Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
J3 минулого ! перeafcumoro (Докінчення) Посидіти, спочити не давали — пізніше ми довідалися, що практи ка НКВД показала, що після від починку багато хто з в’язнів не мав сили знову підвестися і йти, а так з бідою, з муками, але ми таки доповзли ішовши день і ніч. Ми самі собі дивувалися потім, згадуючи цю дорогу, як ми це ви терпіли? Ніодна з жінок, а нас було в колоні з пів сотні, не впа ла. Всі таки дійшли до лагпункту своїми ногами. Чоловіків було по над 300, з них деякі попадали в дорозі і не могли далі йти, скільки не примушували конвоїри, штов хаючи прикладами рушниць. Зре штою мусіли їх підібрати на під води, що везли речі і під’їздив по черзі конвой. Така менша фізич на витривалість чоловіків, певне, залежала у значній мірі ще й від того, що тих більше катували в тюрмі, били нещадно й багатьом пошкодили внутрішні органи. Два дні в таборі нас не гнали на роботу, дали спочити. Вже й са мі розуміли, що таких змучених людей не вдасться заставити до бре працювати. За ті дні ми вспі- ли розпитати у тих в’язнів, що вже в таборі були, про лагерні поряд ки. Виявилося, що загальна праця у всіх пунктах цієї північної ла- гєрної системи —- це тільки „лісо повал “, себто вирубування лісу. Ніяких приладів там не застосу ється, всю роботу виконують са мі тільки невільничі руки. В’язні удвох однією пилкою підпилюють дерево (величезні со сни, ялини чи яке інше) тоді кий ком натискаючи, валять дерево. Від поваленого дерева віднимають вершок (та сама ,,вершина" це велике дерево з діяметром стовбу ра у три вершки) і обрубують у- сі бічні віти. Використовується тільки самий грубий стовбур (кращі йдуть за кордон, гірші вжи вають у себе в СССР, а всі „вер шини" й віти в’язні мусять стя гати до купи і спалювати). На кі нець робітного дня все те обру бане мусить бути спалене. Жінка пиляє удвох із чоловіком, обру бують самі чоловіки, а розпалю ють, вергають важезні вершини й віти на купи й палять все те у колосальних багаттях самі жінки (це вважається — жіноча праця). Пізніше всі нарубані колоди чо ловіки стягають (усе руками) на береги річок і там складають у стоси (т. зв. штабеля) заввишки 4-5 м. Ото весною, коли розтане лід на річках, то ці колоди в’язні мусять скидати у воду і сплавляти по річечках до великих річок. Напр. наш табір гнав ліс до Півн. Двіни, де з колод в’язали в усті малих річок плоти і вже далі до Архангельска по Півн. Двіні ліс сплавляли у пастках. Ота ,,штабелевка“ — то така каторжна робота (працюють са мі чоловіки), що вимагає страшної фізичної напруги. Її можна порів няти хіба до будування єгипет ських пірамід невільничими рука ми. Та й то там хоч якісь примі тивні прилади вживали для полег шення, підважування й підтягання каміння. А тут же нічогісенько не було. Ще є в лагерях т. зв. легка ро бота в таборовій зоні. Це щодня мити підлоги (дерев’яні,) не фар бовані, навіть із зовсім неструга- них дощок) в таборових будинках. Воду до миття треба було носи ти з колодязя (досить далеко), піском шарувати щоб була чиста (аж жовта), а забруднювалась во на щодня неймовірно, бо люди все наносили болота й натоптували снігу. Багатьом це було зовсім нелегко робити. Жінки старші 50 років могли просити залишити їх на цю „легку роботу" в таборо вій зоні, але зроруміло, що вони частіше воліли йти на лісоповал. г ПРАЦЯ В ЛІСІ Пройшло два дні. Декого зали шили працювати в зоні, а решту всіх погнали в ліс. Отже й я пішла на лісоповал. Північні праліси наче якісь без межні. Рубають їх сотні тисяч в’язнів по 10— 12 годин на добу вже десятки років і скільки ще рубатимуть? Перший місяць пра цювали без перерв, пізніше стали давать у неділю або серед тижня день відпочинку. Свято 1 травня, що про нього в СССР стільки га ласу, ми працювали як звичайно у будний день. Очевидно, що ми розуміли, що ,,празник трудящих" не для нас — „ворогів народу". На роботу водили бригадою під озброєною охороною. Бригадири були теж в’язні, але здебільшого „битовики" (це не „урки", але теж кримінальні злочинці, засу джені на невеликі терміни за різ ні проступки, підробки докумен тів, казнокрадство і т. д.). Ще для контролі денного виробітку на місце праці в’язнів у ліс прихо дили „десятники". Це вже не в’язні, а вільно наймані люди. Виходили ми на роботу, коли ще було темно (о 7-ій рано), а поверталися з роботи теж о 7-ій, коли вже було темно. А що на півночі взимку день дуже корот кий, то й працювати приходилося більше в сутінках. Важна праця та зимою мороз, а літом дощі та міріяди комарів дошкуляли стра шенне. Трудно оповісти, яка то мука працювати, коли тнуть ко марі і точать із тебе кров, що від них малощо охороняють оті сітки „накомарники", надіті на голову. Одне тільки для мене в цій ро боті краще було, що хоч цілий день не бачиш того осоружного табору. Навколо тільки такі самі, як я, в’язні і природа. Конвоїри тільки доглядали, щоб ніхто не втік, сідали на пеньках і курили. Розмовляли, до роботи не силу 36 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД-ГРУДЕНЬ, 1971 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
