Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Лариса Дончук Моя товариш ка — Галя Я у тата й мами одинак. І в на шій хаті завжди тихо. Мама без кінця натирає підлоги або в кухні порається чи щось шиє. Тато прий де з праці і цілий вечір переглядає часописи. А мені самому нудно... Юрчикові, моєму приятелеві, добре: у нього є сестричка і в їх ній хаті завжди весело. Але мене мама не пускає часто до них бави тися, каже:. „Нема чого ходити по хатах. Маєш досить іграшок, бав ся вдома“. Забавки... хіба ж із ни ми так цікаво, як з братіком або сестричкою?! — Мамо, чому ви не придбаєте мені сестрички? — одного разу я не стерпів нудьги. " Тато пильно да. мене подивився, а мама засміялась! — Навіщо тобі сестричка? — Щ об буде», з ; ким бавишся. Юрчикові д о іщ ’вбсело, бо в ньо го, є сестричка. Мама глянула, ца тата, а він ла скаво подивився ,на мене та й ка же: . ,,.7 — Ось що, ..синку! Незабаром Великдень.. Якщо ти будеш, чем ний і мама не буде скаржитись, що ти бешкетуєш, і її не слухаєш, то на свята я подарую то(5і щось ці каве, з чим будеш бавитись. — А воно буде живе? І ходи тиме? — враз повеселішав я. — Навіть літатиме, засміявся тато. '. - - . . ф : Нетерпеливо очікував я Вели кодня. Намагався бути слухийним, моя, дивись: він вже не живе! — О, ні, ні мамо, прошу не казати таке, він ще дихає, — промовила останками сил Харитя. — А як і живе, що ж нам із ним робити?! Чи справді думаєш у хаті пташиний шпиталь завести? На долині три пташки, на горищі дві, а та, що без ніжки, підстри бує і вже почала в передпокою літати. Ну, а де ж я тепер подіну бузька?! Ні одного маминого слова не чу ла Харитя! В неї на думці було лиш одне: Боже, поможи йому жити, дозволь йому ще раз у про сторах поплавати, у нього такі ве ликі крила!... (Докінчення буде) навіть брався мамі трохи помага ти. Та нарешті довгоочікуваний день прийшов. Зранку, поки тато й мама ще спали, я побіг до віталь ні. Там я побачив на стіні біля вікна простору клітку, а в ній ма леньку пташку блакитного кольо ру. Така гарна, весела... Стрибала по клітці й щебетала. Я зрадів і побіг до тата подя кувати за цікавий подарунок. сестричку. Дякую, татусю! Така чудо ва пташка. Як вона зветься? Це — папужка. Вона дуже; ро зумна, і ти можеш навчити її го ворити. Буде тоді тобі з ким роз важатись. А назвати її можеш сам. В той же день я почав її вчити. Мені це дуже подобалось — бу ти вчителем. Моя папужка навіть краща за сестричку, що часом ве редує і плаче, сама не знаючи чо му. А тому, що вона в мене за мість сестрички, я назвав її Галею і почав повторювати їй: „Га-ля“, ,,Га-ля“... А який же я був радий, коли й вона почала це вигукувати. Довго того дня мама не могла ме не загнати до ліжка. Не хотілося розлучатися з Галею. Нарешті, від кривши дверці клітки, щоб вона могла вільно літати по кімнаті, я пішов спати. Другого ранку я прибіг до своєї папужки і... злякався. Вона висіла на найвищій гілячці нашого фі куса, зачепившись за неї ніжками, хвостиком догори, а голівка під крилом. Я вже думав, що вона не жива, і побіг до тата. — Тату! Моя Галя повісилася! — закричав я до тата, що саме голився. Тато подивися і заспокоїв мене, пояснив, що папуга часом так спить. Швиденько поснідавши, я при біг до своєї улюблениці, що вже встала і весело стрибала по клітці. Я почав давати їй дальші лекції. Хотів навчити її говорити моє ім’я: Гриць. Досить швидко вона стала говорити ,,Гр... але ,,иць“ у неї якось не виходило. Та потім навчилася. І стала вже кликати мене „Гррриць !1 Гррриць“! Якось тато дав мені скриньку й насіння та й каже: — Я тобі покажу як, а ти посі єш це насіння в скриньці,- будеш його поливати, то й виросте тра ва. Це будуть вітаміни для твоєї папужки. Птахи потребут-ь. вітамі нів, так ЯК І ЛЮДИ, •; і -Л і К т Посіяв я траву, старанно і П оли - вав. А коли .вона виросл^.гус;^ й висока, я ще раз гарненько її;^по лив і поставив у клітку. Галя зра діла, пірнула зараз же в' траву і там тріпоталаЬя, купалася. Час від часу висовувала тб'Йівку'й в^селЬ виспівувала. ,м»яяг* м- ‘ Тепер у нашій xafk весело. Га ля мене вітає словами: „Гррриць, добридень!“ Каже: „дякую К! Я їде навчу її багато, багато Шб-і -^уду з нею розмовляти, коли та'тб'#ма ма зайняті своїмйг;:Ш|)авами.! К. П е р е л і с н а ВІТАННЯ В день матусі ми матусю Нашу рійну привітаєм, І їй щастя, сил, здоров’я І літ многих побажаєм. Нас вона, як сонце, гріє, І як мур, хова від лиха, Нам вона і допомога, І порада, і утіха. Ми без неї всі пов’янем, Як без сонця в’януть квіти... Люба мамо! Будь здорова Нам на довгі, довгі літа! 3 0 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1972 Замовляйте збірник ЩЕБЕТАЛИ ПТАШЕЧКИ Упорядкувала Марія Юркевич Ціна 75 ц. Замовляти в Централі СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
