Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Я. Вір ПРИГОДА МАРТИ Одного дня Оксанка і Марта пі шли з татом до зоологічного пар ку. Там так цікаво! Звірі не в кліт ках, а вільно проходжуються, від ділені від людей водою та заго родами. Дівчатка бачили жирафи, зебри і чудового маленького сло ника, що брав з їх рук горішки. Почав накрапати дощик. — Чи ми мусимо вже йти додому? — скривилася маленька Оксана. — Ні, ні, -— тато взяв дівчаток за ручки. — Ось біжім до того будинку. Там від дощу будемо сухі і різних цікавих звірів побачимо. Увійшли до середини. Оксанка трималася тата, а відважніша Мар та пішла сама наперед. Ось ставок виложений камінчиками, а в ньому плавають різнородні черепашки. А там у великій клітці двоє леве нят — малощо більші від киці. Ой, так хочеться їх узяти на р у ки! Не далеко стоїть клітка з гар ними сірими мавпочками. Одній із них звисав хвостик і якийсь хлоп- чик-пустун потягнув його. Ах, як сердилась мавпочка! Мама хлоп чика сварила на нього, а мавпочка пищала. Оксанці стало страшно, тому тато взяв ї ї на руки. А Мар та побігла далі. Ось загорода зроблена з дощок. І що так у середині? Заглянула Мартуся — а їй на зустріч довгий волохатий хоботок і якесь дивне звірятко почало лапками спина тись на дошки. Ось-ось поженеть ся за нею! Марта крикнула так сильно, що всі люди, які були в будинку, з переляку подалися до дверей. Тато схопив Марту: — Не бійся, та це ж мурахоїд. Він тебе не з ’їсть, бо він їсть мурашок і то му в нього такий довгий хобот! Але Марта не слухала. Вона тяг нула тата надвір. Знову ж молод ша Оксанка тягнула тата за другу руку назад до будинку. — Я знайшла мурашку і хочу дати ї ї мурахоїдові! Тато сміявся і намовив дівчаток піти купити морозиво. — До мурахоїдів піде мо знову колись пізніше! Хоч вони приходили ще не раз до зоологічного парку, Марта о б минала будинок з мурахоїдом. їй було соромно, що вона налякала ся такого малого звірка. ДЕНЬ ПОДАРУНКІВ Коли святий Микола З небес на землю йде, То кожний дім і школа, Мов вулик бджіл гуде. Там дітвора чекає На срібних янголят, Що із доріг безкраїх На землю загостять. Бо добре знають діти, Що ні сніжний танок, Ані мороз, ні вітер Не спинять їх санок. А на санках — подарки! Ах, як багато їх! Для Славка, для Одарки, Для всіх — для всіх — для всіх! А тим, що пустували, То чортик в темний кут На пам’ятку поставить Гнучкий з лозини... прут. Р. Завадович Олена Пчілка П’ЯТЬ БРАТІВ П’ять братіків прийшли до шко ли — були ще маленькі. Треба б у ло їм писати, але перо було для них тяжке. Перший брат мовив: — сам пера не підійму. А другий сказав: — Підожди братіку, я то бі поможу! І поміг. Підняли перо вдвох, але незабаром стали гука ти: — Впаде, перо, впаде! Ми не можемо його втримати! Тоді третій брат озвався: — Я вам поможу! І поміг. Тепер уже тримали перо міцно, але все ще гукали: -—- Нехай нас хтонебудь підпирає, як будемо писати! Тоді четвертий і п’ятий брати погодилися, що будуть їх підпи рати, як вони писатимуть. І підпи рали, і писалося їм добре. Отже, один брат був би нічого не вдіяв, а всім укупі добре пішло. Що ж це воно таке? Які це бра ти, що писали аж уп’ятьох одним пером? Та це ж рука і пальці — братіки, що держаться купи та й допомагають один одному при пи санні! Та воно не тільки до писання пригодиться. Всяке діло краще йде, як братіки один одному д о помагають. ГРА: М’ЯЧ У КОЛІ Діти сидять колом. Одна дитина з м’ячем стоїть всередині кола і вказуючи пальцем, рахує: Раз, два, три, М’яч ловити будеш ти! На кого припало останнє слово лічилки — той і ловить. Дитина з м’ячем відходить на певну відстань і кидає м’яч дитині, визначеній лі чилкою. Якщо ця зловить, то вони міняються місцями і гра продов жується. Вказівки до гри: Відходити з м’я чем від дитини, яка буде ловити, не далі центра кола. М’яч ловити сто ячи. Якщо м’яч упаде, піднімає та дитина, що пустила його. Дитина з м’ячем починає лічилку від кого хо че. Вчителька стоїть у колі разом із дітьми. Г. П. ТИХЕ І ДЗВІНКЕ Знай, що у нас (а чи й у вас?) приходить в дім в вечірній час щось таке дуже ТИХЕ! Хоч вір, хоч ні —- воно мені дає наказ: Тихенько встать, закрити книжку, тихенько спать всю ніч у ліжку. Оттаке ТИХЕ! Знай, що у нас (а чи й у вас?) приходить в дім у ранній час щось таке дуже ДЗВІНКЕ! Воно влітає у вікно, дзвонить воно, свистить воно. Воно мені: Вставай, співай! Замовляйте збірник ЩЕБЕТАЛИ ПТАШЕЧКИ Упорядкувала Марія Юркевич Ціна 75 ц. Замовляти в Централі СУА ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1970 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
