Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Бурулька Оксана Івченко Вранці сніг заблищав так, ніби зима жменями понасипала блискі ток і вони всі сяяли і проміню вали. А в садку, на тому розі будин ку, де була ринва, з’явилася бу рулька. Вона мінилася проти сон ця всіма кольорами веселки і бу ла дуже гарна. -—- Вона, мабуть, солодка як цукорок, -—- подумав один хлопчик. Всім малим дітям бурульки здаються солодкими і їм хочеться їх посмоктати. Він вхопив паличку і почав нею ки дати в бурульку. Хлопчик уже уявляв собі, як це він покаже всім дітям, що в нього є така гарна бурулька. Ой, як злякалися всі в садку, коли побачили, що робить хлоп чик. І дерева, і пташки, а най більше — стара ринва. Поперше вона боялася, що хлопчик може помилково влучити в неї; подру- ге, ця стара ринва не хотіла по збавлятися своєї прикраси, якою вона дуже пишалася. Раптом — тррах! Хлопчик таки влучив у бурульку, і вона враз зломалася і впала. — Моя бурулька! Моя буруль ка! — зрадів хлопчик, підхопив ши її руками. Він навіть рукавиці скинув, бо йому зробилося гаря че, коли він кидав палицю. Тіль- кищо він підніс бурульку до ро та і хотів її посмакувати, як по бачив, що на нього дивляться сві тлі блакитні очі. Бурулька заго ворила до нього: — Ні, ні, хлопчику, не бери мене в рот! Я розкажу тобі бага то цікавого! Хлопчик дуже здивувався. — Ти, мабуть, чарівна бурулька? —■ спитав. ■—• Так, так, — сумно сказала бурулька. — Я зачарована, я за морожена, я заворожена, і я дуже дякую, що ти врятував мене .. . І я прошу: не згуби мене, я дуже люблю стрибати, як ти, бігати і ніколи не сидіти на місці. —-Ти любиш стрибати? — ду же здивувався хлопчик. — Але ж ти висіла на старій ринві? -—- Так,так, — підтвердила бу рулька — напевне пробула б я там до весни, а тоді розтанула б від сонечка. Я ж не з дорогоцін ного каміння, я просто — весела краплинка води. Зараз розкажу тобі про себе. Я пливла в Дніпрі з мільйонами моїх сестричок до Чорного моря. Це були найкращі хвилини мого життя. Усі звали мене невгамова- ною, але то вітер не давав мені ані хвилинки спокою. Коли ми влилися в Чорне море, вітер здій мав страшні хвилі, вищі за цей будинок, перевертав човни і гой дав пароплавами. Та я, маленька краплинка, тікала завжди від ньо го. Та одного дня, коли я цього зовсім не сподівалася, виплеснув мене на беріг, на гаряче каміння. Я обернулася в пару і полинула в небо. Високо над землею літала я в білій хмарі, коли раптом зно ву надлетів вітер. Тоді я впала на землю дощем і напувала її. Не боялася я навіть потрапити під землю, бо і там я жила, ру халася і знову виринула на світ веселим джерельцем. Якось біля нашого джерела зу пинилося троє людей. Вони були стомлені і сірі від придорожнього пороху. — Умиймося рідною водичкою! —■ сказав один і зачерпнув повні жмені води. Я потрапила на його долоні і вмила йому лице. Та ко ли він струснув краплі з рук, я встигла побачити: лице його було вже не сіре, а молоде, вродливе, а очі сяяли. Як це приємно, коли через тебе сяють і радіють! Але я все поспішала далі і ра зом з моїми сестрами з одного джерела побігла в довгі темні ру- ри. — Нічого страшного! — каза ли старші. -—- Це звичайний водо гін і скоро ми вийдемо на світ. По ки ми бігли у водогоні, ми розка зували про себе. Одні про те, як їх наливали в паровози, підігріва ли і вони обернувшись у пару •— рухали довгими поїздами. Інші про те, що вже нераз узимку їх наливали у рури, щоб огрівати будинки. Вони казали: — Коли б не ми, люди помер зли б! — Раптом ми побігли швидше, і мої старші подруги закричали: — Кран відкривають! Зараз на волю! Досить цієї темряви! Я рада була вже хоч будь-якій зміні, бо хотіла могти пізніше роз повідати, як я рухала якісь великі цікаві машини. Але моя доля цьо го разу була куди простіша... Ме не налили... в чайник, та постави ли його на електричну плитку. -—- Що з нами тепер буде? Так гаряче! — плакали ми з сестрич ками. — Чуєш, чайник уже булькає -— сказала якась жінка, — зараз буде чай! — Аякже! -— подумала я. — Треба тікати! Швиденько підібралася я до чайникового носа. — До побачен ня! Я ще хочу політати на волі! — легкою парою я знялася вгору і вилетіла з іншими подругами крізь димар. — Ось де ти! -—- почула я рап том. Ой лишенько, це знову був вітер. А який сердитий, холодний! Він тепер служив у Зими, а зима завжди хоче заморозити всю во ду на світі — струмки, річки, озе ра, ставки. Навіть на Дніпро вона одягає міцну кригу. Вітер підхопив мене і вже сні жинкою впала я на стару ринву. -— Ти завжди горнулась до квітів, любила гратися з соняшним про мінням — глузував вітер. *— А тепер будеш прикрашати ринву, і я віятиму на тебе скільки захочу. Навіть соняшний промінчик ні чого не міг зробити, бо вітер не підпускав його близько до мене. Я плакала і сльозинки мої замер зали на мені. Я зробилась холод ною крижаною бурулькою і при мерзла до цієї старої ринви. ...Отак заворожила мене люта зима! Хоч усі казали, що я дуже гарна, навіщо мені моя краса, ко ли я лишалася холодною неру хомою крижинкою. Як я заздрила сніжинкам, що літали в повітрі! Бурулька замовкла і хлопчик по чув, що вона тане у нього в руках. — Трошечки тепла і я знову ожи ваю... — долинув до нього тихий шепіт. — Я знову біжу далі, далі... — дякую тобі за тепло твоїх ру ченят. Згадуй мене, коли пливати- меш у річці, коли дивитимешся іа росу, на золотий дощик і білу хмарку! І вже не було нічого в руках у хлопчика. ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1972 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
