Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська К. С. иігваіхвмз 9н ягідки Діти дуже люблять ягідки, а о- собливо мала Ірка. Коли довіда лась, що ньогодні по обіді будуть суниці — то аж підскочила з ра- дости. Нетерпеливо ждала обіду. Нарешті діждалась тієї пори. Тихенько, немов мишка прохов- знулась до їдальні, бо мама цього перед обідом не любила. І ось по бачила як перед кожним накрит тям червоніє мисочка ягідок і па хне, пахне! Нагло стала, немов укопана. Чи її брат і сестри не дістали біль шого пайку? Цього не може бу ти! Певне матуся помилилась... Миттю знайшла раду на те. З кожної мисочки надібрала по кіль ка ягідок і доложила собі. Ніхто й не помітить, подумала. Але не так воно сталося. Бо коли мама за. кликала всіх на обід, то брат і се стри станули здивовані довкруги стола. Глянули — Ірка сидить на сво єму місці, залишена, спустивши очі вниз. А перед нею мисочка, вивершена ягодами неначе для трьох. А всі інші мисочки зовсім мізерні. Глянули діти по собі і да вай сміятися. Стали тицяти паль цями на Ірчину мисочку. Що це сталося? А брат Влодко, що вже до гайскулу ходить і грубим голо сом говорить: -— От, сестричка! От, наш мізинчик! Не любить нас! Любить лиш себе! Самолюб! В цю хвилину надійшла мама з вазою борщу. Зразу здогадалась у чому справа. Наказала всім сі дати на свої місця і принесла з кухні полумисок із рештою ягід. Тоді з усіх мисочок зсипала до по лумиска і наново розділила всім однакову пайку. Всі почали їсти обід. А потім — як смакували всім сунички! Діти то посипають собі їх цукром, то поливають сметан кою. Одна Ірка бере ягідку за я- гідкою без радости. Чомусь ніхто не подає їй цукру ані сметанки, так наче б усі про неї забули. І не смакують їй ягідки, о ні! Вже не може більше, лишає кілька їх в мисочці. Тоді нагло встає і каже: — Мамусю, дякую за обід, не мо жу вже більше. А далі, як не розплачеться в го лос, як не вибіжить до своєї кім натки! А там кинулась на своє лі жечко і голосно захлипала. Вибігла за нею старша сестра Ася та й брат Влодко станув у дверях. А вона ридає: — Ой, мене вже ніхто не любить! А я вас усіх так люблю! Це неправда, що я самолюб! — Ну цить уже, не плач — так каже брат Володко. -— Правда, сталася біда: ти забула, що всі ми однакові діти у нашої мами. А те пер тобі шкода... ну, і я дещо за бувся. Але цього вже більше не буде. Ти вже дальше наш мізин чик! Ірка міцніше пригорнулася до брата і засміялася крізь сльози. НАДОГАНЯВСЯ Якось у літку молоденька жаб ка побачила журавля. Той стояв на одній нозі, дрімав. — Який цибатий птах — по думала жабка. — Я такого впер ше бачу. Жабка була дуже цікава. Дібра лася вистрибком до журавля, щоб придивитися до нього. А жура- гель дрімав собі, ні на що не звертав уваги. — Чи тобі набридло на двох ногах, чи в тебе одна нога бо лить? — спитала жабка, бо їй дуже хотіло дізнатися, чому цей птах одну ногу підніс. — Ні, нічого в мене не бо лить, — знехотя відповів жура вель, — дрімається мені та й годі. — Може ти на когось сердиш ся? — допитувалася жабка. — Ні, ні на кого не серджусь. — Тоді пограймось разом, бо мені самій нудно. — Ні, я вже награвся. — То пострибаймо разом. — Ні, я вже настрибався. Журавель і жабка НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1971 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
