Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Чи справді етнографізація? Високоповажана Пані Редактор! Думаю, що відома є Вам стаття д-ра Дениса Квітки-Квітковського під наголовком „Етнографізація нашої еміґрації“, яка появилася в „Новому Шляху“ в двох частинах — 15. травня і 22-го травня 1971 р. У тій статті автор злосливо і без підставно накидається на Союз Укра їнок, критикує його працю (аргумен тація доказує, що він цілком не має коли римські легіони маршували аж до цього далекого міста, дав ньої Мавританії-Тінгітанії, щоб скріпити там свої залоги та забез печити на африканському суходо лі свої далекі кордони. В цьому часі слави та могутньо- сти Риму, місто Волубілас було резиденцією короля Дзюби II, що хоч був берберійського походжен. ня, однак цілою душею був відда ний Римові. І саме до цього міста одного разу повернувся король із своєю молодою дружиною, донькою славної Клеопатри... Чи ж дивно, що в цьому часі Волубілас розрісся на велике місто з тисяча ми мешканців, з великим та пиш ним форумом, з тріюмфальними луками та яскраво-кольоровою мо заїкою, яка зберегла по сього днішній день ту живучість, що ці- хувала її в сивій-античній давнині, коли римська імперія була на вершку своєї слави! Стоячи на брукованих вулицях міста Волубілас та дивлячись на простору панораму величавих ще сьогодні руїн цього міста, відчу вається глибоке зворушення та признання римським легіонам за їх відвагу, силу та енергію, що гнала їх постійно вперед, завою вати нові землі та сковувати їх із римською імперією... Однак з хвилиною, коли ми по кидали оцю „цитаделю“ старин- ної культури, не могли таки опер тися принадам модерного Марок ко, відчуваючи мимоволі, що дав- ний Рим відходить немов у тінь минулих віків... поняття про діяльність СУА), чіпля ється славнозвісного Показу Історич ної Ноші Українки — який улаштовує 64 Відділ СУА в Ню йорку, курсів пи сання пис,анок і т. д. Мені цікаво, чи Редакція Нашого Життя займе відповідне становище в тій справі й відповість вищезгада ному авторові, а також хотіла б зна ти, чому редакція „Нового Шляху“ не перегляне час до часу статтей, які поміщує і не застановиться над тим, чи доцільним є помішувати наклеп ницькі й безсенсовні статті. З належною пошаною до Вас і щирим привітом Марія Савчак голова 64 Відділу СУА Ми Вам щиро вдячні за Ваш запит у цій справі. Маємо змогу не тільки зайняти становище до закидів п. Д. Квітковського, але й з’ясувати наш погляд на цю „етноґрафізацію 11, що про неї стільки говориться. Автор допису дійсно не знає діяль ности СУА. Йому треба було прикла ду на те, що наше суспільство, а вла стиво велика його частина відмежо вує себе від політичної діяльности. І чомусь тут ухопився роботи СУА. А вже коли б заглянув до нашого статуту, то прочитав би в уступі „Цілі й засоби1', що СУА дбає не тільки про „плекання української традиції і культурних надбань українського народу1' і „матеріяльну й моральну допомогу українцям на терені ЗСА і поза їх межами". Але має за завдан ня „піддержування визвольних ідей українського народу та інформування американського світу про його ви звольні змагання і культурні досяг нення". Наскільки Союз Українок Америки виконує це своє завдання — про те свідчать звіти з діяльности, що їх складають на кожній Конвенції СУА. Не маємо тут місця, щоб вичислити найбільш важливі осяги в тому на прямку. Та повертаємось до закиду, яким п. Д. Квітковський знецінює на шу культ.-освітню чи виховну робо ту, зараховуючи її до „невтральної" діяльности, яка начебто не має полі тичного змісту. А ми спитаємо його, чи є можлива на еміграції українська робота без політичного насвітлення? Адже кожен наш виступ перед амери канською публикою, чи це на мані фестації в Тижні Поневолених Націй, чи на фестивалі з показом писання писанок —- має свій політичний мо мент. Бо в одному чи другому випад ку освідомлюємо наших американ ських співгромадян про наше тут існування, про наші домагання, нашу народню культуру і наше змагання до волі. Це підкреслюємо в промовах і летючках, що з такої нагоди виго лошуються чи роздаються. Вся плутанина в статті п. Д. Квіт ковського вийшла з того, що він не окреслює виразно поняття політично- сти. Цілий час він говороить про пар тійно-політичну роботу чи приналеж ність. І в тому напрямку може мати рацію, що наша публика від того сто- ронить. Але поняття політичної ро боти значно ширше. Вона охоплює кожен виступ у користь нашої поне воленої Батьківщини, що проведений із пляном у будь-якій ділянці. А що виступи в ділянці культури можуть крити в собі виразний політичний м о мент, то найкраще послужить при клад „культобміну", що так широко відбився в нашій громаді. А тепер знаходить відгук у протестах жидів ської діяспори. Та дозвольте повернутись до „ет- нографізаціії11, що її нам закидує ав тор допису. Він, мабуть, несвідомий того, як Москва нагинає цю етногра фію до своєї програми. Вона зведена там дійсно до гопака й народніх пі сень. Усякі глибші її прояви є забо ронені. Спочатку там вільно було студентам колядувати, а тепер за це їх арештують. Була згадка про те, що на першо-травневих святах дівчата виводять хороводи. Аж тут Валентина М ороза пробували арештувати за те, що він хотів перезняти на тасьму га- гілки. Отже, як бачимо, — Москва зовсім не „заохочує нас до плекання етнографічної України1'! Вона розу міє, що плекання старовинних обря дів, пізнання їх джерела і краси скріп лює національні почування українців. Чисто етнографічні вартості стають політичним моментом у щоденному побуті. А вже найкращим доказом того, що п. Д. Квітковський не знає справи, що про неї береться дискутувати — це наш податковий статус. Союз У- країнок Америки є звільнений від по- 10 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-ВЕРЕСЕНЬ, 1971 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
