Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Як постав наш В ід д іл СУА? но перелистував його приятель і почав роздивлятися обкладинку. Петро, закинувши ноги на малень кий столик, що стояв поруч, сту каючи пальцями по бильцю кана пи, дивився на матір виразом: „да лі і так все відомо — На ваших лицях розчаруван ня, хлопці, —- перервала мовчанку Марія. — Даремне. А ось поду майте самі! Ви протестуєте з різ них причин... А чи хоч один з ва ших протестів був успішний? — Ні, — ледь чутно, донеслося з канапи до Маріїних вух. — Та це ж також одна з при чин чого вони протестують! Мо же, найголовніша за всі! Вони про стують проти суспільства, яке не рахується з іншими! Яке не при слухається до інших! — Помиляєтеся, хлопці, — го ворила Марія, — коли думаєте, що суспільство не рахується з вами. Воно і прислухається до вас. Але ви хочете, щоб воно вас послуха ло і виконало всі ваші свідомі і несвідомі пропозиції, які „хтось хто не бажає вам, ані добра, ані щастя, підшіптує, щоб ви замість займатися здобуванням науки, знань, займалися справами, які ні коли не будуть мати у вас успіху. Цей „хтось11 хоче, щоб ви марну вали свій час, який ви могли б присвятити всьому тому, що мог ло б вас зробити кращими і муд рішими людьми. Може, навіть, до сконалими — які б спробували пі сля нас, старішої генерації, ство рити досконале суспільство. Бо... здається, всі ваші прагнення зво дяться до цього, якщо не поми ляюся. Хлопці мовчали. Марія ніколи не була добрим промовцем і здивувалась, що її мова до хлопців, в цей момент, скидалася на промову, якою вона була чомусь задоволена: чи тому, що в свою мову вклала свій біль і неспокій за речі, які давно вже хвилювали її душу? Може тому що хлопці мовчали? Це майже не траплялося. У них завжди на все були свої відповіді. Очікуюче дивилася на них. По сміхнувшись сама до себе, дода ла: — От, створили б тоді таке суспільство проти якого ваші діти ніколи б не мали причин протесту вати! На Окр. З ’їздах відбулись у цьому році панелі молодечих Відділів, що накреслили становище молодого член ства до біжучих завдань СУА. Пода мо по черзі кілька голосів. Приїхала я в Америку в 1950 році. Вступила до школи, пішла на працю, а потім вийшла заміж. Під час усіх цих років та подій мені здавалося, що я непомітно вростаю в американ ський спосіб життя та думання. Поки я працювала, то фахово належала до певної групи людей і почувала себе на місці між ними. Коли ж у мене на родилася дитина і я опинилася вдома, я раптово відчула, що якось ніде у світі не належу. Я старалася знайо митися і зустрічатися з американськи ми сусідами, але, на жаль, не зн а х о дила з ними спільних інтересів, не тому, що я ліпша чи гірша від них, лиш тому, що я відмінна. Дитина росла та з нею наростала д у ж е важна проблема: як виховати дитину в любові та пошані до Укра їни? А цю потребу я відчувала дуж е гостро. І перед цією проблемою я розгубилася. Зрозуміла, що зн а х о дж уся в прикрому стані, а саме — від одних відставала, а до других не пристала. І коли п-ні Віра Кушнір запропону вала мені вступити до СУА, я пішла в цю жіночу організацією з надією, що б у д у належати до групи людей, яких б у д у розуміти та які зрозум і- Вона знову взялася за виши вання. Власник темної чуприни крутив на сорочці ґудзика; білявої — легенько бив книжкою фотографій та життєписів видатних гокеїстів по власнім коліні. Петро подивився на Івана і, впій мавши в його очах, як йому зда лося, схвалення, підійшов до теле фону і набрав число. — Це ти, Марку? — промовив у слухальце, і, після деякої мов чанки: — Є чудова ідея!.. Ну, для чого ж іншого?.. Для протесту!.. Нізащо не повіриш, хто її піддав!.. Приходь! Негайно! ють і мене. І дійсно, ставши членкою СУА, я відчула, що я мов та риба, що довго лежала на бер езі, на гарячому піску, нарешті була кинута у воду. Та хоча вода та подекуди була х о лодна, але все ж таки то була вода, „мокра вода“. Я відчувала потребу перебувати в середовищ і жінок, яке говорило, від чувало та мало подібні проблеми що й я! І тому вважаю, що бажання нале жати до групи лю дей, які мають спільні інтереси, спільні проблеми, наприклад: бажання відірватися від рутини щ оденної господарки, рости д ух о в о через виміну думок між со бою , пізнавати самого себе, помагати потребуючим та плекати українські звичаї й українську культуру, було поштовхом до створення нашого Від ділу. Зорганізувавшись у 83 Відділ СУА в Ню Йорку, ми потратили перший рік нашої праці на пізнання себе, сво їх сильних та слабих сторінок і заці кавлень наших членок. Дальша мета нашої праці виразно окреслилася. Розуміючи, що сила та збереження кож ної праці залежить від доросту, д ухово й ф і зично здор ових дітей, ми поставили собі за завдання, на першому місці, шукати правильний підхід виховання наших дітей. Для цього треба було насамперед зайнятися самовихован ням. Розумна мама — розумна дити на — це був наш клич. Навчати себе ми запрошували ліка рів, мистців, істориків, поетів, пись менників, соціологів та інших, на на шу думку, вартісних людей. Не забували і не забуваєм о ми та кож і за потребуючих. Тут мета на ша — допомогти по зм озі всім потре буючим, що звертаються за допом о гою до нашого Відділу. Ми дбаєм о також і за розривку для наших чоловіків і дітей. Для ближчо го пізнання їх , ми влаштовуємо кож ний рік традиційну ялинку та вечірки для дорослих. Говорячи з членками нашого Відді лу про гуртування жінок у СУА, я винесла таке враження, що наша ор- 6 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1970 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top