Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
гена. Чи не міг зродитись в її ду ші жаль? Але найважнішою для нас у то му трикутнику •— це постать Наталі. Знаємо, що від смерти її чоловіка, через побут у Відні в 1883— 84 pp. та її літературний дебют перейшов через її душу великий перелім. Той самий Остап Терлецький, що так згірдно висло вився про первотвір О. Кобилян- ської, промостив Н. Кобринській дорогу в літературу. Слідувало га мірне літо 1883 р. у Белелуї, а вже 7 серпня 1884 студентське ві че в Коломиї, де В. Полянський мав доповідь про жіноче питання. А в грудні того ж року засновання Т-ва Руських Женщин у Стани- славові. Коли врахувати, що все це творилось на її очах і з її іні- ціятиви, то можна розуміти кудою був спрямований її зір. До того і в особистому житті настала змі на. У тому-ж році батько Кобрик- ської о. Іван Озаркевич перенісся з Белелуї до Болехова. Це теж не мало абсорбувало його дочку в ви ду похилого віку батьків. Отже не можна дивуватись, що Наталія Кобринська не прицілю вала молодому початкуючому та лантові більше уваги. Треба дода ти, що її вхід у літературу стався так би сказати через поштовх із зовні, а не з внутрішньої потреби. Остап Терлецький спрямував її зір туди, вважаючи, що цією доро гою вона скорше й краще досяг не своєї цілі. А тією ціллю було піднесення й освідомлення україн ського жіноцтва і спрямування йо го на властивий шлях. І тому літе ратурний і громадський дебют На- талії Кобринської збіглися, допо внили себе і дали їй блискучий старт. Та ледве чи можна було чекати в тому круговороті від неї також уважної підтримки молодої сили. V. Багатий у події 1884-тий рік до бігав до кінця. Дня 10 жовтня Ольга записує у щоденнику, що „у Станиславові зав’язалось товари ство літературне женищин“. Мова тут про зібрання ініціятивного ко мітету, що мав підготувати основ ні збори Т-ва Руських Женщин на 8. грудня 1884 р. Слід зазначити, що до цієї події Ольга Кобилянська поставилась із живим зацікавленням. Знаємо з „Людини“, що різна постава ста тей у родині і суспільстві її хвилю вала. У розмові зі старою вчитель кою Олена з „Людини “ боліє з того приводу, що вона ,,ніщо“, якесь недокінчене, неповне сотво- ріння, що „саме не здолає опану вати долі“ ! Жінці, що змагає до чогось іншого кращого в житті, до вияву самого себе, життя не г о т і є нічого, крім „прокляття, на смішок і милостині".7 А 1884 р. — це був власне час, коли в неї зароджувалась ідея ці єї повісти. Оця залежність дівчи ни від родини, оця неспромога вир ватись із витиченого порядку рі чей тоді вже їй виразно усвідоми лись. Невідомо, чи їй була відома тоді книжка І. Стюарта Мілла ,,Про неволю жінок“. У ,,Царівні“ вона згадує, що прочитавши цю книж ку, Наталка заплакала. ,,Я поста новила собі будь-що-будь осяг нути вищу освіту. У будуччині рішилась я віддати ту здобуту о- світу в користь загалу". А далі „в найглибшій глибині мого серця говорив який голос — віддати жінкам".8 Рядки з „Царівни" написані піз ніше. Але можна думати, що вони є тільки відзвуком того часу, ко ли формувалась постава молодої дівчини до життя. Бо всупереч своєму гіркому почуванню до О- заркевичівського „трикутника", вона живо слідкувала за дальши ми заходами Наталії Кобринської. Дня 5. грудня 1884 вона записує у щоденнику, що прочитала ста тут заплянованого товариства. „Зпочатку я була захоплена цим на міром, написала Олі Устиянович ли ста, щоб ми обидві вислали на 8 груд ня привітання до Станиславова. Сьо годні я охолола й відкликала це. Але я напишу новелю для того журналу, що його товариство думає видавати. Я ж не можу вступити в члени това риства, живучи так далеко. Та й тут не можу діяти інакше, як тільки пи сати, а що я писатиму — це все при значене для українського жіноцтва”. Оця заява, записана в тому ча сі, має велике значення. Вона свід чить про певний процес, певну на 7 „Людина“, повість з жіночого життя, 1891. 8 „Царівна“, повість, 1895. станову, що перейшла в душі мо лодої дівчини. Не зважаючи на велико розчарування з першим лі- терат; рним почином і всупереч слабкому особистому зв’язку з у- країнським світом, її притягає рух українського жіноцтва до са мостійного життя. На цьому дрібному прикладі ба чимо те, що здійснилося в далеко ширших зарисах у її пізнішій творчості. Великі ідеї, що їх сприйняла в писаннях позитивістів, могу тні літературні картини, що їх накреслила перед нею німецька література, це були обрії, що до них зверталась її душа у своєму рості. Але здійснення цих мрій, дов круги неї, провадилось україн ськими руками. Воно пульс} вало життям і наливалось кров’ю живої дійсности, що її черпало зі сво го ж грунту. І це переважило вре шті і пірвало її за собою. Ще одну подію завважуємо на прикінці того ж року. Згадка про те, що вона хоче написати новелю — це власне й натяк на початок її першого твору в українській мові — „Людини". Тоді зродилась ця постанова, так чи йнакше пов’я зана з заснованкям першого укра їнського жіночого товариства у Станиславові. Можливо, що мате ріял до цього оповідання авторка вже носила в голові, але постано ва зладити його для журналу у- країнського жіноцтва — це немов перший її крок у напрямі україн ської літератури. Так зародився перший її друкований літератур ний твір, врешті присвячений На талії Кобринській. Але заки він появився 10 літ пізніше, отже в 1894 р. і зачорніла на ньому буквами оця посвята — багато вагань і хвилювань потер мосило душу молодої Ольги і ба гато непорозумінь затемнило вза ємини цих двох жінок. VI. 1885 р. був для Наталії Коб ринської теж багатий у події і хвилювання. Її позиція в Т-ві Р у ських Женщин не була такою міц ною, як здавалося. Між нею й У- правою Т-ва зарисувались різниці у поглядах щодо прямувань і пля- ну праці. Змагаючи до інтелекту ального росту, вона звертала у- 32 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1972 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
