Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Д-р Наталія Пазуняк Оксана Лятуринська (1902— 1970) Минула саме друга річниця смерти Оксани Лятуринської, ви значної української поетки, ав торки майстерної лірики та корот кої поетизованої прози. Ця ви тончена мисткиня має великі ося ги також і в царині скульптури та малярства. Нас цікавитиме вона, як людина — творець та її по етичне надбання, про яке влучно сказав Ю. Шерех; „...хоч які про зорі хвилі її (поезії), не завжди легко побачити дно...“ Походила О. Лятуринська з до волі .заможної ^давньої родини на Волині; - Батько її -— військовий кіішотчик Михайло Лятуринський і мати Ганна, з дому Верка, зайня ті головно своїми господарськи ми справами, мало перебували з дітьми, і діти, — восьмеро їх, -—■ виростали- самостійно на- хуторі в тісному .зв’язку: з природою та з сільським-побутом сусідних селян ських родин. Про це дізнаємося головно з автобіографічної' роз повіді у збірнику 1 оповідань Нашої письменниці ";;Материнки“ (псев донім Р. Вишневенька). „Вони жили як дички в лісі, бо ж ані мама, ані батько не мали часу на глядати з і ’нйми“, —- пише вона там. Оксана була наймолодша се ред них. Вчаться діти в містечко вій школі, потім, розходяться по світу, — шукати своєї долі. Два брати ще допомагають батькові в господарстві, яке однак поступо во вповні занепадає. Оксана вчить ся в Крем’янецькій гімназії. Пе рериває її навчання 1919 рік, ко ли то вмирає її мати, не дочекав шись ще старости... „Мовчазно за гробом Твоїм ідучи, край порога в зловіщ ому спалаху свіч і хрестів золотих, ніяк не могли ми позбутися зл о ї тривоги, що дім наш від злого не можна у ж е вберегти4*, -— писала поетка. Якась велика печаль гнобила тоді молоденьку Оксану. Як подає її біограф О. Соловей — вона раз схотіла з бо лю замерзнути в снігу, та її якось відрятували. Десь в 1920-тих ро ках переїздить Оксана до Праги, через границю, „на зеленоі там закінчує гімназійну освіту, а зго дом студіює історію, мітологію й етнографію в празькім універси теті. В 1932 році дізнається про смерть батька, що помер уже в повній убогості. Болючі нераз спо гади про рідний дім не могли од нак притьмарити в її пам’яті всьо го чару волинського довкілля предковічних вірувань селян, об разу тієї її батьківщини, що без настанно пульсувала життям дав нини й сучасности. Наснага її гли бокої емоційної натури вилива ється в поетичній творчості, а за разом розвивається її талант ма лярки й скульпторки. Завзятим, палким мистцем у її творчім вислові пам’ятає її укра їнська колонія Праги. Останніх 20 років свого життя проводить О. Лятуринська в Америці, в Мінне- соті. Лятуринська, як поетка, відома головно своїми двома збірками поезій, — „Гусла“ з 1938 р. і „Княжа емаль“ з 1941 p., що були згодом, в 1956 році, перевидані в одній збірці. Доповнюють її опу бліковану спадщину „Материнки “ (збірка оповідань) та „Бедрик“, збірка поезій для дітей. Є ще збір ки в рукописах, що чекають свого видання. У всій творчості О. Лятурин ської відчувається приявність її Рідного Краю, ■— його зримого о- бразу, ■— барвистого, насиченого життям і ростом, і його духового образу, — головно персоніфіко ваного постатями минувшини. Заважив тут, можливо, харак тер її ближчої батьківщини — Во- лин:, з її глибоко зїакоріненим НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1972 З Оксана Лятуринська U k r a i n i a n p o e t e s s O k s a n a L i a t u r y n s k a
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
