Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Валентина Ткаченко 6. III. 1920 — 19. XII. 1971 Лариса Онишкевич Ім’я Валентини Ткаченко широ ко відоме в Україні із сторінок журналів і газет. Вона працювала редактором (в комітеті радіостан цій та у видавництві „М олодь") і була також авторкою 14 збірок віршів, трьох збірок для дітей та одної збірки розмов-статтей на те ми любови і подружжя („Розмова про любов", 1964 p.). Народилась вона ка Чернігівщи- і, студіювала в Харкові (в Кому ністичному газетному училищі, по тім в Культосвітньому технікумі) і Київському університеті. Під час війни вона працювала при радіо станції ім. Т. Шевченка в Саратові. Коли їй було двадцять років вий шла друком перша її збірка („ З е лена сторона", 1940), та її вірші вже кілька років були друковані і в пресі. Головною темою у неї була дівоча любов (хоча часто писала і про працю селян чи ро бітників) : ЖДАНА ЗУСТРІЧ Ніч стежки покрила синявою, І ніхто не зна, щ о ти зі мною. А можливо, знають всі усю ди, це важко вияснити, бо це треба пе режити самому. А мої доньки, то такі раді й горді зі своєї заоке анської сестри, вони з нею листу ються, вони плянують з нею зу стрітися, як будуть старші. А мо же, Марія приїде до нас після за кінчення школи, кажуть. „їм дивно, що ми тільки одна українська родина в нашій місце вості, яка опікується українською студенткою. Чому нема таких біль ше? “ Усіх людей доброї волі, що хо чуть прийняти на себе шляхетний та почесний обов’язок ОПІКУНІВ або ДОБРОДІЇВ українського сту дентства поза межами ЗСА, про симо посилати свої заяви та гро шові чеки до Централі СУА у Фі лядельфії. U k ra in ia n N a tio n a l W om en’s L eag u e of A m erica, Inc., 4936 N. 1 3th St., P h ila d e l p h ia, P a. 19141. Та закоханих не судять люди,. Стоїмо в затишку білих віт... Як ти жив б е з мене стільки літ? У яких п оходах побував? Чом листів, бувало, не писав? У якім бою дістав ти рану? Як ти часто згадував кохану? Кажеш, згадував щоденно милу, Кажеш, що лю бов приносить силу... Сніг на сад порошиться сріблясто. Я все думаю про справжнє щастя, І ловлю слова твої душ ею — Сходять зо р і огняно в імлі... Ходить щ едра радість по землі. (1944) В поетки є близьке відношення і прив’язання до природи, що ви дно навіть із назв її самих збірок „Просторами України" (1942), „Осінь тільки починається" (1958), „Скоро буде весна" (1963), ,,3емля радіє сонцю" (1962). Та й сама авторка пояс нює нам своє наставлення: „Я зросла в краях гучних, лісистих, І не диво, що в м оїх піснях Часто чути шелестіння листя, Щ ебет птиць в густих чагарниках". Часто знаходимо також відбитку настроїв авторки в описах пара лельних відчуваннях природи: „Я осінь слухаю. Відходить день Відлунням кроків лю бого на стежці... Я осінь слухаю І день свого життя, Який відходить в гомінливу сутінь, Лишаючи надію пострічать Яскраве, тепле сонце передзим ’я І лю бого не раз у час вечірній!“ (1964) Помимо віршів з частою темою розлуки і зради коханим •— за гальний тон у віршах Валентини Ткаченко є ніжний і радісний. Крім повторювання синьої і бла- китньої барви в її поезіях заміт- ня саме радісна краска золота; в неї є „золотисті лани", „зерном взолочує токи", „цвіт золота", „весна сонцезора" і навіть в морі ,,хвиля чубом золотіє"..Н аставлен ня до світа відбивається і в най частішім вживанні весни — зі всіх пір року; в поетки „матір всіх кві ток — весна". Весна згадувана часто не тільки як тло даного вір ша але і як метафора (юности, свіжости, віднови, молодого духа і кохання). Саме золота краска, сон це і весна типові Валентині Тка- чєнко, бо вона ж саме каже: „не хочу думать про холодні дні, а хочу сонця уявить доволі44. У віршах поетки часами зустрі чаємо цікаві приклади алітерації: „на стежку сосни сиплють хвою скрипить бер еза на вітрах44, або „роняє радісні краплини небес весняна яснота44 (тут є цікавий контрастовий пе рехід від звуків „р" до „с" ■— для підчеркнення зміни в природі, від дощу до випогодження). Та на- загал вірші Валентини Ткаченко не є замітні виточненістю чи оригі нальністю форми, новаторськими висловами чи літературними засо бами. її найсильнішою, найбільш замітною сторінкою є змальову вання загальних чи детальних об разів (в ліричному чи сентимен тальному то н і): „О, як Дніпро розлився повноводо — Два рукави сягнули на л у ги . . . 44 Праця в радіовисильнях та з комсомолом мабуть більше настав ляли поетку на дидактичний під хід; напр. у вірші, в якім описано, як мати виправляє синочка в ш ко лу: „хай вчиться пальто застібати, а душ у — відкрить для д обр а44. Та помимо прославлювань робіт ників чи Лекінових слідів, найпо- пулярнішою темою в поетки була любов — чи це в її віршах з мо лодечого чи й середнього віку, і її стрічки такі, як: „вечір, вечір — стрічань пора44 знаходили свій круг читача. НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1972 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
