Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Д о в го д зь о б и к (Оповідання, відзначене на XII Конкурсі СФУЖО) Ірина Дибко День був такий, як ото іноді ранньою весною буває; ріжні-пре- ріжні хмари вешталися по небу. Одна чваниться, що в неї ще сні гу повні мішки, а друга, що повні ведра холодного дощу несе. На супились, розлючені, — одна сні гом сипне, а друга, наперекір, до щем поливає. — Мамо, чому останніми дня ми така примхлива погода? —- Бачиш Мартусю, в Україні люди казали, що це зима сердить ся, бореться з весною... — А хто переможе, мамо? — Весна переможе; весна така чудова, вона несе життя безлис тим гілкам, засохлій траві, вона не се теплий промінчик сонця. І ось — диво: не вспіла мама доказати, як крізь шпаринку між насуплени ми хмарами продерся цілий жмут саняшного проміння, а один, зби точник, так щиро глянув у Мар- тусині очки, що в неї аж слізки вийшли. А тим часом надворі до вікна присіла пташина, стріпала з крильцят краплини дощу й при тулилася до освіченого сонцем міс ця на вікні. — Глянь, Мартусю, це вільшанка, віщунка весни. — А чи в Україну також віль шанки прилітали весною? —- За питала Мартуся. — Ні, в Україну, ранньою вес ною великі-великі птахи приліта ють — н азиваються вони бузьки. Ніжки в них високі, стрункі, тем- нопомаранчового кольору, пір’я біле, лиш на кінцях крил і на хво стику чорне; шия довга, гнучка, а дзьоб великий, довгий і такої ж помаранчової барви, як ноги. Оч ки мають темні і дуже цікаві. У- країнці кажуть, що де ця птиця покладе собі гніздо, там ціле літо щастя й добробут буде. Гнізда бузьки будують на дахах, зокре ма на стріхах. А хто приглядаєть ся до їхнього життя, каже, що 6} зько дуже розумна птиця. Колись давно жила в Україні дівчинка Харитя. їй трапилась не бувала пригода. Повертала вона зі школи додому стежками на лу ці. При дорозі капличка була, — на престолі Матінка Ісусика три мала на руках. Харитя щодня ту ди приносила китиці квітів, що їх на луці зривала й у склянки вкла дала і, перехристившись, пряму вала до хати. Але зразу за кап личкою багато дітей, що до чо гось на траві придивлялися. Хари тя чимшвидше туди побігла Та дарма, дітей було стільки, що лиш навкруги них підстрибувала, але нічого не бачила. Лишалось лиш одне: перекричати всіх і насилу продертись наперед. Коли ж гля нула — заніміла... На траві лежав бузько, вся його довга шия в кро ні, кругом пір’я порозкидане, під крилом і на нозі засохла кров. Очі мав закриті і лиш час від часу від чиняв дзьоба і вхлипував повітря. Його хлипання рідшало, і здава лось, що ось-ось... У Хариті не було часу до наду- ми. Обережно взяла бузька на руки і понесла до річки, пробува ла налити до напіввідкритого дзьо ба водички, та це було без успі ху... Не було найменшого вигля ду на покращання. Не втрачаючи часу, почала бігти з бузьком до дому, до мами. Бо мама напевно йому поможе, чейже не одній пта шині вже помогла. Пригорнула Харитя бузька міцніше до грудей і бігла, щосили бігла, але їй зда валось, що лиш на одному місці ноженятами перебирає. В грудях вогнем від утоми пекло, вона по чала слабшати. От, якби ото тепер у Хариті крила, оті, що так часто вночі сняться.. Аж ось і забілів на горбочку дім, а на бальконі вже мама вигладала Харитю, і як по бачила, що вона скоро біжить, на руках у неї щось велике, біле -— і лиш час від часу вимахує рукою до мами, вирішила мама назустріч їй піти. Коли ж стрінула Харитю, аж сплеснула руками: •— Доню В Україну ранньою весною великі птахи прилітають — називаються вони бузьки. НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1972 29
Page load link
Go to Top