Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У багатогранній праці Олени Гічілки редагування тижневика „Рідний Край" займає чільне місце. Коли він став виходити в 1906 році Олена Пчілка вже була зрілою людиною і мала за собою численні осяги, як пись менниця й громадська діячка. Тому її зворот у журналісти ку був новим етапом у її ін телектуальному шляху. Цьому сприяла тодішна політична ситу ація; по революції 1905 р. наста ла легша атмосфера для україн ської роботи й можна було споді ватись, що українські народні ма си радо приймуть друковане сло во. До того Олена Пчілка в літе ратурі уже сказала своє слово й молоде літературне покоління, а між ними й її дочка Леся змага ли до іншого вияву. Тому слу жіння народові своїм пером у пре сі було знов почесним, ба й піо нерським завданням. Воно потяг нуло до себе невтомну працівни цю, в якої завжди жив громад ський інстинкт. Восени 1905 р. зародилась дум ка видавання українського тижне вика. Ясно, що дозвіл на те треба було добути в Петербурзі. Для цього намічено делегацію від у- країнського громадянства. Поїха ли — Ілля Шраг, як представник Л. Бурачинська Олена Пчілка як редакторка Чернігівщини, Володимир Наумен- ко, від Київщини, Микола Дмигрі- єв, від Полтавщини, а Олена Пчілка від Волині. Дозвіл одержа ли не зразу, але трохи згодом. Тому що редагування тижневика доручено Дмитрієву, ,,Рідний Край“ став виходити в Полтаві. А- ле тому що Дмитрієву його адво катська канцелярія не давала ба гато часу на редакційну роботу, він дуже скоро запросив Олену Гічілку до співпраці. Вона жи ла тоді в Києві і якийсь час їзди ла в тій справі до Полтави. Але ие було незручно й невигідно. Отже влітку 1908 р. „Рідний Край“ переїхав до Києва. Не маємо змоги розглянути ре дакторської праці Олени Пчілки докладніше. Для цього треба би всіх дев’ять річників часопису „Рідний Край“, що спершу вихо див як тижневик, а потім як мі сячник. А нам пощастило — по довгих заходах — роздобути всього два числа з 1908 р. Та всеж огляд їх дасть певний погляд на характер цього часопису і ролю редактора в ньому. Вигляд часопису безпретенсій- ний, із написом, обведеним вишив- ковим орнаментом. Перша й остан ня сторінки вміщували оголошен ня, отже на текст залишалось 14 ст. Склад ішов двома шпальтами і в розподілі матеріялу не було я- когось твердого пляну, окрім то го, що негайно після передової і- шли дрібні вісті. Слідувала цен тральна стаття, а щойно тоді літе ратура. Закінчувалось воно бібліо графією й дописами з місць. Все це тут і там пересипане віршами. Оце висунення ділового мате ріялу на перший плян робило ча сопис виразно громадським. Цей відгук на біжучі справи колиш ньої російської імперії з вираз ним натиском на Україну, був вла сне тим моментом, що розвору шував український загал. І хоч для цього властиво служив краще щоденник ,,Рада“, проте тижне вик завжди має своє оправдання поруч щоденника, осягаючи іншу публику й насвітлюючи інакше по дії. Та й у насвітленні редактор ки Рідного Краю воно напевне і- накше представлялося. Це особливо виразне у передо вій і дрібних вістях. Її негодуван- ня з приводу недіяльности депута тів Думи має свій окремий темпе раментний вираз. Згадуючи заяву 37 українських депутатів про по требу заведення української мови в початкових школах, вона не вдо- воляється тим, а дотепно лає проф. І. Лучицького за те, що від його „слова українського ніхто не чув“... Теж саме з розподілом зе мель на „хутори“, що його запо чаткував Крестянський Банк. Ця передова рясно пересипана дотеп ними заввагами, що дошкульно вдаряють по бюрократизмі „зем- леустроительной комісії". Перу редакторки належить та кож огляд книжок. Це популяр но написаний доброзичливий роз гляд даного видання, як повинен у такому тижневику бути. Одна з центральних статтей мабуть також її пера, хоч підписана псевдом. Реферування археологічного з’їз ду в Чернігові з поминенням укра їнських учених обурило україн ський загал. А редакторку в до датку ще й те, що помимо цієї по станови кілька видатних учених взяло в ньому участь. Ой, діста лось академікові Перетцові „на горіхи"! Дуже цікава частина — це до писи з місць. Не тільки тому, що події того часу мають для сього- днішного читача особливий інте рес. Наприклад у дописі з Гуляй- поля описано, як „чорні" селяни на „сході" закричали „білих", ко ли річ зайшла про обнову школи. Знаменне для майбутньої ролі Гу- ляйполя в наших визвольних зма ганнях! Але цікаві вони й тому, що виказують контакт часопису з провінцією. Такий допис мусів написати місцевий кореспондент і про них редакторка напевне дбала. Найменше цікава літературна частина. Напевне Олена Пчілка розуміла значення її, але ж у по пулярному тижневику вона не мо гла містити світлих літературних імен. Її заслугою є те, що ця частина взагалі була і що теж бу б НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1970 Олена Пчілка U k r a in ia n w o m e n are c o m m e m o r a t in g th e 40th a n n iv e r s a r y o f th e d e a th of O len a P tc h ilk a , n o te d w r it er an d jo u r n a list Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
