Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
До членок молодечих В ід д іл ів СУА Минуло вже два роки від часу, коли мені пощастило відвідати кра їну „моїх блакитних днів" •— У- країну! їхала я з метою огляну ти фізично, доторкнутись до всіх недоруйнованих святощів та ма буть (на диво багатьом) набрати наснаги до громадської праці. Мої сподівання вповні виправдали мої наміри. І тепер, коли б у мене б у ло подвійно стільки часу, енергії, засобів та вміння — я все з усмі шкою поставила б... сподіваючись, що бодай сота частина здасться для добра нашої справи. Що ж думають про це наймо лодші жінки, що вступають у на шу організацію? Чи вони це роб лять із почуття обов’язку, чи то му, що незадоволені американ- канською дійсністю? Розгляньмо ближче причини теперішнього до волі масового припливу членства! Що є тією рушійною силою і як вона проявляється в них? А що можна сказати про сотні тих, що стоять осторонь? В який спосіб розбудити їх приспане почуття о- бов’язку? Ці й багато інших пи тань ми хотіли б передискутувати на сторінках нашого журналу. П-ні Христина Сеник, членка 90 Відділу СУА у Філядельфії, підда ла думку, щоб наш журнал приз начив для молодих членок окрему сторінку, де вони могли б вислов лювати свої ідеї і проводити дискусії. І справді — від січня 1971 р. справа стає актуальною. Членки молодечих Відділів змо жуть тут висловлювати особисті погляди і набирати журналістичної вправи. Також привітаємо короткі нариси, оповідання, вірші тощо. Хто ж із вас на черзі? Талановитих жінок між вами ба гато. Ви повинні вміло використа ти таку можливість. Звертаюсь до вас із щирим проханням співпра цювати з нашим журналом. Я звернулася до членок молоде чих Відділів різних Округ, щоб вони взяли на себе обов’язок ве дення сторінки молодого членства. Думаю, що вони це спільно пове дуть якнайкраще. Що цікавого, нового, захоплю ючого внесете на сторінки Нашо го Життя? Вашого живого слова, милого усміху, свіжої думки че каємо. З новими ідеями і надією на повновартісне майбутнє! Наталя Даниленко Референтка мол. Відділів Гол. Управи Сценка з нашого лялькового театру „По д о р о зі в казку" P u p p e t th e a tr e o f B r a n c h 90 in P h ila d e lp h ia ПО ДО РО ЗІ В КАЗКУ В ж е п’ять років існує при нашому 90 Відділі СУА ляльковий театр п. н. ,уПо д о р о зі в казку“. Пригадую, з яким великим запалом ми взялися за здійснення цього зам іру. Ц е ж таке доцільне, а рівночасно і приємне за вдання! У формі розваги передавати дітям красу р ід н о ї пісні та по мож но сті дещ о з наших обрядів і звичаїв. На протязі тих п’яти років ми мали зм огу переконатися, яке велике вра ження робить на дитину лялька, яка, часом зодягнена у гуцульський чи ін ший нар. стрій, говорить українською мовою чи співає м ож е й знайому тій дитині пісеньку. Ц е спрямовує уяву дитини в рідні сторони, від чого від тягає ї ї телевізія. Такі враження гли боко закорінюються в д уш у дитини і залишаються в пам’яті на довгий час. Ц е мабуть материнський інстинкт розбуди в у нас цей запал, б о ми на віть не призадумувалися над тим, яке нелегке завдання берем о на с еб е. Ма буть найбільше дошкулював нам брак професійних вказівок у технічному оформленні театру-сцени. Ми дослів но вчилися на наших власних помил ках. Одначе майже кожний виступ, головно позамісцевий, давав нам я- кусь нову практичну вказівку. Пригадуються деякі більш а б о менш приємні епізоди. Наприклад, під час третьої д ії наш ої перш ої вистави о д на з лялькодіїв не хотячи клякнула на шпанівку і так мусіла „героїчно* проклячати а ж д о кінця д ії. Сьогодні лялькодії не клячать, як за кару, тіль ки сидять на кріслах, а лікті спирають на дошці, що є прикріплена під сцен кою театру. Другий інцидент трапив ся нам в Елизабеті, куди ми трохи запізнились через снігову заметіль. Вщерть виповнена заля дітей і бать ків нетерпеливо д о ж и д а є початку ви стави. А тут ми ніяк не м ож емо дати со б і ради з розсуванням куртини! Х о лодний піт виступив нам на чолі, бать ки прибігли допомогти, а воно не йде! Та по деяких зусиллях удалося цю трудність усунути і все відбулося щасливо. Д ругою великою переш кодою , яка не тільки здерж увала нас у праці, але й не раз д у ж е знеохочувала, це брак відповідної літератури для ляль кового театру. Оформлення кож ної п’єски вимагає не тільки праці наших членок, але й лю дей, непов’язаних із театром. Вони допомагають нам ви конувати поодинокі ролі, записувати п’єски на тасьму і т. д . Тому нашим найбільшим бажанням є — знайти п’єски, щ о відповідали б вимогам лялькового театру і були б цікаві не тільки для малих, але й для старших дітей. Казки, пристосовані до теперіш ніх обставин і ментальности дитини. Нашу перш у п’єску „Казку про діда М ороза“, щ о ми ставили кілька разів у Філядельфії, діти сприйняли з ве ликим зацікавленням. Друга п’єска, казка-оперета „Червона Шапочка“, лібретто JI. Полтави, м уз. В. Б езкоро- вайного, приносила дітям багато при- ємности. Вони не тільки тішилися ляльками, але захоплювалися музи кою й акцією казочки. „Червону Ша- (Закінчення на обгортці) НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1971 13
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
