Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
М аю в ід в а г у з а п р о т е с т у в а т и Якось сиділа я в приємному това ристві за чашкою кави і включилася в легку товариську розмову. Товари ство було жіноче, тільки що співбе сідниці були різного віку. Ненароком торкнулись ми теми наших дітей, а з того перейшли на зарібкову працдо матері. Чи вона оправдана? А якщо так, то коли матері вільно залишити дітей під чужою опікою? А ще й ви ринула громадська праця жінки, що забирає їй вечори на засідання і схо дини. Я мала відвагу запротестувати. Хоч була свідома, що всі кругом мене — це власне професійно або громадськи працюючі жінки. І що вони не могли погодитись на мою аргументацію. Але дискусії за чашкою мають таку при- во, то стараються добродушними заввагами ступити його вістря. Во ни у мене наче добровільно прий няли на себе тягар відповідаль них редакторів за мої промахи і недостачі. Не щадять мені спасен них рад і упімнень, що їх я, розу міється, легкодушно недоцінюю. При тім чоловік є більш вибачли вий і поводиться так, наче він то му винен, що не може відвернути всіх колючок, пов’язаних із кож ною творчістю. А син -— до речі, дорослий вже мужчина -— живе собі зо мною на приятельській сто пі, йому вільно свобідно висловлю вати всі думки і погляди на мою творчість, наче якомусь товарише ві. Не раз на тему моїх творів ве демо обидвоє палкі дискусії, після яких усвідомлюю собі, як багато мені ще треба працювати, які малі мої осяги. Ще моя повість „Гануська" лед ве вийшла друком, ще фахові кри тики не висловили своєї думки, а вже одержала я від сина зі Львова кілька сторінок „його власної кри тики", з порадами, чого мені слід уникати у слідуючій повісті. І мушу правду сказати: навіть найгострішого критика я так не респектую, як своїх домашніх — чоловіка й сина. кмету, що в них ніщо не сприйма ється серйозно. Все зводиться до та кої собі усміхненої виміни думок. Тому й незабаром „втяла“ я статтю п. н. „Бути молодим — сьогодні про- блема“ (гл. Новий Шлях ч. 37, 1971). Там старалась доказати, що у вихо ванні дітей найбільше потрібно — любови. І то не „підміннової“, де батьки дітям на все дозволяють. А справжньої, що випливала б із гли бини серця і вміла дійти до серця кожної дитини. Можу тільки додати, що не вірю, що світ будь-коли розв’яже ці пи тання. Люди завжди будуть дебату вати на ці теми, бо кожна мама, кож на родина, кожна дитина находяться в іншій ситуації. Коли чоловік, жінка, діти — це колекція антагоністичних істот, коли чоловік і жінка не люб ляться, або просто — ненавидяться, або є до себе байдужими, тоді дім для них є тим, чим для метелика сіт ка. А діти є полем боротьби, на яко му вони зводять свої особисті пора хунки і дрібничкові битви. Тоді кож не з хати тікає, старається чимсь себе зайняти поза домом, щоб не боліло місце по загублених сантиментах, втраченій любові і щоб поза домом найти те, чого нема дома: респект, повагу, увагу, важливість, лояльність, прив’язання — навіть любов. Треба теж брати до уваги фізичні сили матерів. Чейже не кожна може доглядати хати, чоловіка, дітей, вста вати по ночах, пильнувати лекцій Ма русі, Грицька і Гаврилка, скорочу вати і продовжувати одяги, возити дітей на позашкільні завдання, як му зика, танки, школа українознавства, гокей, совги, гімнастика і т. п. — і ще ходити на всякі засідання, сидіти при касі, продавати квитки, розносити та релі, пекти торти. На все є свій час: є час на працю для організації, є час на виховування дітей. А як діти по виростають — тоді знову є час до чогось братися. „Життя починається кожного дня“, як кажуть французи, і для інтелігентної, ентузіястичної ідейної людини ніколи не є запізно починати чи продовжувати якусь пра цю. В моєму понятті праця для ро дини і праця для дітей є на першому місці. Коли ми не виховаємо своїх дітей, коли не охоронимо їх від роз бещення, що заливає нас з усіх сто рін, то не будемо мати для кого збе рігати мури, в яких приміщуються організації. Батько і мати мусять при святити своїм дітям не фрази, а час, терпеливість, увагу, сконцентрова- ність. Мусять старатися зробити жит тя дітей цікавим, чимсь виповненим, щоб діти не гнулися, як лоза, під ти ском порнографії, щоб їх не захоп лювали клінічні демонстрації поло вого акту, тотальне виголювання та вульгарне вивертування етики. Мої погляди — це тільки одна ча стинка поглядів, бо кожна мама, кож на жінка, кожна пані і кожний пан — будуть до тієї теми вживати інших слів, інших фраз, іншого голосу. Бать ки й діти, молодше й старше поко ління — це не докінчена симфонія! Віра Ке РІЧНІ ЗБОРИ НАД. РАДИ ЖІНОК АМЕРИКИ У днях 12—13 жовтня 1971 р. від булися в Ню Йорку Річні Збори цієї великої федерації американського жі ноцтва, якої Союз Українок Америки є членом. Такі Збори відбуваються щороку, отже звідомлення голови по дало коротко його більш важливі по дії. Найбільш важлива з них — це боротьба за рівноправність жінки пе ред законом. Цей закон ухвалено Па латою Репрезентантів 12 жовтня 1971. Дальшим осягом цього року провід уважає тісну співпрацю із складови ми організаціями, що дало йому змо гу повести цілеспрямовану акцію за згаданим додатком до закону. Наради обох днів були закінчені прилюдними сесіями. Особливо цікаві були доповіді 13 жовтня на тему „О- світні можливості для жіноцтва у 70-х роках“. Промовляли запрошені спе- ціялісти. Союз Українок Америки мав свою делегацію в складі — пп. Стефанія Пушкар, Олександра Різник і Марія Душник. Звідомлення за 1970-71 pp. складала п-ні С. Пушкар, як б. голова СУА. Окремо звітувала вона як ре ферентка міґрації Нац. Ради, до Упра ви якої входила від 1967 р. Рівночас но представила п-ні Олександру Різ ник, містоголову Гол. Управи СУА, як представницю СУА на наступний рік. 8 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД-ГРУДЕНЬ, 1971 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
