Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська ДЕТИМАМ І ЯВСЕСАМ П ригода з будя к ом Як лиш потепліло, ціла родина вибралася за місто, відвідати діду ня й бабуню. Вони мали там го сподарство. За хатою у них був квітник, далі яринний город і сад. А попри все вела стежка в далину, на леваду і до річки. Діти відразу розбіглися по всім усюдам. Поскидали взуття і босо ніж бігали по травнику і стежкою то вниз, то вгору. Сміялися, співа ли. І мала Наталя також. Лиш на хвилинку спинилась біля бабуні, бо зацікавилась її роботою. •— Чому це ви, бабуню, вириваєте ці рослини — от ці з червоненькими квіточками? Шкода! — Яка там шкода? От. полю шкідливий бур’ян. Наталка просить: — Бабуню, он при стежці так чудово зацвіла квітка, так червоненько, чи її теж вирвете? — Так, Наталю! Та ж це шкід ливе хабаззя, будяк. — Ой ні, бабуню, це ж квітка! Прошу, дуже прошу, лишіть її для мене — до вакацій. Коли знов приїду, то її привітаю! -—- Добре, вже добре, •— згоди лась бабуня. Кілька тижнів пізніше наука за. кінчилася, прийшло літо. Одні ді ти в таборах, а другі кудись над море поїхали. Скоро сходив час. А до дідуня вибралися аж під кі нець вакацій. Там знову ждало ве селе дозвілля. І знов босоніж на травичку, стежечкою та до річки. Та ба, на стежку нахилилось якесь чудовище, що виросло збоку, а ви глядало, як в’язка сухого бадил ля. На бігу Наталя відтрутила йо го, та воно дерло її по руках. Дівчинка сіпнулась, а з нього по сипалось щось дрібненьке — не мов зернятка, аж закурилося. Але не мала вона часу довго розгляда ти. Ще лиш кілька кроків до річ ки. Аж тут нова перешкода ■— щось сталось їй у ногу. Вжалило великий палець, закололо в ньо му, заболіло. Кульгаючи посунулася Наталя на п’яті назад до бабуні. — Бабуню! Мені щось сталося в ногу! А бабуняппомила Наталі ногу, а тоді насунула на ніс оку ляри і взяла в одну руку йодину, а в другу пінцетку. Ой, це вигля дало наче підготова до якоїсь опе рації. Наталя вплач, сльози ллють ся горохом. А бабуня лагідно: -—- Не бійся! Ти ступила ногою на колючку бу дяка, вона стремить у пальці. Я її пінцеткою видобуду. А це сухе бадиля коло стежки, це давня чер вона квіточка, яку ти прохала не виривати і про яку забула. А вона дозріла та перемінилася в поганий сухий будяк, повний колючок. —- Невже ж бабуню? дивувалася Наталя. — Але ж це тяжко пові рити. Потім Наталя дещо успоко- їлася. Бабуні вдалося добути до сить велику колючку з пальця, я- ку дівчинка задержала собі на па м’ятку. Потім скортіло її ще раз поди витися на те диво. Побігла до бу дяка. — То я тебе жалувала, квіт кою називала, просила життя тобі дарувати. А ти непотрібе один, від разу на привітання вжалив мене колючкою, завдав мені болю! Потім діти сокиркою зрубали било будяка при самій землі і по- волікли його над річку і там на купі каміння спалили. А Наталя привезла свою колюч ку додому в місті. Всім товаришкам її показувала і пригоду з будяком розказувала. КАТЕРИНА Катерина — лялька славна І живе у мене здавна. Я пошила їй спідничку, Заплела червону стрічку. Не лишу ї ї ніколи, Навіть, як піду до школи. Л. Хорунжа Петро Кізко ** * Яблуко я їла, Раптом — упустила. Сюди, туди — скрізь шукаю Та очима не спіймаю. Ой, яблучко ж ти моє, Д е ти, де ти, любе, е? Вже ізнову подивилась — У відерце завалилось. Ох, буває в мене всяк, Аж узявся переляк! 12. 2. 1970. Мала мама два сини, Дивно звалися вони. Трохи старший — Детимам, А молодший — Явсесам. Явсесам за кожне діло Бравсь охоче, Бравсь уміло; — Вчусь робити я все сам! Детимам же тільки хниче Та щоразу маму кличе: — Я не вмію... Де ти, мам? Явсесам сьогодні зрана Взявся клеїти старанно Паперові голуби. Детимам сидів та хлипав, Детимам на маму кліпав: — І мені таке зроби! Детимаму каже мама: — Так негоже, Детимам. Вчися, сину, в Явсесама, Пробуй все зробити сам! Олександер Пархоменко ЛІТНІЙ ДОЩИК Зранку дощик за вікном Стукотить по рамах. — Не біда, потрібен він, Каже наша мама. Дощик землю напоїть Яблуньку умиє, На грядках і на полях Все зазеленіє. Вийде сонечко з-за хмар, Радісно засяє. Скажуть люди: — Знову ми — з добрим урожаєм. І. Тутковська ГОЛУБИ Дмитрик любить голубів: Сам хатинку їм зробив. Змайстрував Тоді драбинку Й приладнав їм під хатинку. Поодинці, По драбинці, Ходять раді голуби І до хлопчика воркують! — Дуже вдячні ми тобі. Олена Журлива Замовляйте збірнички ЗОЛОТЕ ПАВУТИННЯ Впорядкувала М. Юркевич — Ціна 50 ц. — Замовляти в Централі СУА ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1970 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
