Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Нечемний Орест М. Ф. Про Ореста можна б розказати багато — знають його всі сусіди, ціла школа і ще дехто. Але виста чить, коли вам скажу, що він до сить нечемний хлопець, хоч йому вже десять років. Все бігає, гри має дверима, кидає м’ячем у хату, а часом і в вікно, свариться з усі- ми і робить різні збитки. Найгір ше не любить він Зірки з сусід нього будинку. Вона є в його кля- сі, все дуже добре знає і пово диться так, що її дуже люблять. Та в Зірки є одна погана звичка — вона любить дражнитися. Вла сне то Зірка почала кликати Оре ста ,,Н.О.“ (нечемний Орест) і хоч хлопець пробував не відзиватися, то до нього скоро це ім’я прилип ло. Коли Орест не принесе завдан ня, або не знає того, що вчитель ка питає, то Зірка робить різні мі ни і кричить „Н.О.“, „Н.О.“, а всі діти підхоплюють де за нею. А- ле ж Орест сердитий! На перерві погнався за нею і вдарив кілька разів з цілої сили. Зірка в крик, зробилася метушня — „Н.О.“ знову б’ється! Учителька насварила на нього, подзвонила до мами. Орест вер тався до дому і з острахом чекав, коли прийде мама з праці. Вона дуже не сварила. — Мені дуже сумно — сказала — що ти такий великий хлопець і так погано по водишся! Завтра їдемо з татом до Ню Йорку на виставу „Лісової Пісні“ і хотіли тебе взяти з собою. Та за кару залишишся з Лідусею у пані Марії. Коли батьки Ореста і його ма лої сестрички Лідусі мусять уве чорі кудись виїхати, то до дітей приходить пані Марія. Вона вміє так гарно розказувати, що навіть Орест зацікавлено слухає, хоч не тулиться до неї, так як Ліда. Увечорі тато привіз пані Марію. — Я для вас, діти, щось маю — вона витягнула брунатну паперо ву торбину. Лідуся запхала ручку і скрикнула. Вкололася в палець. А тоді пані висипала на стіл — в зелених лушпинах блискучі ка штани. Орест витягнув одного і кинув до стіни. — Не роби того Оресте! •— помахала пані Марія. — Принеси з кухні ножика, а я покажу вам, що з каштанами робити. Вона краяла каштани на різні кусники і показувала дітям, як запихати до них патички і ро бити коників, песиків, навіть мав почку. — Прошу розказати, як ви були дівчинкою у Львові — тулилася до неї Ліда. І пані Марія розказу вала про себе і свого брата. На віть Орест почав прислухатися. Бо говорила вона не про малих дітей, але про те, як її брат Славко став Січовим Стрільцем. З товаришами він воював проти поляків і всі так тішилися, коли першого листопа да повівав над містом український прапор. — А що ви тоді робили, прошу пані? — запитав Орест. -— Певно всі дівчата сиділи дома! О, зовсім ні! — усміхнулася пані Марія. — Піклувалися раненими вояка, ми, носили їм їжу, деякі стали во яками... Коли Лідуся пішла вже спати, Орест просив розказати йому ще більше про Львів і Січових Стріль ців. А на другий день в українській школі хто найкраще знав про Пер шого Листопада? Орест! Всі діти і вчителька дуже здивувалися. Із Зіркою Орест зробив переми р’я. ------ Ти мене не клич більше ,,Н.О.“, а я тобі покажу як роби ти забавки з каштанів. І дівчат більше не буду бити... Грицько Бойко В МЕНЕ ЗУБКИ ВИПАДАЮТЬ Скоро в тата іменини. Я і мама з магазину Принесли йому пакунок —- Подарунок. Наказала мені мама: —- Держи язик за зубами... Але всі те добре знають: В мене ж зубки випадають... — То хіба ж я можу, мамо, Держать язик за зубами? ЗАБІЛІВ ВІД СНІГУ ГАЙ... rty j. Забілів від снігу гай, Й де святий ним М иколай. . . Й д е із янголом ясненьким, Усміхаючись миленько. Він за нас все пам’ятає, Нагороди зготовляє, Нам даруночки приносить, Для нас в Бога ласки просить. О, наш любий Святий Отче, Згляньсь над ш м и . Найдорожчу Радість нам велику дай: Моли Бога за наш край! НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1970 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
