Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Петро Кізко Ц ирковий лев (Оповідання) Широкою вулицею міста біг кудлатогривий, широкоплечий го ловастий лев. Люди, зобачивши цього звіря-велетня, розбігалися, хто куди міг. Аж ось лев забачив відчинену браму одного двору й шугнув туди. В дворі на зеленій галявині сиділи й бавилися малень кі братик і сестричка Івась і Олен ка. Лев забачив їх, уповільнив хо ду, підійшов близенько й сів на задні лапи. — Йой, дивись, Оленко, яка зві рюка! — гукнув братик до се стрички. Оленка глянула й сплеснула р у ками: — Лев! Про нього я в книжці читала. Звідки він з ’явився? Івасик і Оленка кинули свої за бавки й хутко побігли до хати, а лев тихо й спокійно сидів біля ди тячих забавок. Швидко на порозі з ’явилася мати з дітьми. — Ой, Господи, справді — лев! Що ж тепер нам робити, це ж не безпечний звір, він може всіх нас покусати! А лев сидів і ніби сміявся, ви шкіривши великі білі зуби. Мати схаменулася й гукнула до Івася: — Біжи в кухню, відчини холо дильник і візьми там м’яса. Дамо йому, може, хтось нагодиться нам на допомогу. І справді, Івасик швидко виніс м’яса й кинув левові. Звір немов повеселів, гребнув лапами і вхо пився за м’ясо. Тим часом на вулиці міста зчи нився гармидер, гули автомашини чулися людські крики, немов хто за ким гнався. Раптом на Івасикове й Оленчине подвір’я вбігло троє великих здорових людей із довги ми батогами. — Ага, ось де він, наш розби шака! — гукнули вони й кинулись до дева. Мати й діти стояли з роззявле ними ротами й нічого не розуміли. Але ось один із прибулих ПІДІЙШОР. до лева, погладив його по голові й промовив: — Свободи захотілося, небора ко? Набридло в цирковій клітці сидіти? Лев тим часом з ’їв м’ясо, обли зався, глянув на своїх прибулих друзів і підвівся, немов хотячи сказати: — Ну, а тепер знову до цирку! Прибулі привіталися до госпо дині з дітьми й оповіли їм, що цей лев не є небезпечним і він нічого людям не може лихого зробити. Бо вихований у цирку ще змалку, а як цирк переїжджав у друге мі сто, то він якось утік по дорозі. Івасик і Оленка переглянулися й засміялись. — Диви, яка оказія! Навіть ле вів присмирюють! — промовив Івасик, а мати, зачувши його сло ва, додала, жартуючи: — Тож уважайте на себе, щоб і ви були чемні та смирні й слу хали своїх батьків і вчителів! Леся Українка ВЕЧІРНЯ ГОДИНА Уже скотилось із неба сонце Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітились у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, В таку годину забудеш лихо! Кругом садочки, біленькі хати І соловейка в гаю чувати. Ой, чи так красно в якій країні, Як тут на нашій рідній Волині! Ніч обгорнула біленькі хата, Немов маленьких діточок мати. Вітрець весняний тихенько дише, Немов діток тих до сну колише. Г. Чорнобицька ЗАГАДКА Вишивальниця уміє вправно голочку держати, рівно хрестик нашивати. Та чогось вона, я бачу, вже не шиє, гірко плаче. Як терпіть біду таку! Я не влежу в коробку і1 до дівчинки гукаю: — Голка коле? Знаю, знаю. Поможу тобі охоче: на середній пальчик скочу, і тоді тобі ніколи голка пальчика не вколе. (яохзсізивн) ❖ ^ Надягайте черевички, Ми подибаєм до річки: Дибу-дибу-дибки, Наловимо рибки, Наваримо юшки, Посолимо трішки — Дибу-дибу, ніжки! К. Перелісна І. Кульська КІТ І МИШІ (можна інсценізувати) Ходить котик по кімнаті В нього лапочки на ваті Позіха байдуже: — Щось я сонний дуже! А під ліжком нірка, нірка, З неї мишка зирка, зирка. Зирк туди, зирк сюди, Де котячі сліди? Виліз котик на подушку, Водить лапкою по вушку, Вигинає спинку: — Ляжу на часинку! А до шафи нишком, нишком, Є дорога мишкам, мишкам: Все якслід, ось обід, Спи та спи, ледар — кіт! Що ви, миші? Тихо, тихо! Ось вам буде лихо, лихо! Кіт не спить, а слуха, Наставляє вуха! Скочив котик саме впору! Швидше миші, в нору, в нору, Ця — туди, та — сюди, Утікай від біди! 36 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-ВЕРЕСЕНЬ, 1971 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
