Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
спогадом про княжі часи, з її ві руваннями й буйною природою, ■— як невідмінними елементами її буття. Краплинами міцного трунку о- сідали ці прадавні елементи ми нулого на душі поетки ще в ди тинстві й юності її, щоб згодом перетворитися в твердий і точений янтар її поезій. Поезія її орга нічно національна, українська; поетка усіма змислами сприймає прадавню Україну в єднанні з сво єю власною істотою: на круглих щитах предків видніє черлень і чернь — первісні барви, і ясність б’є від спалахів зброї пращурів; десь ріг скликає турій, і мечі лад нають, — а на лугах її сучасно- сти вчувається їй гра сумних со пілок у виразі глибокої туги... З такого сприймання поетки випли вають і мотиви її творчости. Природа волинська — це у О. Лятуринської не лише тло для дії й душевних порухів; це в неї ак тивний компонент, що дихає жит тям: „Війнуло чудним подихом, немов чужинним. О, ні! І згадка чарівна десь із глибини: І м’ята, і стокроть, і лепеха Волині О, образ весен — ледве черкнуті пастелі.. . ...То Божа синь, то ніжно кинута рожевість, то ще несита зелень вітів яблуневих.. . “ Поетка любить давнину, що о- живає в її ліриці. Є це хоча б відтворення такого побутового о- бразу;: „Важкі киреї, золоті дальматики та оловіри, і княжі корзна, і щити, ножі, списи, мечі, сокири...“ Зброя предків дзвенить в її уяві, свист стріли оживає в її ляко- нічнім прецизнім вислові: „Устами славлена стріла стужавлена! Хвалена, хвалена в отруті калена! Стріла окрилена стріла доцілена Кров’ю гартована стріла значкована“. Жорстока доба пращурів віджи ває в її рядках, а ,,Слово о полку Ігоревім" щедро постачає їй свої мотиви: „брешуть на щити лиси ці, видніють черлені щити кня жих воїнів, лунає клич ,,за землю Руськую, за рани Ігореві!" •— що стає наче кличем і самої поетки. Образ бою передається у Ляту ринської ляконічно, а в ощадно сті вислову ■— сила: „Вдаряє в грудях мідь об мідь, перетинаються ножі люби, люби і ненавидь, як повінь, мужу, жий!“ У поетеси героїчне переплітаєть ся з легендарним в чіткім і образ нім вислові: „І зрине кінь у височінь, як є, в похідній збруї, і дух твій вбраний в кармазин. І запитає Юрій: Щ о мав ти над життя дорожче? Що на землі досяг? — Я з роду воїн, Переможче, доніс свій злотий стяг“. Та не лише лицарі оживають в творах Лятуринської. Тугою прой має відгомін плачу Ярославни. А жіноча психіка гармонійно єдна ється з природою рідною. Любов і тута жіноча триває у віках; вона ніжно торкає струни душі спокон віку й донині, -— у Лятуринської любов і ніжність жінки проглядає крізь серпанок символів і народ ного побуту, з глибини віків, чи може із сучасносте у їх глибінь: „ . . .Він був — не був. й о г о прихід завжди бентежив, а ймення не назву, не розпишу на п обер еж ж і.. або: „О, чую, ріг скликає турій, і лицарі мечі ладнають. А на чолі у мене жмури, і тяжко потайки зітхаю“. Ці елементи еротики •— пал ке кохання — поєднані у вірші з глибоким патріотизмом: ■— лицар пішов у бій „За честь, за стяги злотні Руси, за батьківську вояцьку славу!. . “ Болючим спалахом бренять слова туги за милим; це вираз самоти: ^Безумна з горя, я крикну місяцю і зорям у млу ночей, у вир хуртеч. Хто вип’є з келиха мойого? Заступить втрату дорогого?44 На мотив голосіння бренить ле мент запитання: „О, хто ж мені утіху д а ст ь ? ..44 Болісно звучать згуки гуслів ту ги за отчизною: „...Я ніжно перебрала струни і голос мій, так клично-юний, вібрує свіжістю дівизни коханий голос мій — з отчизни!44 Любов до отчизни проходить чер воною ниткою в її творчості. Та любов поєднана у неї з ненави стю, нещадним гнівом супроти во рога: „Не знаєш гасла — боронись! Освячений держу я спис. Я попіл бороню батьків, Героїв славу, честь борців. Зухвальче, чолом, оком ниць, Тут недоторканість гробниць, багаття і священний дуб і Володимирів Тризуб4*. і далі: „У грудях ненависть моя. В мойому серці гнів кріпкий, Мій меч бряжчить: та ти ж вояк! Честь лицарськіа кричить: Убий!44 Монолітна княжа Русь — Свя тослава й Володимира — це остоя її шукань долі — волі для своєї батьківщини. А тоді, коли Христо ва віра заступила Сварога й Ве- леса, Дажбога й Перуна, *— по етка звертається до всеблагої За ступниці Руського Краю, щоб Во на боронила його: „Покрові Заступниці свічі воску ярого, ризи злота сутого, кожне зітхнення! Діву чисту хвалимо, хвалимо піснею, славимо зброєю. Молимося, просимо: Поможи на ворога, Мати Божа, Мати Руського Краю!44 Світогляд поетки націоналістич ний, — невгнутого борця за волю й батьківщину; постава її лицар ська, — оборона чести й святощів народних понад усе. Динамізм змісту лірики Ляту ринської гармонізує з формою ви слову її, що в основному є в течії неоромантизму. Романтизм в пое зії Лятуринської має філософічні 4 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1972 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
