Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
А в Круглі зустрів наш их м андрівників ряд косарів, щ о „робили" сіно на гірських левадах. T he m ost in te re stin g m o m en t w as to m eet th ese h ay m ak e rs in th e v illag e K ru h la. і Молдавії, що завела їх до Су- чави. Історичне місто! Колись це був осідок воєводів Молдавії і тут в обороні міста згинув Тиміш Хмельницький, син Богдана. Су- чаву часто згадують в давніх на ших літописах. Із славного мину лого залишились численні церкви і руїни старого замку. Тут є де який відсоток українського насе лення, а навіть була ще до 1936 року українська католицька цер ква. Та про це наші мандрівники до відалися згодом. Тепер вони пря мували на довколишні села. Там, де найбільше українців розмісти лось серед румунського населен ня. І справді! Села тут мішані. Гат- на, Калинівці, Гаврени, Марицея, Св. Ілія, Іпотешти. Всюди вільно володіють обидвома мовами, а не раз старші мешканці й не зна ють румунської. Дуже скоро зна йшлася українська родина, що примістила наших мандрівників. Яке тут усе було для них ціка ве! Хати гарні, просторі, з ґан ком з-переду. Найбільше подо бався їм квітчастий орнамент дов круги вікон і дверей. У хаті чи стота, все застелене доморобними тканинами. Велике ліжко у куті з подушками. Там постелили трьом дівчатам, а де спали до машні, так і не знають. Ярка при містили у сусіднього господаря. А як щиро їх приймали! Зараз же зарізали курку, щоб погости ти таких рідких гостей. Замість хліба там подають кулешу і, ма буть, наші мандрівники будуть її пам’ятати все життя. Але з квасним молоком вона смачна. Тільки бриндзі не хочуть собі пригадувати... Наговорившись досхочу, наша чвірка вже шукала дальших вра жень. Брала нетерплячка побачити більше околиці, а головне — по бувати в горах (околиця Сучави — це підгір’я). Трохи порадили їм господарі, а трохи вони самі шукали нового. Найперше Суча- ва і її історичні будови. І в око лиці були чудові церкви й мана- стирі. Дивна була архітектура церков із кольоровими фресками на зовнішніх мурах. Рівночасно відвідували також старі цвинтарі, де на давніх могилах написи ки рилицею. А потім —• виїзди в околицю. Великий осередок Кимпу Лунґ, де колись проживала Ольга Коби- лянська. Містечко Ґура Гумора, де вона народилася. Ватра Мол- давиця, де вони хотіли найняти коней для мандрівки в гори, але їм це не вдалося. Але найважні- ше — це їх прогулька до села Кругли. Це високо в горах размі- щене сільце, кудою вони пішки прямували гірськими стежками. І тут вони справді побували в Україні! Це чисто українське се ло зустріло їх, як своїх. Це був час сінокосів і вони нагодились саме на таку сінну „толоку“, що зветься тут „клакою“. Ряд коса рів в один ритм вимахує косою, як це чудово! А ще косять під го ру, що безумовно трудніше. На ші мандрівники розговорились із косарями, що й затримало їх тро хи в роботі. А тут уже сільські музики надходять, бо вечіо, а з тим і кінець роботи вже близько. Та хоч у садибі господаря засте- люють столи, то музики вийшли на сіножать, щоб підохотити ко сарів. Сонце вже зайшло і запа дає легкий сумерк. І знов ритміч ний шурхіт кіс, що підходять все більше під гору, а за ними звук сільських скрипок і цимбалів... А вже гостини вони ніколи не забудуть. Подавали голубці в буряковому листі з бриндзею і кукурудзяною кашею. А до того горілку, сливовицю... Та й гніва лися, що дівчата не могли біль ше з’їсти чи випити. А ще й роз почався танець. Ох, як затупотіли міцні черевики по дощаній під лозі! Дівочі легкі мешти полетіли в кут, бо краще вже було тан цювати босоніж. Так і не знають, що це за танок був, бо не було як розпитати. Гостина закінчилася. Наші ман дрівники повернулися, а косарі скорше йшли спати, бо на дру гий день їх чекала нова ,,клака“. На переміну збираються то в од ного, то в другого господаря, щоб „робити" сіно. Це ж головна пожива для худоби. А наші мандрівники ще пого ворили з деким у селі та й вибра лись у поворотну дорогу. З ними був проводир, отже йшли вони безпечно. Його хата була в до лині і тут вони заночували. Подекуди їм доводилося спати на сіні (ох, як воно чудово пахне, але й коле!) і слухати, як півні будять село. Та й народне вбрання ще тут живе. Молодші вже не хочуть його носити, але в кожній хаті є скриня і в ній зберігаються оті вишивані скарби. Якось трудно було розрізнити українське вбран ня від румунського. Хіба лиш для вправного ока є деякі різниці. Отак проходила їх двотижнева мандрівка буковинськими горами. Траплялись дивні, а не раз і сміш ні пригоди. У Кимпу Лунґу вони 10 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД-ГРУДВНЬ, 1971 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
