Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
З дитячих л і т Лесі На руїнах замку Любарта Анатодь Костенко Поселилися Косачі над самим Стиром, близько замку князя Лю барта. Тоді, коли жила там Леся, містечко було повітовим і нара ховувало п’ятнадцять тисяч люд- ности. В Луцьку і далеко за його око лицями існувало багато легенд про верхній замок, збудований уділь ним князем Любартом, що дістав це місто від свого батька, литов ського князя Гедиміна. Трудно ро зібратися, що там було правда, що вигадка. Та й яке це мало зна чення? Передавалися вони з по коління в покоління, люди прийма ли за правду, вірили їм. Захопи лись ними й малі Косачі. Лесі дуже до вподоби припала історія про дванадцять побратимів, що більш як триста років тому прийшли темної ночі з того бере га Стиру визволити з князівських пазурів кохану їхнього вірного то вариша. В темряві переплили во дяні рови, перелізли неприступні муровані вали, а коли на подвір’ї замку їх оточила озброєна вар та, до якої згодом прилучився за гін вояків, очолений панцерними лицарями, і зав’язалась страшен на січа, тоді побратими відступили в горішній круглий зал головної вежі. Тут їх не могло звоювати ніяке військо. Лютий і неприкаяний ходив ста рий князь, а руйнувати вежу не наважувався, бо то був найсвяті- ший предківський пам’ятник і сла ва князівського роду. Нарешті він звелів спалити дівчину на подвір’ї замку на очах її визволителів. Він знав, що побратими кинуться ря тувати її, хоч би й заздалегідь згіали, що загинуть, а тим часом варта переловить їх і знищить. Та не довелось хижому князеві втіша тись своїм пекельним злочином: сміливець із вежі перехопив у тем них галереях смолоскип, призна чений для багаття і через півхви лини він палахкотів уже в порохо вому погребі замку. Не встигло пролунати з кругло, го залу страшне „кар'а за кару!...“, як вибух неймовірної сили підняв головну вежу, розколов у повітрі на шматки та й кинув на голову онімілої замкової челяді. Десь відшукався паросток роду Любар- тів, почав відновлювати замок, а- ле по-справжньому він уже ніко ли не піднімався з руїн. Слухаючи таку бувальщину, восьмирічна Леся запалювалась почуттям нестримного гніву до тих, хто свою силу й можність повер тали на зло людям. Іноді закрада лась думка в її маленьку голівку а що якби в усіх таких, як Любарт, відібрати зброю та й повиганяти їх геть... Але дорослі чомусь роб лять навпаки — вони знімають шапку й запобігливо кланяються, як побачать пана. Та якщо незрозуміло поводи лись дорослі, то малеча в своїх іграх перетворювала найсміливіші легенди в дійсність. Леся й Ми хась не відставали від гомінливих ватаг місцевої дітвори. Місцем розваг найчастіше обирався замок. Тут, під височезними стінами спу стошених зубчатах веж, гуртува лась ватага — дванадцять вихря стих побратимів — завзятців, щоб раду радити, як на ворога стати, на лютого князя. Цілими днями літньої пори гриміли баталії, лава за лавою ішли на штурм фортець. Під ударами тяжкого меча падали в панцир закуті лицарі, горіли замки, втікали королі і їхнє вій сько. На все життя лишились у пам’я ті оці дитячі забави. Вони докла дали до купи й свої зерна, що ни ми життя засівало чутливу душу і що згодом проросли вогненним словом правди. На тридцятому ро ці життя Леся писала, що іноді й тепер перед очима встає „садо чок спогадів моїх“ : В дворі старого замчища-руїни зібрались ми на віче, все поважні, учені голови, гладенькі й кучеряві... Ми всі були на зборах, всі [дванадцять... І раду радили. Таємне товариство ми закладали, і ніхто з „великих44 до нього доступу не мусів мати. Зложили всі обітницю врочисту ховати таємницю до загину. ПРЕДСТАВНИЦІ СУА У КВОР-і Дня 6. червня 1971 р. у Ню Йорку відбулися заг. збори Координаційної Виховно-Освітньої Ради ЗСА. Заслу хавши звітів дотеперішньої Управи та обговоривши завдання на найближчий час, представники виховних і освітніх організацій вибрали новий провід. Ніа чолі КВОР-и станув п. Ярослав Рак. У заг. зборах узяли участь пред ставниці Союзу Українок Америки — пп. Осипа Грабовенська і Надія Кух. У попередній Управі КВОР-и були заступлені — пп. Олена Климишин і Осипа Грабовенська, а 6. червня увійшли туди п-ні Олена Климишин, як містоголова, а п-ні Надія Кух, як секретарка. П-ні Осипа Грабовенська стала головою Статутової Комісії КВОР-и. Краєвий Осередок Дошкілля репрезентує в КВОР-і п-ні Оксана Ґ енґало. ПОДЯКА XVI. Конвенція СУА була проведе на в днях 21.—23. травня 1971 р. на відпочинковій оселі Укр. Нар. Союзу в Кергонксоні, Н. Й. Завдяки дбайли вій співпраці її директора п. Володи мира Кваса й дальшого персоналу оселі, технічний бік Конвенції про йшов незвичайно добре. За цю увагу й доброзичливість складаємо оцим Управі оселі Укр. Нар. Союзу щиру подяку. ГОЛОВНА УПРАВА СУА ПРИСИЛАЙТЕ ПЕРЕДПЛАТУ! 5 НАШЕ -ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-ВЕРЕСЕНЬ, 1971 Надворітна башта Луцького замку. XIII—XIV ст.. M edieval castle to w er in Lutsk, Volhynia
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
