Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ольга Литвин На чужому березі Репортаж Приїхали до Австралії Пароплав увійшов у порт Дре- ментле (місто Перт, Зах. Австра лія). Там він пришвартувався між іншими великанами з я- понськими, англійськими, італій ськими назвами. Спустили східці і ми зі страхом і непевністю ступи ли вперше на австралійську зем лю (вірніше портовий асфальт). Ми зразу ж відчули себе якимись маленькими, бідними, навіть ті, що мали з собою кілька долярів чи якийсь університетський диплом. На митниці офіцер неуважно, швидко, з усмішкою переглянув наші вбогі манатки, що їх ми так бережно везли з собою, упакова ні у важні дерев’яні скрині (так ніби в них знаходилося золото). Син Віктор твердо ступав побіч мене по австралійській землі. Ко лись подароване в таборі амери канське вбрання теліпалося на йо го тонкій, недоживленій і неспов на 16-річній постаті, але штани, тісно підперезані шкіряним поя ском міцно трималися на ньому, хоч і в поясі були зібрані дріб ними збирхами. Але він почував себе мужчиною, він же приїхав до Австралії з контрактом праці на дєа роки, а це обіцяло — немає більше голоду, таборів і власні гроші. — Хотів би я знати, мамо, де ми сьогодні будемо ночувати? Великі автобуси відвозили нас до табору, де нас розмістили за національностями, видали по 10 шілінґів кишенькових грошей, до бре нагодували і другого ж дня розпочали лекції англійської мо ви. Акула Ми приїхали в травні. Нехай земляки в іншій півкулі не поду мають, що це весняний місяць. О- фіційно тут літо починається 1. грудня (куди входить і Різдво), 0- сінь 1. березня, зима 1. червня, а весна 1. вересня. Визначити пори року чітко як у нас, дуже трудно. Все зелене цілий рік, безліч квітів і лиш європейські дерева, як клен, дуб, акація скидають листя. Зимо ві дощі дають буйну зелень, зи- мсю Еиростає пшениця, городина, і ипасається худоба. В літню спе ку все вигсряє, але городина, квіти і трава біля будинків зрошують ся штучно з водопроводів. Ольга Литвин: В иноград і полуниці, олія на дереві O lh a L y t w y n : G r a p e s a n d s t r a w b e r r i e s , a i l o n w o o d Ольга Литвин: Весняне лош атко, сепія O lh a L y tw y n : S p rin g colt, s e p ia Весна пишається появою не- звичаєних ,,бушових“ квітів, що дивують увесь світ. їх заморожу ють і літаками відвозять до Ев- ропи й Америки. В Австралії дико ростуть різні сорти орхідей. Отож у травні, коли ми приїха ли, випав досить гарячий день і Віктор, Борис, один поляк і латиш пішли купатися до моря. Від на шого табору океан був лиш п’ять хвилин ходу. Троє хлопців були майже однолітками (16-17 років) і приїхали до Австралії з рідними. Латишеві було 21 років і він при їхав самітний. Я пройшла з ними кілька кроків, сказала материн ське ,,не баріться довго і не запли вайте далеко “. В тому віці мате рині настанови для хлопців нудні і я сказала це не настирливо, мо жливо більше для самої себе. Не пройшло і пів години, як Віктор, Борис і поляк вбігли до кімнати ще мокрі від води, з соло ним запахом моря. З їх купаль ників ще стікала вода. Дехто з них тримав щось з одежі, рушни ки, а Віктор одного черевика. — Мамо! ледве міг вимовити він. — Акула напала на латиша. Вода круг нього покрилася кров’ю, він кричав за порятунком і скоро зник під водою. Ми негайно повідомили таборо ву поліцію і рятівниче авто виїха ло на беріг. Але по воді кружляли лиш темні кола крови. Треба було бідолашному лати шеві їхати до Австралії, щоб знай. У fx НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1970 5
Page load link
Go to Top