Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ках“. Совєтські жіночі журнали присвячують тепер чимало місця модам, але практичне використан ня цих моделів доступне лиш ви- бранницям, жінкам визначних партійців та комуністкам з вищої верстви упривілейованої інтеліген ції. Для жіночої маси залишається практично небагато, сама гола мрія. В тій духовій антипартійній емансипації, що відбувається сьогодні в Україні, помітну ролю відограє жінка-українка. Свіжість і силу патріотичних мотивів відновила в українській літературі поетка Ліна Костенко. У збірці ,,Мандрівка серця" чи таємо : Дзвони б ’ють на сполох, Музики грають до танцю, Бандури будять минуле, Сурми в майбутнє звуть... Хай віщі тривожні дзвони, Веселі троїсті музики, Бандури і горді сурми У кожному серці живуть! їй належить започаткування ру ху молодих поетів шестидесятників і на неї впали переслідування, що майже унеможливлюють їй даль шу творчість. Услід за нею, як ко лись за Л. Українкою, пішли муж чини. Але вона має й молодих та лановитих та сміливих послідов ниць як Йовенко, Жиленко й ін ших. В нинішній українській літера турі серед жінок такий же поділ, як і серед мужчин. Лінію пристосу ванства, наприклад, заступає Л. Забашта, що видала збірку „пое зій", заповнену наклепами на на ціонально-визвольну боротьбу. В недавному минулому совєт- ська влада намагалася підтягнути в літературу окремих колгосп ниць і зробити їх своїм рупором. Вони мали бути „втіленням думки мас", голосом отого штучного фолькльору на замовлення, що йо го низку збірок видано. Типові протеговані колгоспниці в літера турі — П. Амброзій, Г. Світлична, X. Литвиненко, Л. Колесник, Ф. Карпенко, та їх ціла плеяда. Та мода на „щасливих колгоспниць" не прищепилась. Сьогодні загаль на орієнтація на літературну культуру, на талант. Не випадко ве, що виходять на гору письмен ниці з високою освітою, зі знан ням мов, як от І. Степенко, що робить переклади з мов, Е. Твар- дега, що перекладає з франц. і китайської. І багато таких у Спіл ці Рад. Письменників. В українському малярстві жіно ча участь дуже помітна. Маляр ство в кращих своїх представни цях відходить від штучного „соці- ялістичного реалізму" з його пом пезністю, щасливими масками ге роїв і портретославленням дикта торів. Натомість пробивається у- вага до українського побуту. Картина В. Баринової „У батьків" ілюструє замилування вже сучас ною колгоспною українською ро диною, але з її традиційним гос тинним звичаєм і, на жаль, удава ною совєтською заможністю. Художниця Г. Небожатко ство рила дуже цікавий образ „Рестав- раторка". Бачимо тут задумане об личчя модерної малярки на тлі ста ровинної, але якої ж чарівно-пре красної ікони святого Юрія Пе реможця. Ця картина символізує й увагу до старовинного іконопис ного мистецтва ще зі старословян- ськими написами, до національної минувшини, і відчуття української релігійної містики, яка випромі нює із ікони, і з очей художниці. І на полі історичної науки укра їнська жінка виявляє свою сміли вість. Історик О. І. Лугова руйнує закоренілі в совєтській історіогра фії тенденції маскувати колоні- яльний стан України в минулому. Вона пише: „Колоніяльна політи ка російського царизму щодо У- країни розпочалася ще задовго до утвердження капіталізму в Росії. Скориставшись воз’єднанням У- країни з Росією на правах автоно мії, царизм підступно повів наступ на автономію України". („Істо- ричн. Журнал" ч. З, Київ, 1967). І там же знов: „Політика царсько го уряду була спрямована якраз на те, щоб стерти насильницьким шляхом всякі національні особли вості української нації". Розумі ється її погляди засуджено. Взагалі до праці українських жінок —- учених дуже пригляда ються партійні чинники. Щоб вста новити пильну контролю над до свідами наших вчених, накидають їм згори різних референтів та до радників. Тому то під остаточним висновком здобутого з’являється колективний підпис. Менше контрольованою є ділян ка народнього мистецтва. Свобо дою рухів позначена праця жінок малярок (Наталя Іващенко, Неоні ля Новосад, Павлина Вовченко, Ю- лія Медяна) на київський фабри ці у виготовленні чудових, стале вих українських хусток. Мабуть це тому, що вся продукція йде на експорт, а в Україні ними жінки не втішаються, як і не бачать ма льовничих кролевецьких рушни ків, що ними так захоплена Бель гія. Відкрито і відважно сказано: ще буде багато „засудів", арештів, пе реслідувань саме за українські принципи, але сьогодні вже ясно, що українська жінка на хресній путі боротьби за нову духовість буде невідступним товаришем борця — мужчини і внесе свій ви значний вклад у скарбницю май бутнього. НАРАДА ПРЕДСТАВНИКІВ УКРАЇНСЬКИХ МУЗЕЇВ Дня 19. вересня ц. р. відбулась в Укр. Інституті Америки в Ню Йорку нарада представників українських М узеїв. Ініціятиву до того дав Укра їнський Інститут Америки і М узей Української Нар. Творчости СУА. В нараді взяли участь представники Ді- єцезального М узею у Стемфорді, М у зею Церкзи-Пам’ятника в Бавнд Бру ку і наших наукових установ УВАН-у й НТШ. Головною темою наради була про блема скріплення сил і засобів м узей ної праці. Д о цього могла б довести Координаційна Рада Українських М у зеїв у ЗСА. Створено ініціятивний К о мітет, що уповноважений скликати З ’їз д представників у сіх М узеїв ЗСА и$а ЗО. січня 1971 р. Д о тимчасової Управи ввійшли: п. Юліян Ревай, го лова, д-р Ю. Ленцик, заступник і п-ні Олександра Різник, секретарка. Дальшими точками нарад були — внутрішня праця М узеїв, їх фінансова підстава, увага для приватних збірок і взаємини з американськими м у зе ями. Зокрема постановлено поруш у вати ці справи в пресі, щ об вони зна йшли зрозуміння сер ед нашого з а галу. Приналежність до жіночої ор ганізації — це доказ громадської зрілости кожної жінки. 4 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1970 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
