Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Добре діло Оповідання для дітей шкільного віку, відзначене на ХІГ. Літ. Конкурсі СФУЖО Віра Костецька Настав грудень. В домі Селачів шум, радість. Незабаром прийде св. Миколай, а після цього буде Різдво. ОхІ щоб скоро пролетіли дні! Так хотілося б Івасеві і Гану сі вже розвивати ті дарунки, що їм св. Миколай принесе. Івась пев ний, що дістане електричний по їзд від св. Миколая, бо він вже має різні авта, машини, гри і навіть живого песика. Гануся мусить ді стати велику лялю, яка ходить, го ворить та навіть вміє сама їсти. Миколай знає, що у Ганусі вже є всілякі ляльки -— е є л и к і , маленькі, хлопчики, дівчатка і навіть немов лятка. Є Барбі, Кен, Митсі та всі інші лялі. Ще тільки такої лялі Га нуся не має. Вона ж була чемна. Так помагала мамі: мила посуд, замітала, навіть стелила своє ліж ко в суботу. За це все вона діста вала маленьку нагороду від тата — по 1 дол. за кожний раз, що вона була така добра доня, та по магала мамі. Тільки Гануся не мо гла зрозуміти, чому виховниця на сходинах їй сказала, що це не є добре діло та не можна його впи сувати в записник добрих діл. Лі том, коли вони відвідували бабцю і дідуся Гануся і Івась старалися робити добрі діла і часто ;.шли бабці до крамниці. Вони знали, що за це буде гарна нагорода, а ще до того в крамниці куплять со бі цукорки, шоколяди, диньки і ще може яку забавку. Як то добре ма ти дідуся і бабцю! Івась і Гануся що три місяці приїздять їх відвіда ти. Це ж недалеко. Лишень дві го дини лету. За місяць буде одне Різдво, а після цього друге, в бабці. Як гар но буде: дві ялинки з цукорками, шоколядами, тісточками, горіхами і щей з дарунками! Треба мамі пригадати, щоб купила нові при краси на ялинку, бо ті, що є, то вже з-гіеред двох років та вже вийшли з моди. На кольоровій те левізії показувати такі гарні елек тричні зірки, паяцики та різні ба- льони. Також мусимо сказати та тові, щоб купив... ❖ * * Дванадцятлітня Катруся годує маленьку Оксанку. Ах! та кашка виглядає така смачна! Може зав тра татко вернеться, тоді певно нам стане краще, і будемо мати багато кашки, хліба і може на віть і цукорків. Може тоді мама навіть спече курочку. Тоді буде в нас великий празник! У вікні сидить малий Тарасик і визирає надвір. Своїми тоненьки ми пальчиками гладить старого, подертого песика Бровка. На дру гім боці вулиці дім Івася і Ганусі. Тарасик у школі в тій самій клясі, що Івась. Раз, коли він ішов до школи, Тарасик поступив по Іва ся. їх дім йому виглядав, як пала та з казки. В них же ж є дві кольо рові телевізії, чудові фотелі і ка напи. Забавок у них стільки, та та ких, що Тарасик ще таких не ба чив. На різних столиках стоять у золотих мисочках цукорки, шоко ляди та горіхи. Під Івася хатою Тарасик поба чив, що бігає біленький песик, о- дягнений у светерок. Івась йому в школі хвалився, що песика він ді став за те, що приніс гарне свідоц тво. За песика тато заплатив 100 дол, бо це расовий песик. Тарасик глипнув на свого Бровка і приту лив його до себе. Це йому мама вшила, коли він був хворий. Тоді йому було чотири роки, але Тара сик пам’ятає, що тоді вдома було веселіше. Тоді тато ще був вдома. Тарасик пам’ятає, як він щоденно очікував, щоб тато прийшов з пра ці. Тоді то він ліз татові «а коліна і пестився, а мама все стояла з бо ку і всміхалася. Тепер у хаті на стала велика зміна. Спочатку Та расик не міг зрозуміти, що стало ся. Він пам’ятає, коли йому було 5 років, одного разу тато вбрався в зелений однострій, взяв Тараси- ка і Катрусю на руки, і почав щось говорити. Тарасик всього не розу мів, але пам’ятає, що мама плака ла і він собі почав плакати, а за ним і Катруся. На другий день, коли Тарасик очікував тата, його не було. Минув день, два, три, тиждень, місяць і тата ще не було. Вродилася Оксанка, пройшло два роки і тата все нема і нема. Тепер уже Тарасик розуміє, що тато пі шов на війну. Не раз він у школі чув що учителька згадувала про ту війну. Тоді Тарасик гордо при знався, що там його тато. Івася тато несе ялинку. Як би тс було гарно, як би в нас була ялинка! А може ще і цукорки, шо- коляда і дарунки! Чи св. Миколай про нас не забуде цього року? Я так часто до св. Миколая молився. Також рано і вечором молився до Бозі, щоб повернула нам татка, щоб мама не мусіла працювати і щоб я дістав нові чобітки, бо мої вже промокають. Ой! Чому я так задумався? Тре ба іти відкидати сніг, а тоді пома гати Катрусі, бо зараз мама прийде з праці і буде змучена. ❖ ❖ * Ганю! Подивися. Той Тарас від кидає сніг. Навіть не має елек тричної машини, що віддуває сніг! Чи ти коли бачила, які в нього старі чоботи? А його плащ такий куций! Він все хвалиться, що йо го тато є на війні. Нехай поди виться на нашого тата! Має вели ку крамницю і для нього працює багато людей. * До Івася і Ганусі раненько прий шов св. Миколай. В хаті гамір. Д а рунків у них стільки, що годі по числити! На ліжку стоїть новий м НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД-ГРУДЕНЬ, 1971 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
