Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
ній майстер, що різьбив фараоно ву кохану? І той, що Сфінксові дав душу вічну?... Ряхтіли зорі в небі — піщинки в безмежжях всесвіту; ряхтіла скалками зоряного блиску, залом леного в піщаних дрібочках, вели ка пустеля... Це вже Кльоня на пароплаві. У- же вийшли в море. І йому сві тить місяць. І стеле через хвилі золоту стягу. Коли то ще їй дорога додому простелеться? . . . Втомлена і прощанням з чоловіком, і думками, що снува лися йому навздогін, зайшла до кімнати. Відчувала, що не засне. Але й до вигладжування свого ,,Руфіна“ сили не мала. Власне, не так сили, як спокою і розважли восте бракувало, без яких виправ ляти щось годі. Відсунула руко пис на край столу. Рука тужила за білим папером, за чистою сторін кою. Тільки в новому слові -— від пущення неспокою, болю, туги, жаги. Не сідала до стола — мов у піж мурки грала сама з собою, відда ляючи хвилини і горіння, і без уму, і самозабуття. З таким відчуттям стоїть над виром плавець, якусь мить наби рає повні легені повітря, щоб по тім усім єством віддатися хвилі, виструнитись, напружитись разом з течією, злитися з нею в одно, розкинути руки і плисти горілиць, п’ючи первоздатність неба, хмар, сонця. Так жінка відсторонює нетерпе ливу руку коханого, щоб не здрі бніло чуття, яке забуруніло в ній, яким вона за мить сама обдарує свого обранця. Несамохіть перегорнула жур. нал, дорожній записник. Розкрила книгу Відемана про Єгипет на тій сторінці, де зробила закладку: тексти давніх єгипетських пісень. Скрупульозно точно передано зміст співанок. І аж зараз осягну ла, що дратувало в перекладі. З пісень вийняли душу-поетику, ритм, мелодію. І вони стали, мов ті чорні мумії, сповиті у просмо лене полотно, які бачила в Каїр ському музеї. Ця ніч немов підняла запону над таємницею. Пісню треба перекла дати тільки піснею. Хоч звучання давньої мови до нас і не дійшло. Із листів до Редакції Ще про українську книжку в міській бібліотеці Травневе число „Нашого Життя" помістило листа проф. Дарії Витано- 'вич, в якому вона радить не дарувати українських книжок до американських бібліотек, а радше поцікавитися ко лекцією українських книжок у місце вій бібліотеці, а якщо таких нема, то їх вимагати. Тоді бібліотека сама Бо ж письмо єгипетське — лише символи понять, а не звуків. А- леж пісню таки співали колись. Попри екзотичні подробиці, ті тек сти промовляли чимось таким близьким, знайомим, що ритм у- країнської пісні самохіть прилу чився до тритисячолітнього змісту. Радість і печаль в усі віки, в усіх людей, видно, має однакову мо ву: Люба! Любе кохання її! Люба! Любе кохання її перед всіми царями! Люба! Любе кохання її перед всіми мужами! Мила вона перед всіми жінками! Люба в коханні царівна! Ні з жінок, ні з дівчат щонайкраща не буде їй рівна! В неї коси від темряви ночі темніші, від ягід тернових чорніші. В неї зуби міцніші від зубців кремінних в серпочка, а рукою прислонені груди немов два квітчасті він о чк а... Пісня забриніла несподівано, як музичний мотив видива, що раптом постав спосеред багатьох буден них вражень; фелах наспівував, розписуючи піддашшя щойно до будованої господи. На охристано- му тлі стіни темно-коричневою, майже чорною фарбою повився меандровий фриз. Мов пагін ліяни чи лози, зав’юнився той бігунчик по піддашшю — рідний брат зави ванців на писанках. І кожний но вий сплеск візерунка вибрунько- вував з ритмічним повтором: там- та! там-та-та! там-та-та-та... „Люба! Любе кохання її!...“ Примітка З-поміж оповідань, що змальовують тепер поодинокі момен ти з життя Лесі Українки, подаємо цей уривок. Оповідання Наталі Ка- щук „Хамсін“ появилось у „Вітчизні" ч. 2, 1971 р. такі книжки закупить й приготовить для вжитку зацікавленого читача. Я вповні погоджуюся з тією дум кою. Пригадую собі, як на першому році моїх студій у М екґільському у- ніверситеті в Монтреалі наш україн ський Студентський Клюб у висліді великого зусилля і вкладу праці за купив і подарував для університет ської бібліотеки гарну збірку англо мовних книжок про Україну. На спе- ціяльній урочистості з нагоди Україн ського Тижня ми передали ці книжки до бібліотеки. І там вони пролежали, як п-ні Витанович пише, „запхані в кут і забуті" чотири чи п’ять років, аж поки я скінчила студії бібліоте- карства і пішла на свою першу працю саме до цієї бібліотеки. Пролежали ті книжки там так довго не тому, що хтось мав до нас упередження, чи нас не любив, а просто тому, що бібліо текарі мусять у першу чергу катало- гувати й приготовити для вжитку ті книжки, на які є попит і запотребу- вання. У випадку університетської 'бібліотеки на перший плян ідуть книжки, потрібні студентам і замов лені викладачами університетту. У випадку міських бібліотек голов ним клієнтом є мешканець даної мі сцевосте, звичайно платник податку, з якого публичні бібліотеки й удер жуються. Тому потреби й домагання громадян даної дільниці, поодинокі відділи міської бібліотеки мусять брати до уваги. У Філядельфії чужомовні книжки замовляють і каталогують у централь ній публичній бібліотеці, але залежно від запотребування населення різних дільниць міста, висилають до відпо відних відділів бібліотеки книжки ес- панською, жидівською, німецькою, чи іншими мовами. Щ о певний час таку збірку чужомовних книжок від кликають назад до централі і, якщо є тривале запотребування, висилають туди нові книжки. Тому виглядає, що головним нашим завданням повинно б бути створити не штучний, а дійсний і постійний по пит на українську книжку в тім від ділі публичної бібліотеки, близько якого живе хоч би й мале число заці кавлених українською книжкою лю дей. Христина Турченюк бібліотекарка Коли зміняєте мешкання, не за будьте повідомити нас про зміну Вашої адреси. 8 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-ВЕРЕСБНЬ, 1971 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
