Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З Головної Управи СУА Д-р Теодозія Савицька Референтка Суспільної Опіки Вона також моя дитина Недавно в одному американ ському журналі була описана зво рушлива зустріч американських опікунів* з молодим грецьким ад вокатом, сином убогих батьків, я- кий завдяки грошовій допомозі ці єї американської, середньо-замож ної родини закінчив в Атенах уні верситетські студії. Треба знати, що серед американців є дуже ши роко поширена акція допомоги ді тям і молоді в різних країнах сві ту, яку провадять харитативні ор ганізації та церковні групи. Та шляхетна ідея матеріяльної допомоги незаможним учням не була чужа українцям на рідних землях. Наша інтелігенція, хоча в загальному убога, залишила по со бі пам’ять про опіку над незамож ними учнями гімназії та деколи ставала в пригоді студентам уні верситету. Якби так поспитати ли ше тих, що попали до Америки, то напевно не один, пам’ятаючи свої студентські часи, згадав би з вдячністю тих своїх добродіїв, що допомогли йому в потребі. Дивним дивом, ця ідея допомо ги незаможним студентам ще не поширена серед українців в ЗСА. Можливо, тому що цього не про пагувалося, а бідні студенти жи вуть в далеких країнах та про них не всі знають, бо на цю тему до сі не багато було написано в укра їнській пресі. Тепер є лише нечи сленні одиниці, які з власної волі взяли на себе шляхетний обов’язок матеріяльної опіки над незамож ним українським учнем у Брази лії, Польщі або в іншій країні у- країнського поселення. Союз Українок Америки від де кількох років провадить акцію до помоги українській молоді в Бра зилії, Ю гославії, Польщі та в ін ших країнах. Поодинокі відділи встановлюють стипендії й таким чином допомогли вже здобути о- світу багатьом українським сту дентам. Також останнім часом се * Опікун — спонзор. ред членства СУА є замітне заці кавлення опікою над молоддю. Д е які наші Відділи вже мають на сво їх списках членок-опікунок. Сою- зянки зібрані на похороні заслу женої голови Округи сл. п. Марії Когутякової створили Стипендій- ний Фонд Її імени, на внесок 57-го Відділу СУА у Ютиці. Заходами цього Фонду зможе вишколитися одна чи більше українських дів чат у Бразилії. Можна сподіватися, що цей рух пошириться на широкі круги не тільки нашого членства, яке має багато різних зобов’язань, як хоч- би створити фінансову базу для видавання свого журналу. Але ‘ло мимо цього може воно і повинно поширити цей рух так, щоб він пішов широкою течією по всьому українському громадянстві, бо чи ж можна бути байдужим до до лі українських дітей? Т а ж в о н и наші діти! Між приватними опікунами та стипендистами нав’язується дуже тісний контакт та нерідко мають місце вияви правдивої сердечно- сти, які сповняють серця добродіїв правдивим вдоволенням, що його має людина після виконання до брого діла. Такі хвилини радости пережи ла опікунка студентки з полудне вої Америки, членка Відділу СУА, пані Сердечна, читаючи різдвя ний привіт від своєї стипендистки в Бразилії, який прийшов на сам Свят-вечір 1972 року (свята за старим стилем). В родині п-ва Сердечних було багато втіхи з приводу цього листа, було багато сліз радости, зворушення і спів чуття для убогого українського дівчатка і для інших, про яких пи сала Марія в своєму листі: Д орога Пані! З Різдвом Христовим хочу Вам і Ва шій Родині побажати щастя. Нехай Вам Бог заплатить за Ваше добр е серце і нехай Ваші обі дочки будуть здор ові і щасливі. І Ваш добрий Пан- чоловік також, і ціла Ваша родина. Я Вам д у ж е дякую, бо якби не Ви, то я не могла б учитися, а мусіла б працювати т;ак тяжко на чужім, як м ої небіжка Мама, що так скоро по мерли і нас сиріт з татом залишили самих. Не знаю, як Вам дякувати, Пані. Молюся за Вашу родину і за Вас як за другу маму і так собі думаю, як то е, що якась незнайома пані така добр а для сироти, і нераз заплачу, як це думаю. Бажаю Вам і Вашій родині зд о р о в ’я і поводження. Здоровлю Вас і Вашу родину, Ваша — Марія Одну спідничку і блюзку я дала моїй товаришці, яка геть нічого не має, а то б у д е від свята. То д у ж е бідні люди. ❖ * ❖ Зібрана на Свят-вечорі родина п-ва Сердечних прислухувалася до розмови молоденьких доньок го сподарів, що з гордістю і вдово ленням говорили про свою добру маму, в якої так багато любови до далекої ,, адоптованої “ україн ської дівчикин. Дівчатка часто зга дували про Марію, якої фотогра фія стояла поруч з їхніми, бо їхня мама часто казала, що Марія ^та кож моя дитина “. Який гарний приклад україн ської родини, що не надто замож на, а вже другий рік опікується ті єю дівчиною за океаном. Нам було цікаво почути особи сто від опікунки про її добре ді ло. На питання „Щ о спонукує вас, дорога пані, опікуватися цією дів чиною? “, пані Сердечна ніяковіє, вона зворушена, а тоді каже: „Ко ли я довідалася про тих дівчат, то так мені жаль стало, бо зараз ду маю про моїх, якби так вони... А при тому я добре знаю, що зна чить біда, бо вона мені не чужа з дитинства. Інші забувають про минуле, а я добре пам’ятаю. „А крім цього, таке вдоволення, що можемо помогти цій дівчині, 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1972 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
