Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Наталя Забіла Про півника та курочку Були собі півник та курочка. Набридло їм якось дома сидіти, і пішли вони мандрувати по світу. Ось ідуть вони зеленим гаєм, на вколо вітрець кущі колихає, на кущах зеленіє свіже листячко, а між ним ягідки, як червоне нами стечко. От курочка й каже: — Півник-когутик, Зламай мені прутик з зеленими листочками, з червоними ягідками. Тільки півник хотів зламати, а з-під кущика зайчик із своєї ха ти: — Хто, хто тут ходить по моє му гаю? Хто, хто мої кущики ла має ? Злякався півник: — Ходім краще далі. Тут якісь звірі живуть небувалі, і вуха в них довгі, і самі вони сірі. Мабуть, це дуже страшні звірі. Пішли вони далі зеленим гаєм. Навколо вітрець кущі колихає. На кущах горішки і зелене листя. А курочці дуже хочеться їсти. От вона знов і просить: — Півник-когутик, Зламай мені прутик, Де листя зеленіше, Де горішків рясніше. Тільки намірився півник злама ти, а з дерева білочка зі своєї ха ти: — Хто, хто тут ходить по моє му лісі? Хто гілля ламає на моєму горісі? Злякався півник: — Хотім краще далі. Бачиш, я- кі тут звірі зухвалі. І вуха в них з китицями, і хвіст пухнастий. Ма буть, хочуть на Hat напасти. Пішли вони далі зеленим гаєм. Навколо вітер дерева колихає, під деревами рясна травичка, а на деревах листя і смачні кислички. А курочка вже не може терпі ти, починає півника знов просити: — Півник-когутик, Зламай мені прутик, Хоча б невеличкий, Хоча б дві кислички! Насмілився півник, почав лама ти. Аж тут лисичка виходить із хати, глядить ласкаво, розпушила хвостик: — Ах, прошу, прошу до мене в гості! Ось відпочиньте в моїй ха тинці — у мене є тут для вас го стинці, найкращі яблучка, смачні горішки. У вас, напевно, стоми лись ніжки, бо ви далеко йшли по гаю. А я давно уже вас чекаю. Півник та курочка дуже зраді ли: -— Ой, які ж тут звірі хороші та милі! А хитра лисичка міркує собі: — Це ж мені буде добрий обід. Ось дала вона їм гостинців, ли шила їх у своїй хатинці, а сама побігла по вовка-сусіда, щоб за просити його до обіду. Півник і курочка добре поїли і відпочили і так звеселіли, що пів ник навіть почав співати. Тут саме зайчик біг мимо хатк. А зайчик насправді був дуже до брий. -—-Ти, — каже, — півнику, за надто хоробрий. Хіба ти не зна єш цієї лисиці? Ось буде тобі за оті кислиці! Коли це білочка — плиг та плиг. І враз у віконце побачила їх. А білочка теж була зовсім не зла. -—- Тікайте, — каже, — швид ше з цього кубла. Бо ця лисиця страшна та хижа, вона вас зараз обох заріже. Тут виглянув півник на подві р’я, а на подвір’ї — куряче пір’я. — Ой, ой, треба й справді мер щій тікати! А вже лисиця іде до хати, і вовк за нею, страшний та хижий. Іде й радіє, що буде їжа. Тільки стали вони на поріг, а півник та курочка в віконце-плиг! Та під кущами під деревами та рясноцвітними муравами мерщій додому. Та ледве встигли! А вовк з лисицею бігли, бігли та не знайшли під кущами сліду. І залишилися без обіду! Олена Журлива ДВА ВЕДМЕДИКИ В зоопарку, у ярку, У зеленому кутку Побудовано місток, А під ним блищить ставок. Два ведмедики отут Дружньо й весело живуть. Що не день — у них розваги: Ходять ваги-переваги, Чи беруть вони колоду, Дружньо тягнуть ї ї в воду І сопуть все: „Ух та ох, Ой, як весело удвох!“ Поринають в сині хвилі Пустуни — ведмеді милі, Тільки чути: „Ух та ох, Як нам весело удвох!“ Тихо сонечко сіда, Сивий вечір загляда. І маленькі ведмежата Вже біжать в берлогу спати. Ах, прош у, прош у, до мене в гості! НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-ВЕРЕСЕНЬ, 1971 57
Page load link
Go to Top