Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ ДІТРОЙТ, МИШ. Ділимося сумною вісткою з усім організованим жіноцтвом, що 25. березня 1971 р. відійшла у віч ність бл. п. Стефанія Заплітна. На родилася 21. вересня 1896 р. у сім’ї Обухівських в с. Слобідка Струсівська, пов. Теребовля. За кінчивши учительську семінарію в Тернополі, учителювала в своєму рідному селі аж до 1919 p., коли то за її чинну участь у визвольних змаганнях польська влада заареш тувала її і як інтерновану вивезла разом із кол. старшинами і вояка ми до Модліна коло Варшави. Пі сля звільнення перенеслася з чо ловіком д-ром А. Заплітним до Тернополя, де він відкрив адво катську канцелярію. Опісля по дружжя перенеслося до Теребов- лі, де Стефанія працювала як се кретарка в Союзі Українок, у за- хоронці для сиріт, у кооперативі ,,Базар“, у ,,Рідній 1ІІколі“, в „Просвіті". їздила з відчитами й вела гігієнічні курси під керівниц твом д-ра Воробця. Як та бджілка всюди уділялася. Організувала ря тункову акцію, коли був голод на Гуцульщині, вивозила дітей і роз міщувала в українських родинах для відживлювання. До Дітройту приїхала в 1949 р. з Берліну та зразу вписалася в ря ди СУА. Роками була вона се- таркою УККА, а на пості секре тарки 26 Відділу пробула 10 літ. Похорон відбувся 29. березня. Членки Відділу організовано з прапорами взяли участь у похо роні, а на цвинтарі попрощала її п-ні Катерина Хом’як від Відділу і від усього організованого жі ноцтва. Вічна їй Пам’ять! Управа 26 Відділу СУА ім. Ольги Басараб ШИКАГО ІЛЛ. Дня 26 березня упокоїлася в Бозі членка 22 Відділу СУА бл. п. Ірина Дурбак. В особі покійної пані Орисі, як усі ми Її звали, наша організація втратила зразкову членку й дов голітнього секретаря 22 Відділу, яку шанували всі зЦа. Її великі прикмети духа: глибоку релігій ність, скромність, мужність, незви чайну шляхетність, обов’язковість, працьовитість і щирий, не голо- словний український патріотизм. За всі ці цінні прикмети ми низько схиляємо чола перед Її світлою пам’яттю. Покійну Орисю можна б назва ти „героїнею сірого будня", бо вона завжди, не зважаючи на ду же не раз тяжкі обставини, як напр. у Галичині під час трьох о- купацій нашої батьківщини, чи в час „великого ісходу", а відтак на еміграції, виконувала точно і по слідовно взяті на себе обов’язки супроти своєї родини, свого ближ нього та рідної країни. Покійна Орися була за профе сією вчителькою, обдарованою ви- ховницею дітей і молоді. Рівночас но була неперевершеною органі заторкою жіноцтва по Наших се лах. Будучи членом Пласту нале жала до куреня „Санітарки". Працюючи в Добрянах на Львів щині провадила з рамени „Сіль ського Господаря" різного роду курси, як напр. куховарства, три- котарства, організувала хори, а- маторські гуртки, вчила приватно „Рідну Школу" й возила дітей до Львова здавати іспити. Відтак, пе ребуваючи у Велдіжі в Долинщи- ні, де її батько був парохом, була інспектором садків, головою Жіно чої Секції при „Просвіті", вчила у семиклясовій школі, була актив ною в підпільній організації. Зав жди повна енергії, ініціятиви, са мопосвяти. На еміграції, спочатку у Франції, віддано працювала при місцевій українській католицькій парохії. Серце Її завжди клопота лося українськими дітьми і мо лоддю. Тому й там організувала їх, провадила хор, вчила україн ської мови. Переїхавши до ЗСА жила з ро диною в Шикаґо. Прямо від дня приїзду включилася в працю 22 Відділу СУА і була довголітнім членом Управи. Учителювала в школі українознавства „Учитель ської Громади" при парохії св. Отця Миколая, належала до Марій ської Дружини, до Католицької Акції Пань та до Апостольства Молитви. Не жаліла труду й завж. ди знаходила час, щоб по змозі причинитися до упорядковання і вдержання Українського Музею в Шикаґо. ❖ ❖ * Накреслюючи сильветку Покій ної, я не є в спромозі згадати про всі ділянки праці цієї неструдже- ної працівниці на суспільно-гро мадському, релігійному та націо нальному полі. Та все це записане в її книзі життя. * * Час іде, роки минають і наші ла ви рідшають. Старші відходять на поклик Всевишнього до вічного життя. Молодші не завжди охоче їх заступають. Тож тим відчутні ша втрата кожного з тих, що від ходять з великим досвідом у по тойбічний світ. Покійна Орися перейшла у кра щий світ, залишаючи нам до на слідування приклад свого життя, приклад дружини й матері, при клад патріотичної дочки народу та приклад покірної Божої дитини. Іванна Ґорчинська 16 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-ВЕРЕСЕНЬ, 1971 Бл. п. Стефанія Заплітна Late Stefania Zaplitna, m em ber of UNW LA Branch 26 in D etroit, Mich. Бл. п. Ірина Дурбак Late Irene Durbak, m em ber of UN'WLA Branch 22 in Chicago, 111. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
