Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська ДЕТИМАМ І ЯВСЕСАМ П ригода з будя к ом Як лиш потепліло, ціла родина вибралася за місто, відвідати діду ня й бабуню. Вони мали там го сподарство. За хатою у них був квітник, далі яринний город і сад. А попри все вела стежка в далину, на леваду і до річки. Діти відразу розбіглися по всім усюдам. Поскидали взуття і босо ніж бігали по травнику і стежкою то вниз, то вгору. Сміялися, співа ли. І мала Наталя також. Лиш на хвилинку спинилась біля бабуні, бо зацікавилась її роботою. •— Чому це ви, бабуню, вириваєте ці рослини — от ці з червоненькими квіточками? Шкода! — Яка там шкода? От. полю шкідливий бур’ян. Наталка просить: — Бабуню, он при стежці так чудово зацвіла квітка, так червоненько, чи її теж вирвете? — Так, Наталю! Та ж це шкід ливе хабаззя, будяк. — Ой ні, бабуню, це ж квітка! Прошу, дуже прошу, лишіть її для мене — до вакацій. Коли знов приїду, то її привітаю! -—- Добре, вже добре, •— згоди лась бабуня. Кілька тижнів пізніше наука за. кінчилася, прийшло літо. Одні ді ти в таборах, а другі кудись над море поїхали. Скоро сходив час. А до дідуня вибралися аж під кі нець вакацій. Там знову ждало ве селе дозвілля. І знов босоніж на травичку, стежечкою та до річки. Та ба, на стежку нахилилось якесь чудовище, що виросло збоку, а ви глядало, як в’язка сухого бадил ля. На бігу Наталя відтрутила йо го, та воно дерло її по руках. Дівчинка сіпнулась, а з нього по сипалось щось дрібненьке — не мов зернятка, аж закурилося. Але не мала вона часу довго розгляда ти. Ще лиш кілька кроків до річ ки. Аж тут нова перешкода ■— щось сталось їй у ногу. Вжалило великий палець, закололо в ньо му, заболіло. Кульгаючи посунулася Наталя на п’яті назад до бабуні. — Бабуню! Мені щось сталося в ногу! А бабуняппомила Наталі ногу, а тоді насунула на ніс оку ляри і взяла в одну руку йодину, а в другу пінцетку. Ой, це вигля дало наче підготова до якоїсь опе рації. Наталя вплач, сльози ллють ся горохом. А бабуня лагідно: -—- Не бійся! Ти ступила ногою на колючку бу дяка, вона стремить у пальці. Я її пінцеткою видобуду. А це сухе бадиля коло стежки, це давня чер вона квіточка, яку ти прохала не виривати і про яку забула. А вона дозріла та перемінилася в поганий сухий будяк, повний колючок. —- Невже ж бабуню? дивувалася Наталя. — Але ж це тяжко пові рити. Потім Наталя дещо успоко- їлася. Бабуні вдалося добути до сить велику колючку з пальця, я- ку дівчинка задержала собі на па м’ятку. Потім скортіло її ще раз поди витися на те диво. Побігла до бу дяка. — То я тебе жалувала, квіт кою називала, просила життя тобі дарувати. А ти непотрібе один, від разу на привітання вжалив мене колючкою, завдав мені болю! Потім діти сокиркою зрубали било будяка при самій землі і по- волікли його над річку і там на купі каміння спалили. А Наталя привезла свою колюч ку додому в місті. Всім товаришкам її показувала і пригоду з будяком розказувала. КАТЕРИНА Катерина — лялька славна І живе у мене здавна. Я пошила їй спідничку, Заплела червону стрічку. Не лишу ї ї ніколи, Навіть, як піду до школи. Л. Хорунжа Петро Кізко ** * Яблуко я їла, Раптом — упустила. Сюди, туди — скрізь шукаю Та очима не спіймаю. Ой, яблучко ж ти моє, Д е ти, де ти, любе, е? Вже ізнову подивилась — У відерце завалилось. Ох, буває в мене всяк, Аж узявся переляк! 12. 2. 1970. Мала мама два сини, Дивно звалися вони. Трохи старший — Детимам, А молодший — Явсесам. Явсесам за кожне діло Бравсь охоче, Бравсь уміло; — Вчусь робити я все сам! Детимам же тільки хниче Та щоразу маму кличе: — Я не вмію... Де ти, мам? Явсесам сьогодні зрана Взявся клеїти старанно Паперові голуби. Детимам сидів та хлипав, Детимам на маму кліпав: — І мені таке зроби! Детимаму каже мама: — Так негоже, Детимам. Вчися, сину, в Явсесама, Пробуй все зробити сам! Олександер Пархоменко ЛІТНІЙ ДОЩИК Зранку дощик за вікном Стукотить по рамах. — Не біда, потрібен він, Каже наша мама. Дощик землю напоїть Яблуньку умиє, На грядках і на полях Все зазеленіє. Вийде сонечко з-за хмар, Радісно засяє. Скажуть люди: — Знову ми — з добрим урожаєм. І. Тутковська ГОЛУБИ Дмитрик любить голубів: Сам хатинку їм зробив. Змайстрував Тоді драбинку Й приладнав їм під хатинку. Поодинці, По драбинці, Ходять раді голуби І до хлопчика воркують! — Дуже вдячні ми тобі. Олена Журлива Замовляйте збірнички ЗОЛОТЕ ПАВУТИННЯ Впорядкувала М. Юркевич — Ціна 50 ц. — Замовляти в Централі СУА ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1970 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
