Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З давнини Уривки з і спогаду Галина Лисенко Мої перші і найраніші згадки про Лесю линуть у далеке минуле — аж в ранній дитячий вік, коли мені було 8 а може 9 років. Готувалась до якогось свята ви става дитячої опери „Зима і Вес на", яку написав мій батько Ми кола Віталійович Лисенко. Ця опе ра є значно серйознішою і склад нішою, аніж інші, теж дитячі •— ,,К оза-Д ереза“, „Пан Коцький‘‘, а між тим „артистичні сили“ склада лися ь самих дітей. Я і тепер ди вуюся, коли згадую, як це ми, ді ти, змогли подолати такі трудно щі. Та, певно вирішальною була тут допомога дорослих. Одним із найкращих порадників і постійних керівників у цій справі була Леся Українка, або просто Леся, як у нас її тоді звали. На її долю ви пали самі найбільші турботи — вона режисер і балетмайстер, ко стюмер і декоратор, а до того ще й суфлер. Леся сама придумувала ескізи і сама ж по них шила вбрання для Осені, Зими, Сніговика і для Вес ни. Не забуду, як нам, дітям, всім дуже подобалося вбрання Осені (в цій ролі виступала моя зовсім маленька сестричка Мар’яна) — воно все було покрите чудовими листочками осінніх кольорів. Від мого костюму (Весна) так і віяло весною: рожева сукня була по крита зеленою прозорою марлею, а поверху розкидались весняні яс краві квіти. А Зима! Це була спра вжня зимова царівна з блискучою короною на голові, усипаною слі пучими діямантами. Ми всі диву валися такому „ювелірному“ мис тецтву Лесі. Сніговик (мій брат О- стап) був одягнений у гарний бі ленький кожушок з торбинкою, з якої увесь час сипався сніжок. І це все було досягнуло голов но через Лесине старання. ли предметом живішого зацікав лення, варто поручити цю книжку нашій молоді, щоб могла запізна тися з людьми, з якими вони так живо співчувають та яким стара ються допомогти. МЗО Згадуючи оцю виставу та підго товку до неї, я і тепер дивуюсь — звідки в неї бралося стільки е- нергії, любови до цієї справи, а головне — терпіння і витримки. Щодня ж Леся приходила муш трувати нас, приміряти костюми, повторювати по десять раз най- трудніші сцени, що нам дуже не хотілося. Особливо ж нам набри дло повторювати рухи, а саме за цим Леся дуже слідкувала. Бува ло, що нам уривався терпець і ми втікали куди попало. Та невбла ганний рехисер ловив нас, виво лікав з-під канапи або із-за яко їсь шафи і становив кожного на своє місце. Не пам’ятаю, щоб Л е ся коли-небудь з цього приводу дратувалась, — завжди спокійна, лагідна, ще й жартує. Та й взагалі вона завжди була лагідна і вражала мене своєю ви триманістю, особливо ж у ті часи, коли хворіла і коли їй було бо ляче. З того часу, як Косачі посели- лилися рядом із нами, не було ма буть такого дня, що ми, Лисенки, їх не відвідували. Старицькі були нам родичі — наша тітка, сестра батька, Софія Віталіївна — то дружина Михайла Старицького і, звичайно не було нічого дивного, що між нами були дружні стосун ки. Косачі були нам чужі, але Леся Українка записувала народні пісні в Колодяжному й околиці. Наприкінці 90-тих pp. передала Миколі Лисенкові чималий зошит із записами волинських пісень. Деякі з них проспівувала йому, щоб він міг 'краще вловити модуляцію мотиву. P o etess L esya U krainka lo v ed U krainian folklore, som e songs she sang for com poser M ykola L y sen k o w ho p ut them to m usic НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1971 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
