Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Фейлетон Ганна Черінь Нехай живе Різниця! Гумореска, відчитана на Ювілейному Зїзді Українського Золотого Хреста (Докінчення) Так, тепер справді настає рів ноправ’я. Щоправда, покищо жін ка ще не стала не тільки прези дентом ЗСА, а навіть і головою УККА. Але тільки покищо. Дри жи, Добрянський! А крім того, жінки вже головують у гетьман ців, в АБИ, в жіночих організа ціях; а також вони на всіх бенке тах керують голубцями й варе никами. Звичайно, так легко рівність не дається. За неї треба щодня зма гатись. Поки ще ми мали тільки одне авто — що то було мороки! —- Я беру авто на збори Союзу! — Але ж і в мене збори! — Я скину тебе і поїду далі. — Скинеш?! Що я тобі, лантух картоплі? А чого не я тебе? — Бо я ліпше за тебе їду. Ві домо, які з жінок водії... — Це ти в „Рідерс Дайджесті11 чи в „Лисі-Микиті“ вичитав? — Ні, сам додумався. — Ти скільки „тикетів“ цього року дістав? —- Тільки два. — А я — жодного. То хто кра ще їде? — Бо ти підплачуєш поліцаєві. — Можеш і ти підплачувати. — Як же ж він від мене не бе ре! Пам’ятаєш, як я хотів йому п’ятку підсунути, •— він мені ще кару підвищив. От ти говориш про рівність, а насправді використову єш свої жіночі привілеї: усміх нешся до нього, очко зробиш •— от він і візьме твої п’ять долярів! — Що ти вигадуєш! Як я очко зроблю, то він мені п’ять долярів дасть, а не я йому! — В кожнім разі, ти напевне витратила більше грошей на ви- кп, ніж я на ,,тикети“. — Ну і що ж? Тепер рівнопра в’я: можу витрачати свої гроші на що бажаю. А от ти краще ска жи: чого це ти, як ми вдвох їде мо, раз-у-раз мене лаєш? Та ще як: і дурепа, й ідіотка, ще й ко рова! — Та хіба ж то я тебе? То ж тих водіїв, що поперед мене пха ються. — Так наче вони тебе чують! А от я все те мушу вислуховува ти і на своє конто приймати, бо всі твої компліменти --- в жіночім роді... Отож, чоловіки нарікають, що ми експлуатуємо свої жіночі ча ри. Ніде правди діти, є серед нас чарівниці. Так як у пісні співаєть ся: Ой, не ходи , Грицю, Та й д о УЗХ! Зведуть молодиці Т ебе д о г р іх а .. . Котра молодиця Чорні брови має, Та чарівниця Усі чари знає. Одна з наших чарівниць, чор нобрива Наталка, уміє вичарову- вати гроші з кишень на громадські фонди. Хочете знати як? От дзво нить вона до одного доктора: — Пане докторцю, чи не хоті ли б ви щось подарувати на со- рокліття Золотого Хреста? А ми за те ваше ім’я в програмі на вид нім місці видрукуємо! — Я можу подарувати свою ста ру машину до свердлення зубів. — Щиро дякую, приймаємо! Може згодитися для чищення кар топлі на салатку. Але може ще щось і зелененьке? — Ох ви, хитрунко! Добре, спе- ціяльно для вас зараз випишу чек на один доляр. Через два дні дзвонить Наталка знов. До того самого доктора. — Пане докторе, а як вашої дружини ім’я? Ми її теж у про грамі зазначимо. — Ну що ж, доведеться вам і- ще один доляр вислати за дружи ну. А звуть її Антимонією. Отакі то чари! Два доляри при пливло, ще й машина до сверд лення зубів. Правда, ця історія ма ла трагікомічну кінцівку: друкарі попереплутували імена і подру- жували чоловіків із чужими жінка ми. Дружиною пана доктора заз начено не Антимонію, а Параску. Мабуть тепер отримує поздоров лення з новим шлюбом! А то ще є у нас чарівниці-скарб- ниці: пані Кукіз і Григорко вміють зачарувати касу так, що з неї ані копійки не випаде. Але повернемось до авта. При їхали ми додому; чоловік спинив авто і сидить ані руш. — Виходь уже, приїхали. Чого сидиш ? — Чекаю, щоб ти двері до Га ражу відчинила. Тепер же рівно прав’я. Я зачинив •— ти відчини. А також готуйся завтра лагодити дахівку і чистити фільтри в огрів- нику. Пішла жінка до приятельки по жалітися, а в тієї своїх клопотів вистачає: її муж запротестував, коли вона назвала його старим дурнем. — Дурнем мене ти називати мо- жіш -— хоч би за те, що з тобою оженився; але не старим. — Чому ні? Та ж ти від мені на двадцять літ старший! — На це я маю контр-арґумен- ти: по-перше, коли ми вінчалися, я був від тебе старший лиш на шість літ. А після того, як ти взя лася за від’ємну математику, різ ниця доросла до двадцяти! По- друге -— як що я для тебе не був старий тоді, то не старий і тепер. — Ти маєш рацію, — подумав ши згодилась дружина. — Не варт розкривати таємниць, що ведуть до метричних даних. Називатиму тебе просто дурнем. В останній час чоловіки пішли в протинаступ. Вони бажають та кож уживати гормонні креми, фарби, пудру, перуки та іншу ко сметику і камуфляж, а також і від німати собі роки. А хто їм, влас не, боронить? Але вони ідуть ще далі. Один чоловік виставив такий аргумент: якщо жінку лікаря на НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1972 31
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
