Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Вентиль безпеки В останніх числах „Нашого Ж иття” була заторкнена проблема доброго виховання. Не буду тут зупинятися над цілістю цього широкого питання. Про те, що таке добре виховання треба б написати більше, як це мож ливе у короткій статті. Хочу тут тіль ки зупинитися над одним аспектом, а саме над занедбанням до'брих форм, як виявом бунту молоді проти стар ших. Психологічним фактом є, що молодь у певній стадії свого розвитку проявляє бунт проти авторитету. Ча сто цей бунт приймає форму запере- нулася і сказала їй: — Скажіть мені, а де є більш центральне міс це, як Конвенція СУА? Адже 148 Союзянок із різних наших Відді лів не зберете на такій виставці! Вже заради того варто таку ви ставку влаштувати! Дальші наші розмови відбулися в авті, що до нього я впросилася. — А тепер мої пані, що ска жете про нашу нову Управу? — запиталась я. — Я вважаю, що вибори відбу ваються наосліп, — кинула пані при кермі. Бо чому список канди даток не подано заздалегідь, щоб членство і делегатки в дійсності знали, кого вибирають, а не тіль ки підносили 'руку при голосу ванні? Цю думку продовжила друга по дорожня: •— Про давніх членів У- прави, що їх перевибирають дов гі роки, делегатки мають уявлен ня. Але про нових, ще до того не присутніх хтось повинен, хоч ко ротко сказати! Можна б продовжувати наші розмови, хоч як вони цікаві, та треба кінчати. Нехай вибачать ме ні читачки, що мені Інститут Ґел- лупа не вдався. Питання були дво сторонні, а на прощання я почула таке: — Чи справді ви покидаєте працю в СУА? — Ні, мої пані, не покидаю, на своєму місці я залишаю три дочки — членки СУА. Ната. Червень 1971. чення норм поведінки, які для нас старших такі милі. Така форма бунту зовсім зрозуміла і, хоч прикра, на дальшу мету нешкідлива. Людина ви ростає і навчається, що для гармо нійного співжиття з людьми необхідні певні правила поведінки. Вони мо жуть мінятися з бігом часу, від гене рації до генерації. Зовнішні прояви поведінки: вигляд — борода чи довге волосся, чи ру хи — недбала поза чи „дикі танці“ ; це вентилі безпеки в бунті генерацій. Коли їх замкнути — бунт може ви бухнути в далеко гостріших і небез печніших формах. Цей вентиль мож на контролювати — подумаймо хоч би про табори. Там можна ходити недбало одягненому, можна виломи тися з-під „кормиги батьків”. А попри те, власне табір учить, що співжиття мусить бути охоплене певними пра вилами, що їх молодь сама собі вста новляє. Таких „контрольних вентилів" є більше. Ми старші не можемо їх за надто контролювати, бо тоді вони стратять свою ефективність розря дження збунтованих почувань. А молодим я дала б пораду: не уто- тожнюйте своїх батьків з Україною, з людством. Коли бунтуєтесь, бун- туйтесь проти авторитету, не проти ідей — українства, та не ставляйте себе своїм бунтом поза рамки су спільства — тоді ви перестаєте бути людьми. Поодинокі особи, інституції минають, але людина без унормова ної спільноти повернеться до рівня примата. МБО ЛІТЕРАТУРНА СПАДЩИНА СОФІЇ ПАРФАНОВИЧ П-ні Марія Гарасевич зовсім слуш но б’є на сполох (гл. Н. Ж. ч. 5, 1971), що треба щось зробити, щоб тих при близно 2,000 книжок покійної Софії Парфанович знайшли своє місце. її пам’ять для нас дорога і тому нам не вільно забувати про „її дітей", як во на звикла була називати свої книжки, свої твори. Кілька днів перед смертю вона з острахом звірялася мені із своєї журби, що буде з її книжками й рукописами, як її не стане. Щ одо рукописів, то знаю, що сестра Покій ної п-ні Цєпла вислала їх до НТШ, бо так, мабуть, запорядила Софія Парфанович у своєму завіщанні. Н а укове Т-,во ім. Ш евченка підняло — і то дуже поспішно — призначену Покійною суму на видання її творів. Ось минає вже третій рік від смерти письменниці, а нічого з тих рукопи сів не друкується. Бо ж друк остан ньої книжки „Люди і тварини" був майже закінчений ще за життя Софії Парфанович і вона сама, ще жива, висилала на цей друк гроші. Тому думаю, що НТШ має в першій мірі обов’язок зайнятися літературною спадщиною Софії Парфанович: пере ховати книжки, що лежать сьогодні в гаражі п-ства Цєплих (ці книжки колись будуть пошукувані, як рідкісні видання, бо наклад їх був невеликий) і видавати нові книжки з залишених Покійною рукописів. Ці рукописи, як теж фонди на їх друк, лежать від ча су смерти Софії Парфанович у Н ау ковому Т-ві ім. Шевченка. Дарія Бойчук, Дітройт До Екзекутиви СУА у Філядельфії Оцим почуваюсь до милого обов’яз ку зложити Вам з глибини душі мою найщирішу подяку за найменування мене почесною членкою нашої орга нізації в часі XVI. Конвенції СУА. І так, як я заявила в часі того про голошення, для мене було завжди че стю працювати в СУА. У 1 Відділі СУА я була 21 років головою (тепер почесною головою), в Гол. Управі працювала 9 років, як містоголова, а 12 років, як голова Контр. Комісії СУА. Ці роки згадую з великою при ємністю. Також було для мене честю репрезентувати Союз Українок Аме рики там, де того потреба від мене вимагала. За це в першій мірі дякую нашій почесній голові п-ні Олені Лотоцькій, що зуміла притягнути мене до спів праці і привітала мене, як свою за ступницю. Рівнож щиросердечна моя подяка черговій голові п-ні Стефанії Пушкар і цілій б. Екзекутиві за при хильність до моєї скромної, але від даної особи, про що свідчить при знання мені почесного членства. З глибокою пошаною Катря Пелешок почесна членка СУА ь НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1971 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top