Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
В о д я н и й ц а р (Казка) Жив собі хлопчик, що дуже любив купатись. Одного дня, пі сля великої зливи, вода сильно розлилась, і хоч як йому забо роняли татко й мама, він утік над річку. Прийшов на беріг, роздяг нувся і стрибнув у воду. Та во да була дуже бистра і почала його зносити. Він борсався, кри чав на весь голос, але надаремне. Почув його лиш водяний цар, що жив на дні. І добре що почув, бо в ту ж мить вода залила хлопце ві рота і ніс і він знепритомнів. Так його непритомного знай шов водяний цар, підхопив на р у ки і поплив. Водяник не хотів, щоб люди приходили у його водяне царство і кожного, хто попадав до нього, топив. Та хлопчик при пав йому до вподоби і водяник постановив його врятувати. Обе режно взяв його на руки і поніс у свою прекрасну палату. Хлопчик прокинувся. Подивив ся навколо себе, аж він лежить у скляній кімнаті, на скляній посте лі. Коло ліжка стоїть столик, а на столику різні іграшки — всі з кришталю. Хлопчикові сподобав ся їх блиск і він почав бавитися. Але раптом згадав про дім і за плакав. Підійшов до нього водяний цар і питає: — Чого ги плачеш, маленький мій хлопче? — Додому хочу • — відповів хлопчик і знову заплакав. — Хіба ж твій дім кращий, ніж те багатство, що лежить тут? — Кращий — відповів хлопчик хлипаючи. Добре наплакавшись, хлопчик заснув. Тоді підійшов во дяний цар і переніс його в другу кімнату. Коли хлопець прокинувся, то побачив, що лежить у срібній кім наті, на срібній постелі. На сріб ному столику чудові іграшки — усі з блискучого срібла. Та ско ро надокучила хлопчикові гра ти ми іграшками. Він згадав братіка і сестричку, 2 якими грався дома, і заплакав. Прийшов до нього водяний цар і знову питає: — Чого ти плачеш, маленький мій хлопче? — Хочу до братіка, до сестрич ки — хлипав гірко хлопчина. І на цей раз надаремні були всякі втішання і водяний цар вий шов знову. Та коли хлопець за снув, то водяник переніс його в золоту кімнату, на золоте ліжко. Все було там зі щирого золота: стільці, столи, посуд, іграшки. Як зачарований узяв хлопчик золоті іграшки; але грався недовго. Згадав татка, маму і знову голо сно заплакав. Прийшов до нього водяний цар і питає: — Чого знову плачеш маленький мій хлопче? — Хочу до татка і до мамусі! — А хіба ж мама і татко дорожчі за золото? - здивувався водяний цар, який не знав ні батька, ні матері, ні брата, ні сестри. — Д о рожчі -—- відповів хлопчина. Водяний цар пішов, зібрав усі перли, що ховались у глибинах його царства і насипав їх перед хлопчиком таку купу, що сягала аж до стелі. — Чи мати і батько дорожчі тобі від цих перлів? — запитав. Хлопець аж очі мусів з а плющити, щоб сяйво не засліпи ло його. Та він відповів: — На даремно випитуєш ціну моїм батькові і матері. Вони дорожчі мені за все на світі! Водяний цар зрозумів, що не мо же нічим заспокоїти хлопця. Д о чекавшись коли той заснув, узяв його на руки, виніс із води і по клав сонного на беріг. Тут лежа ла його одежина і водяний цар напхав повні кишені золота і пер лів, та пірнув у воду. Хлопець прокинувся і побачив, що лежить на березі біля води. Згадавши про водяне царство ні як не міг збагнути, чи то була дійсність, чи сон. Коли ж сягнув у кишені і витягнув золото і перли, то зрозумів що це все була прав да. Він швиденько побіг додому. А дома всі плакали, бо думали, що він потонув. Та коли побачили його — радощам кінця-краю не було! Тимчасом водяник вернувся самотній у своє царство і дуже засмутився. Він думав, що ховає в глибинах найдорожчі скарби сві ту. А тепер довідався, що люди знають більші коштовності — ма ють батька, матір, сестру, брата, яких у водного царя не було. Це його так засмутило, що він три дні плакав ревними сльозами, аж береги дудніли, голосно хвилі ревіли. А потім сумний і похмурий вернувся до своїх скарбів. Хлопчик і далі ходив купатися, але не під час повені. Купався на плиткому, куди водяний цар не заходив. О. Ф. ГОРОБЧИКИ НА ҐАНКУ Рано-зраночку в нас на ґаночку повсідалися горобці. Повсідалися, наїдалися, бо насипав я там крупці. Ті горобчики добрі хлопчики, як поснідали: — Ців-цірів! Любі діточки, прийде літечко — всіх ми знищимо комарів. Г. Чорнобицька Замовляйте збірнички ЗОЛОТЕ ПАВУТИННЯ Впорядкувала М. Юркевич — Ціна 50 ц. — Замовляти в Централі СУА ГРА: ХТО РОЗБУДИВ ВЕДМЕДИКА? Діти сидять на стільчиках півко лом, а одна дитина з ведмедиком на руках сидить спиною до дітей. Хтонебудь голосно проказує: — Ку-ку-рі-ку! Дитина звертаючись до ведмедика словами: — Підемо, пошукаємо півника! — обходить усіх дітей і зупинившись, перед тим, хто кукурікав, каже: — Ти розбудив ведмедика! Якщо відгадано, то вони міня ються місцями і гра повторяється. Вказівки до гри: Ведмедик лапою торкається дитини. Якщо дитина не відгадала хто розбудив ведмедика, то вона знову сідає на стілець. За мість ведмедика можна вживати ляльку. ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЛЮТИЙ, 1971 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
