулася у воду. Захлистуючись, опиралася вона хвилям і посувалася все наперед. Пару разів похитнулась і впала, але зараз підіймалася і йшла далі. Вода була чимраз глибша — вже досягала дівчині по шию. Хви лі заливали їй очі, і тоді малі, по синілі від зимна руки розпучливо витягалися наперед, шукаючи о- пори. Була вже близько цілі. Ось-ось ухопить ляльку. Досягла її — вхо пила. Нараз зникла під водою. Діти налякалися, скрикнули. Од на жінка бачила, що сталося, і по чала кликати на допомогу. Надбігли рибалки, пішли у воду і за кілька хвилин витягли дівчину. Не віддихала. Посиніле личко ви ражало страшне напруження, тіло було заціпеніле. В малих закосте нілих руках, судорожно затисне- них, була лялька. Коли Марисю відтерли і привели до життя, вона неспокійно оглянулася довкола, а, побачивши коло себе ляльку, ра дісно всміхнулася і відітхнула гли боко. За хвилину, не вважаючи на ослаблення, схопилась і, притулю ючи до себе свій скарб, пово- ліклась до хати. Мачуха набила її за те, що ліз ла у воду. Під зиму Марися захворіла. Кашляла ще від тоді, як топилася в холодній воді, а коли прийшли перші приморозки, вона не мала черевиків, дістала гарячки і не мо гла піднятися з постелі. Слабість її прийшла мачусі ду же не на руку. Тому цілими днями сварила на Марисю, веліла їй вста вати і штовхала нераз. Та Марися лежала в своїм кутку неповорушно, байдужа на крики і гнів мачухи. В гарячці привиджувалися їй гарні картини. Вона зі своєю мамою ходить по гарнім городі, де багато квітів та різних овочів на деревах,. а мама тримає її за руку і говорить до неї так мило-мило, як ніхто інший не говорив до неї. То знов із сво єю лялькою, пишно прибраною, сидять у великій, гарній кімнаті. А до них підходить мачуха, і батько, і всі діти, і кланяються їм низько, аж до землі. То знов здавалось їй, що вона пливе немов на хмарці ви соко-високо і чує співи тихі-тихе- сенькі, а такі чудові... В такій хвилині вона сильніше притискала до себе свою ляльку під хусткою і почувала себе такою щасливою, як ніколи досі. Було їй так дуже добре. Часом лише діти докучали їй. То пробували стягнути її з посте лі, то знов бавилися в похорон, у чому їй призначували ролю мер ця, і коли вона тихо і непорушно лежала, співали над нею довго крикливі пісні. Раз, награвши вже доволі, стали наближатися до постелі Марисі. Тоді одна з дівчат присунулася до лежачої Марисі і швидким рухом витягнула з-під її накриття ляльку. Гучним криком привітали діти нову забавку. Негайно прив’язала до шиї ляльки довгий шнурок і, держачи за кінець, бігали по кім наті з криком: — Геть з дороги, бо велика пані їде! Лялька підскакувала в скорім бігу, розбивалася об ноги крісел, а діти бігали й бігали. Кожний удар ляльки відчувала Марися: вона воліла б, щоб нею так воло чили. На подвір’ї почувся голос ка- таринки. Вмить діти покинули за баву і вибігли з шумом на подвір’я. На підлозі залишилася лялька з розкиненими руками, з поторганим волоссям. Марися зібрала всі свої сили. Стогнучи зсунулася із своїх шмат і приповзла до ляльки. Обережно підняла її, пригладила волосся, впорядкувала одяг. У сінях почувся крик — діти верталися. Марися задрижала, при горнула ляльку до себе, гарячої поцілувала і підсунулася до горі- ючої печі. За хвилину вогонь спалахнув вище, обіймаючи волосся і сукен ку ляльки. Коли діти вбігли в хату, Марися сиділа вже в кутку на постелі, а. по ї'ї блідому личку котидися сльози. (j]h Н_ауК> Вісник, 1904) НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1973 §
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
