Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська К. С. иігваіхвмз 9н ягідки Діти дуже люблять ягідки, а о- собливо мала Ірка. Коли довіда лась, що ньогодні по обіді будуть суниці — то аж підскочила з ра- дости. Нетерпеливо ждала обіду. Нарешті діждалась тієї пори. Тихенько, немов мишка прохов- знулась до їдальні, бо мама цього перед обідом не любила. І ось по бачила як перед кожним накрит тям червоніє мисочка ягідок і па хне, пахне! Нагло стала, немов укопана. Чи її брат і сестри не дістали біль шого пайку? Цього не може бу ти! Певне матуся помилилась... Миттю знайшла раду на те. З кожної мисочки надібрала по кіль ка ягідок і доложила собі. Ніхто й не помітить, подумала. Але не так воно сталося. Бо коли мама за. кликала всіх на обід, то брат і се стри станули здивовані довкруги стола. Глянули — Ірка сидить на сво єму місці, залишена, спустивши очі вниз. А перед нею мисочка, вивершена ягодами неначе для трьох. А всі інші мисочки зовсім мізерні. Глянули діти по собі і да вай сміятися. Стали тицяти паль цями на Ірчину мисочку. Що це сталося? А брат Влодко, що вже до гайскулу ходить і грубим голо сом говорить: -— От, сестричка! От, наш мізинчик! Не любить нас! Любить лиш себе! Самолюб! В цю хвилину надійшла мама з вазою борщу. Зразу здогадалась у чому справа. Наказала всім сі дати на свої місця і принесла з кухні полумисок із рештою ягід. Тоді з усіх мисочок зсипала до по лумиска і наново розділила всім однакову пайку. Всі почали їсти обід. А потім — як смакували всім сунички! Діти то посипають собі їх цукром, то поливають сметан кою. Одна Ірка бере ягідку за я- гідкою без радости. Чомусь ніхто не подає їй цукру ані сметанки, так наче б усі про неї забули. І не смакують їй ягідки, о ні! Вже не може більше, лишає кілька їх в мисочці. Тоді нагло встає і каже: — Мамусю, дякую за обід, не мо жу вже більше. А далі, як не розплачеться в го лос, як не вибіжить до своєї кім натки! А там кинулась на своє лі жечко і голосно захлипала. Вибігла за нею старша сестра Ася та й брат Влодко станув у дверях. А вона ридає: — Ой, мене вже ніхто не любить! А я вас усіх так люблю! Це неправда, що я самолюб! — Ну цить уже, не плач — так каже брат Володко. -— Правда, сталася біда: ти забула, що всі ми однакові діти у нашої мами. А те пер тобі шкода... ну, і я дещо за бувся. Але цього вже більше не буде. Ти вже дальше наш мізин чик! Ірка міцніше пригорнулася до брата і засміялася крізь сльози. НАДОГАНЯВСЯ Якось у літку молоденька жаб ка побачила журавля. Той стояв на одній нозі, дрімав. — Який цибатий птах — по думала жабка. — Я такого впер ше бачу. Жабка була дуже цікава. Дібра лася вистрибком до журавля, щоб придивитися до нього. А жура- гель дрімав собі, ні на що не звертав уваги. — Чи тобі набридло на двох ногах, чи в тебе одна нога бо лить? — спитала жабка, бо їй дуже хотіло дізнатися, чому цей птах одну ногу підніс. — Ні, нічого в мене не бо лить, — знехотя відповів жура вель, — дрімається мені та й годі. — Може ти на когось сердиш ся? — допитувалася жабка. — Ні, ні на кого не серджусь. — Тоді пограймось разом, бо мені самій нудно. — Ні, я вже награвся. — То пострибаймо разом. — Ні, я вже настрибався. Журавель і жабка НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1971 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
