Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ракета М арсіанина М. Ф е д о р о в и ч До Христі дуже люблять прихо дити товаришки погратися. І не лиш дівчатка, але й хлопчики, що ходять із Христею до першої кля си. Вони просять удома: -— Мамо, чи я можу піти з Христею до її хати по науці? А потім ти по ме не прийдеш, добре? Або: -—- Хо дім нині до Христі! Ти собі пого вориш з її мамою, а ми будемо бавитися! Але дітям приємно бавитися не тільки з їх одноліткою. У Христі є старша сестра Леся, яка цього лі та була сестричкою на таборі. О, вона знає так багато різних гор та пісень! І все це радо вчить молод ших дітей. Усі так і кличуть її „сестричко Лесю“ ! -—- Заспіваймо „Маруся і Катру ся" — просять дівчатка. — Ні, ні, я хочу „Не сміє бути в нас страху" — кричить Мирон. — Тихо! — сказала одного разу Леся. — Я навчу вас щось ново го. Навіть діти, що були на табо рі, ще цього не знають. — Що, що таке? — -—почали допитуватися дівчатка і хлопчики. — Я вам буду розказувати казку, а ви робіть за мною всі рухи -— пояснила Леся. Всі стали кругом неї, а вона почала: — Одного дня осів на поляні серед лісу марсіянин. — Де ж це я опинився? -— почав він розгля датися на всі боки. (Леся і діти повертали головами на всі сторо ни). Його марсіянська ракета ви глядала зовсім так, як великий сі рий камінь. Марсіянинові було дуже тісно. Після довгої подорожі сидячи боліло його ціле тіло. На тиснув ґудзик, заблимало синє світло і „жу-жу-жу“ відсунулися малі дверцята. Він став і випросту вався. Натягнув руки, натягнув но ги, витягнув свої антени. (Всі про стують руки й ноги, та вдають що витягають з голови антени). І почув -— „тут стація земля"! Марсіянин почав уважно розгля датися на всі боки (діти знову по вертають головами на боки). — Гарно! Тут мені подобається! До бре повітря! Багато кисню! Марсі янин кілька разів глибоко дихнув. (Всі поволі віддихають). — Тепер я чуюся вже дуже до бре! Він затанцював. Тоді натяг нувся високо. Потім діткнувся ру ками черевиків. Підніс одне колі но, потім друге. Підскочив і за плескав у долоні. (Діти роблять ті самі рухи). — Тоді поволеньки покрутив го ловою направо і наліво. Недалеко побачив кілька дітей. Марсіянин почув, як вони розмовляли: — Я- кий дивний жучок! — Зловім його, зловім! — Так, зловім і занесемо пока зати сестричці! — Коли Марсія нин таке почув, дуже злякався. Він скоро сховав свої антени, вліз до своєї ракети і замкнув за со бою дверцята. (Діти показують, як марсіянин поспішає). Тим часом діти перестали роз мовляти і шукали в траві за жуч ком. Шукали усюди, але не могли його знайти. Він уже сидів у своїй ракеті і заглядав через подовгасте віконце. Діти вже ось-ось набли жалися до ракети. Та одна дівчин ка спотикнулася об камінь, впала і розбила коліно. Товаришки пове ли її назад до табору. А той ка мінь був власне ракетою марсія- нина! Всім дітям дуже сподобалася та казка. Вони сміялися і стрибали. Андрій вийшов наперед: — Тепер я буду розказувати ту казку! — Діти скоро навчилися самі розка зувати про марсіянина і на друге літо на таборі будуть вміти казку перші з поміж усіх. У Різдвяному подарунку для нашої дитини повинна знайтися українська дитяча книжка. У ка талогу ОПДЛ знайдете список для кожного віку. МИТИ РУЧКИ! До обіду, любі діти, Треба ручки нам помити! Кожен сам собі водички Хай дістане із кринички. Йдіть тихенькою ходою! Що б не хлюпати водою! У свої миски налийте, З милом рученьки помийте. Витирайте їх гарненько Рушничком аж до сухенька! Воду геть повипивайте І до столу поспішайте! В кого ручки будуть чисті, Буде зразу кашку їсти, Хто ж не вимив рук, як слід, Знов помиє . .. у обід! К. П е р е л і с н а Надія Приходько ОСІНЬ Осінь тихо ходить гаєм, Ліс жовтневий аж горить. Ясен листя осипає, Дуб нахмурений стоїть, ї берізка над потоком Губить листя золоте — Буйний вітер ненароком Русу косу розплете... А калина засмутилась, В тихі броди задивилась, Мрійно листям лопотить. День і нічку у безсонні У намисті у червонім Біля озера стоїть. К. Перелісна ХОРОБРИЙ ПЕТРУСЬ Похвалявся наш Петрусь: — Я нічого не боюсь! Ні ведмедя, ні вовків, Ні лисиць, ні борсуків! А тут жабка раптом —- плиг! Із трави йому до ніг..* Аж підскочив наш Петрусь: — Ой, ой! Жаба! Ой боюсь! НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1970 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
