Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Люба-розгуба Л. Воронкова електричний поїзд і велика ляль ка. На деякі дарунки діти навіть не дивляться, бо вони не дуже ці каво запаковані. У кожній кімна ті на підлозі папери і стяжинки, які мама ходить і збирає. Івась ра дий бігає по хаті, бо йому св. Ми колай приніс все те, що він хотів, і ще багато додатків. Гануся теж все дістала, що хотіла. Св. Мико лай навіть пам’ятав про песика, Гривка, та приніс йому нову ша почку на вушка, светерок і чере вички, щоби він не змерзав надво рі. Мама кличе Івася і Ганю обіда ти і пригадує їм, що мають зараз іти на сходини. Івась і Ганя цілком забули, що мають принести на ступної суботи записник добрих діл. Ох! Як вони тепер підуть на сходини? Буде соромно, коли всі будуть показувати свої нотесики з добрими ділами, а вони ні. Щось Івась і Гануся почали радитися. Навіть не питаються мами за по радою. $ ^ Тарасик вже втретє заглядає під ліжко. Може, може св. Миколай щось йому приніс. Катруся йому пояснює, що св. Миколай має від відати багато бідніших дітей по всім світі та може йому дарунків для всіх не стане. „Катрусю — дивися. Під хатою сліди в снігу. Може це св. Миколай вже прийшов?'1 Тарасик побіг до дверей. На порозі стояв новий електричний поїзд, велика і ма ленька лялька та велика торба цукорків та шоколяд. „Катрусю, Катрусю! Він про нас всіх не забув і дарунків не забра кло ! “ По його маленьку личку потек ла сльоза радости. ,,Ох! Як що св. Миколай про нас не забув, може і про нашого татка не забуде!" Гануся і Івась поспішали на схо дини з новими записками добрих діл. У них вони мали вписане одне добре діло. Прийдіть на імпрезу найближ чого Відділу СУА! Пізнаєте гро мадську готовість нашого жіноц тва й відчуєте теплу, товариську атмосферу. Вранці встало сонце, піднялося на небі. Мама прийшла будити Лю бу: — Любо, вставай, одягайся: :з дитячий садок пора. — Зараз устану, відповіла Лю ба. — Встану і одягнуся. Чи дов го мені? Люба встала, вмилася і почала одягатись. Хотіла одягти панчіш ки, а їх нема. Куди ж вони поді лись? Люба ходила по кімнаті, ш у кала панчішки, а щоб швидше їх знайти, примовляла: — Д е ж це, д е м ої панчішки? Пошукаю, мабуть, трішки, На стільці їх нема, Під стільцем їх н ем а . . . А панчішки у куточку за двери ма лежали. Люба одягла панчіш ки. Хотіла натягнути штанята, а штанят немає. Стала Люба шука ти. — На стільці їх нема, Під стільцем їх нема, І на ліжку нема, І під ліжком нема! А Любині штанята у купальні. Люба одягла штанята. Хотіла су конку одягнути. Озирнулась, а суконки теж нема. — І на ліжку нема, І під ліжком нема. І за шафою нема, І на шафі н ем а . . . А Любина суконка в горошок за комод закинута! Одягла Люба суконку, хотіла черевички взути. А де ж вони? — їх під ліжком нема, І на ліжку нема. Ні в плиті, ні на порозі, Ні в куточку на підлозі. А Любині черевички — під ван ною, мов качаток двійко малих покупатись захотіли! Люба одягнулася, взулась. Тіль ки фартушок не одягнула. — А д е ж це, д е мій фартушок? Не сховався у куток, Ні в плиті, ні на порозі, Ні за шафу на підлозі! Ні в плиті, ні на порозі — під стільцем він на підлозі! — Любо, ти швидко? •— спита ла мама. А Люба у відповідь: -— Та я вже одяглась! Люба одягла фартушок і пішла в дитячий садок. А діти у дитячо му садку вже поснідали і вийшли гуляти. Вони побачили Любу і всі закричали: — Запізнилась Люба, Люба — ро згуба! Ганна Черінь РІЗДВО Грають Різдвяні дзвони, Пахне зелена ялинка . . . Наче навперегони, Колядки лунають дзвінко . . . Завтра ми в гості поїдем В село, де засніжена фарма, Щоб наша бабуся з дідом Нас виглядали не дарма . . . Білі безмежні простори — Для кас непоборна приваба; Снігу пухнастого гори, Велика, страшна снігобаба! Скаже бабуся Олена: — Стаєш ти вже вищий від мене! Ану, заспівай колядку! За кожну я дам шоколядку! А я відпомім: — Бабусю, Я стільки вже знаю колядок — Не вистачить Вам шоколядок! НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД-ГРУДЕНЬ, 1971 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
