Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ганна Черінь Чекання Оповідання Спалахнули електричні лямпи над брамою, контролери відстіб- нули перепони, і людська нетер пелива лава ринула з перону в почекальню. Діна ловила зором приїжджих, і одного разу кину лась назустріч високому брюне тові, що чимсь був схожий на Бориса. Той здивовано посміхнув ся і зупинився, чекаючи продов ження. Діна вибачилась і віді йшла. Сіла на лаву і вирішила, що краще нехай Борис її шукає. Проте, останній пасажир пере йшов через браму, і контролери знову її замкнули. Залишивши одного на варті, пішли до кантини на каву. Наступний поїзд приїде через годину. Але це вже буде третій. Звичайно, люди рахують до трьох, — навіть тоді, коли погрожують, що будуть стріляти. Діна вже прорахувала ,,один“ і ,,два“. Як що впаде „три“ і Борис не при їде, треба стріляти. Словом або ділом. В почекальні пусто. Трохи зго дом почнуть приходити люди на коріння, не лише зовнішні атри бути; — сама настанова її як твор ця до праминувшини, — це мі стичне просякання тисячеліть, •— вказує на головну рису основ ро мантизму — сприймання нації, як метафізично неповторної цілости у всіх циклях її буття. Символіка грає при тім немалу ролю в поете си. Стиль Лятуринської — це новий здобуток в царині українського поетичного слова. Він характер ний тим, що з одного боку орга нічно український по духу, з дру гого пройнятий здобутками посе редніх течій, — імпресіонізму, символізму, експресіонізму й не- оклясики, — що становить духо вий субстрат її поетичної май стерносте. Вірш поетки легкий, з багатством розмірів, строфіки, з різнородною римою, з алітераці- ями. Мова її багата в архаїзми, діялектизми та новотвори, що ста ють прекрасним засобом до цілі її як майстра — поета, — дати поїзд, що їде на Бельведер, а по кищо в величезній залі самі тіль ки продавці в кіосках з журнала ми, овочевими соками, содою і квітами. Ба ні: ще хтось сидить на лаві по другім боці й читає газету. Діна також купила жіно чий журнал і спинилась біля ма шини з напоями. Автомат виявив людські прикмети: гроші взяв, а соди не дав. Як і кожна людина в такім випадку, Діна почала тис нути на всі ґудзики, почавши від „звороту грошей *1 і до „подвій ного цукру і вершків". Жодних наслідків. —• Можна вам допомогти? Я вкину два „ніклі“, і тоді й ваша монета прийметься. повнокровний поетичний вислід. I- дейно й тематично була поетка близько зв’язана з Пражською групою поетів: з Юрієм Дарага- ном, Олегом Ольжичем, Олексою Стефановичем та Юрієм Липою. Однак поетичний стиль О. Ляту ринської самобутній; її ліричні мініятюри виливаються часто в а- форизми чи викарбовані епіграми, що в них праукраїнська давнина стає проекцією на сучасний світ. О. Лятуринська, як і згадані май стри слова націоналістичного сві тогляду, належали до групи Літе- ратурно-Наукового Вісника, де й появлялися їхні твори. Суціль ність свого світогляду зберегла О. Лятуринська до кінця своїх днів. Ще довго промовлятимуть твори поетки до людської душі відкри ватимуть читачам двері в світ, го ловно ж у світ української духо- вости. „О, скільки ж то відчинених дверей В далекий світ шляхів незнаних!" -—- Що за магія! Але ж тоді пропадуть ваші гроші? — Ні, я свій напій також ді стану. -— Але ж він вам непотрібний! — А може і потрібний. А як що це мені дає нагоду з вами познайомитись? -—■ То я відмовляюся від лімо- нади і від грошей. ■—• А я всеодно кидаю свої ніклі, бо таки хочу пити. Та не втікайте ж: адже ж всеодно по переду вийде ваша лімонада, а потім уже мій „кок“. Беріть. — Дякую. — Ви нічого не маєте проти, якщо я сяду біля вас? — Тут повна заля. — Цебто, порожня заля, ви хочете сказати? А от на моє міс це якраз сіла якась стопудова да ма. То я краще ніж біля неї, ся ду біля вас. — Я теж стопудова, тільки моя вага на серці, а не на тілі. — Ту вагу не можна зміряти, бо вона, найчастіше, уявна. Зви чайно, вже третя година минає, а він не прибув — це важко... — Звідки ви знаєте, що то — він? А може я взагалі ні на кого не чекаю? Може я просто тут си джу, бо надворі так нестерпно гаряче? -—- А тут так нестерпно гаря че на серці, -—- коли говорити ме тафорами, так, як ви. Хто ні на кого не чекає, той не біжить до брами і юбізнавшися не кидається в обійми до незнайомого. — В обійми! Це вже нахаб ство! Я ні до кого в обійми не кидаюсь. — Навіть до нього? — Навіть і до нього. Але мо же який прикрий випадок стався, чи з поїздом що негаразд... Як НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1972 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
