Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Редагує Вих. Комісія СУА Свобода і рівноправність Останніми часами широкого розголосу набрав скрайнє рево люційний ,,рух за визволення жін ки Змагання за зрівняння жінок із мужчинами у їхніх правах не є нічого нового. У двадцятому сто літті жінки вибороли собі права, про які не сміли навіть мріяти їхні попередниці. Усякі професії і ка- рієри сьогодні відкриті для жінки, домашня праця, головно у захід них країнах, змеханізована і ви магає лише мінімум зусиль і часу. У великій мірі це стало благосло венням для жінок нашої генерації, даючи нам можливість розвинути свою індивідуальність без тради ційних обмежень господарських і кухонних справ. „Рух за визволен ня жінки" іде дальше. Його пропо- ненти хочуть звільнити жінку з тя- гару не лиш домашньої праці, але і родження дітей, та вивести її з дому. Вони кидають клич, що жін. ка має право вповні розпоряджати не лиш своїм розумом, але і сво їм тілом, тому що вагітність і ма теринство обмежують її особисту свободу і не дозволяють їй осяг нути повного, духового розвитку. На нашу думку, роля жінки ні коли не зводилась до ролі лише господині, яка дбає про те, щоб було на час з’їсти, та щоб була чиста одежа для родини. Таку пра цю може виконати у великій мірі машина. Роля жінки і матері не є навіть привести на світ дітей. На ша приповідка каже, що не та ма ти що життя дала, а та що вихо вала. У цьому не може нас засту пити ніяка машина, може нас за ступити тільки інша особа. Змал ку діти і молодь потребують любо ви і авторитету. Не команди чи на силля гуртожитків, а особистого авторитету, що його здобувається працею над дітьми і прикладом. Найбільше природний цей автори тет у батьків, а головно в матері. Якщо вона собі його не здобуде, з якихнебудь причин, мусить по годитися з фактом, що дитина бу де пробувати найти його деінде. І в тому найбільша небезпека „ви зволення жінки Чи здобуваючи собі „свободу11 — ми готові зрек тися місця любові і авторитету для наших дітей і для цілого молод шого покоління? Якщо так, кому ми його передамо? Не виступаємо проти зрівняння жінок у правах із мужчинами, але мусимо звернути увагу на небез пеки, які грозять їй, коли вона старається позбутися „своїх тяга рів". Не уважаємо також, що до цільно жінку обмежувати у її осо бистому розвитку та рості її духо вих надбань. Хочемо лиш звернути увагу, що цей ріст можна осягну ти не лиш у професійному зна ченні. Він може бути далеко шир ший і глибший саме тоді, коли жінка виконує свою традиційну ролю матері-виховниці. У стремлінні до зрівнання чи прав обох полів втрачаємо тоді, коли жінка відчуває натиск шукати праці чи „можливосте росту“ по за хатою і на цьому терпить її ро дина. Не забуваймо, що саме нам, жінкам, дана відвічальність переда ти надбання людського роду на ступному поколінню. Ця роля аж ніяк не допускає обмеження нашо го особистого росту. Нам до по мочі стоїть уся виховна система — від садочків аж до університетів. Ця система готова передати дітям чи молоді надбання науки й циві лізації, але культурні надбання не передаються в школах, вони пле каються в атмосфері родинного круга. А починаються у матері на колінах. м з о Розм ова з м ам ою М ої діти пробують нас переконати, щ об дозволити їм піти д о заробітко- вої праці цього літа. Вони твердять, що вже виросли з таборів і не бачуть там нічого, що могло б їх захопити, чи навіть задовольнити. Я уважаю, що їм місце в таборі, але мушу при знатись, що додатковий заробіток нам не завадив би. Чи не вважаєте, що вистачить дітям, коли поїдуть із нами на вакації? Перше всього, перевірте, чи вік Ва ших дітей дозволяє їм легально пра цювати, і які обмеження існують що до їхніх заробітків. А дальше візьміть до уваги загальне здоров’я Ваших дітей. Чи справді вони настільки до рослі й сильні фізично й нервово, що зможуть повернутись до школи після тижня-двох вакацій? Врешті варто б проаналізувати, чому вони хочуть іти до праці. Чи справді Ваша родина потребує цих грошей, що вони бу дуть у стані заробити? Чи вони хо чуть працювати тільки тому, щоб о- сягнути певний статус у Ваших очах, чи в очах своїх однолітків? З Вашого питання видно, що Ваші діти відбули вже неодин табір. Подумайте, чи мо же не хочуть вони прямо змінити місце побуту своїх вакацій? У такому випадку чи не варто було б змінити місце їхнього таборування, чи навіть рід табору — скажім на мандрівний, чи спеціяльний. Працювати будуть вони більшість свого життя, а час таборування і мо- лодости дуже короткий. Його не вар то вкорочувати заради заробітку, тим більше, що він не може бути дуже значним. Все таки в таборі дитина має товариство своїх однолітків, що не все є запевнене, коли йде до праці, і має опіку, а в доростаючім віці це багато значить. Врешті — самопочут тя дитини, що вона доростає і може собі дати раду з відповідальностями. Чи не варто у молоді плекати почуття відповідальности за табори, де вони проводили свої вакації? Тепер, коли вони підросли, можуть перебрати де які функції в таборах. Очевидна річ — пости виховників вимагають по передньої підготовки, але чи це не є найкращим заходом виробити почут тя відповідальности? Наша думка є, що час літа молодь повинна старати ся перевести в природі, серед свого товариства, у відповідній атмосфері — атмосфері відпруження, радости та гри. Час заробітків і відповідально- стей, життя в нервовому напруженні не повинні бути місцем підготовки молоді до нового шкільного року. Туди вони дійдуть у свій час, а Вам напевно подякують за радісну моло дість, хоч може тепер і бунтуються. Мушка Коли в Вашій місцевості немае Відділу СУА, зберіть гурт жінок, щоб його заснувати. Для цього потрібно 10 одиниць, що хочуть жити організованим життям. 8 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1970 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
