Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
В ід гуки Що гитати? НЕ ВІДКИДАЙМО МИНУЛОГО! Щ е в грудневому числі ж урналу „Наше Життя44 мені подобався допис п-.ні Л ідії Одежинської п. з. „За пра вильне і масове навчання української мови44. Було в мене бажання подякувати авторці за такий цінний, на мою дум ку, допис і висловити свої погляди. Але так не вийшло... За грудневим прийшло січневе чиг сло Н. Ж ., за ним і лютневе прибуло. Тут я звернула увагу на допис п. з. „Щ е про фемінізм“, підписаний „Кан дидатка на баб у сю “. Читала я його й перечитувала, але так і не зрозуміла „що й до чого44... Тяжко схопити саму суть статті. Го вориться в ній і про „країну, де час — це гроші“, і про „творення пооди нокої сильної індивідуальности44 (за якими м етодам и?), і про „довгий шлях змагань до наш ої остаточної мети44 (я к о ї? ), і про „космічну д о б у 44, на яку тепер д у ж е модно все звер тати... Але мою увагу привернула згадка дописувачки про статтю п-ні Л. О де жинської в грудневому числі Н. Ж., яку я, особисто, вражаю д у ж е вар тісною. „Кандидатка на б а б у сю “ пише таке (цитую з ї ї статті „Щ е про фемі- нізм“): „В космічну д о б у ми заверта ємо до метод 19-го віку і пропонуємо читальні ,Просвіти* для наших жінок“ (див. „Наше Життя“ за грудень 1972 року „За правильне і масове навчан ня української мови“) . А я питаю шановну „кандидатку на ба б у сю “: — Чи ж, на ї ї думку, всі ме тоди 19-го століття; заслуговують на таке зневажливе д о них ставлення? Чи всіх їх треба беззастереж но від кинути? Чи ж не 19-те стол. з його методами дало нашому народові ідей них національних героїв, що склали своє життя за волю Батьківщини, ви датних науковців, талановитих і на віть геніяльних поетів, письменників, мистців? То ж треба подумати, чи не варто було б узяти деякі з методів 19-го ст. за зразок для нашого, занадто вже зарозум ілого, 20-го століття, а чи й справді все те, щ о належить до мину лого треба легковажно відкидати? У кавказців живе і передається з одного покоління д о другого народня мудрість, яка каже: „Хто стрілить у минуле з рушниці, з того майбутнє стрілить з гармати44. Отже, не знева жаймо минулого, щ об майбутнє не зустріло нас гарматнім вогнем! „Просвіта44, яку „кандидатка на ба б у сю 44 відкидає, як застарілу, в свій час зробила чудо: розбудила національну свідомість галичан, а в 1917-19 pp. (це вже 20-те стол.) вона за д у ж е-д у ж е короткий час і в багатьох наддніпрян- дів збудила національну свідомість, цілком приспану 200-літньою нево лею. То ж не відкидаймо ї ї легковажно, а навпаки, подумаймо, чи не треба було б тут, на чужині, закладати ор ганізації на зразок „Бабусі Просвіти44, які змогли б у багатьох політичних емігрантів розбудити національну сві домість, що так міцно заснула, зако лихана матеріяльним добробутом , комфортом. Правда, авторка допису „Щ е про фемінізм44 висловлюється проти будь- яких гуртків, чи організацій. Вона ка же: „Найновіші досліди педагогії про понують самостійне навчання дітей44... і т. д. В якому сенсі вжито тут слово „са мостійне44? Чи воно означає те ж са ме, що й „індивідуальне44? Якщо це так, то я маю сумнів, щ об ці методи (хоч і найновіші) можна було б ви користати для навчання нашої емі грантської дітвори, яку ми намагаємо ся зберегти для нації. Бо ж знаємо з досвіду, що саме діти й молодь, згур товані в молодечих організаціях, по чувають себ е українцями, виявляють більшу чи меншу національну свідо мість, а ті, що, як кажуть, „ходять самопас44, д у ж е скоро й легко „інди відуально44 поринають у могутніх хвилях чужонаціонального моря. Лариса Дончук У Вашому дописі-листі пропустили ми деякі „епітети", якими хочете ви- сказати свій критичний погляд на картини, які містимо. На нашу думку, критикувати й писати про те, що не подобається, можна і треба, але це не значить, що треба вживати для цього образливих окреслень. Щ о ж до суті справи, то, на нашу думку, „кандидатка на бабусю" аж ніяк не ставиться зневажливо до „Просвіти". Роля „Просвіти", яку во на відіграла, усім відома, але ж це не Ірена Книш: Відгуки часу. Ви брані нариси, статті, спогади, ма теріяли. Накладом авторки. Вінні пег 1972. Ст. 404. У своєму попередньому збірни ку „Жінка вчора і сьогодні*1 ав торка вибрала більш одкородні статті, що й обумовлено назвою твору. А в цьому збірнику, вона відступила від тієї засади. Прав да під назвою „Відгуки часу" мо жна вмістити все актуальне, що діється довкруги. Але знаючи ав торку як талановитого життєпис- ця, що зуміла відгребати з-під пи лу забуття й оживити цікаві жіно чі постаті — то жаль стає, що це не їх збірник. Як гарно було б ма ти лиш — Олену Степанів, Олену Доброграєву, Марту Бо рецьку, Анастасію Лісовську, Марусю Чурай, Магдалину Мазе- пину — тих жінок, що їм так ма ло’ уваги присвятили наші дослід ники. Це було б немов продов женням попередніх праць пись менниці, що дала повні життєписи Наталії Кобринської („Смолоскип у темряві"), Уляни Кравченко, Ма рії Башкірцевої, Марії Занько- вецької, („Три ровесниці"), Ан на Йонкер („Патріотизм Анни Йонкер"). Ще однією цінністю відзнача ється збірник. Авторка залюбки розглядає різні фази нашого жі ночого руху і визбирує цінні мо менти в ньому. Ці свої досліди во на теж сюди включила. Найбільшу вартість із них мають перші кро ки наших поселенок у Канаді й ЗСА, як „На світанку жіночого р у ху в ЗДА", „Піонерськими доро гами", „Перша організація укра їнок у Канаді", „Київський свідок минулого Канади", „Українки й світовий конгрес". Це велика за слуга збірника, бо ці почини не завжди схоплені у збірниках р із них організацій. Інший матеріял збірника — це відгуки на актуальні теми. Деякі значить, що ті самі методи треба ще й сьогодні стосувати. Ви самі пишете, що „Просвіта" „;в свій час зробила чудо". Щ о ж до ближчого окреслен ня пропонованих „бабусею" метод, то сподіваємося, що вона сама на це питання відповість. Редакторка м НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1973 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top