Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
з , п . Хто приходив до Петруся? Надійшла осінь. Дні соняшні, теплі. Небо синє, ніде ні хмаринки. Петрусь тішиться, що не паде до щик. Цілий день може бавитися в садку коло хати. Сестрички Вірка і Марта побіг ли до школи, тато поїхав автом до праці, а Петрусь залишається з мамою. Вона порядкує у хаті, а хлопчик надворі. Замітає хідник, підливає квітки, вигортає жовті ли сточки грабельками. А тоді бере мисочку і біжить до водопроводу та наливає водички. Уважно несе і кладе біля сходів. Для кого, спитаєте? — А для тва рин. У сусідів котики й песики — гаряче їм у кожушках із Петрусем гратися. Тому він їх водичкою час тує. — Пий, чорний, пий (так до пса) і знову граються м’ячиком. От стоїть жовта мисочка з холод ною свіжою водою, а коло неї хлопчик сидить і чекає. Хто прий де нині до мене? Вірка і Марта вертаються зі школи та й питають малого бра- тіка: — Хто приходив воду пити? — Песик чорний. На другій день побіг назустріч сестричкам. — Знаєте хто прихо див водичку пити? Киця з чудо вим рудим кожушком та хвости ком пухнастим. Напилася водички, коло мене сіла і муркотіла, мурко тіла... Далі дні були гарячі, дощик не падав, вже трава почала жовкну ти. І знаєте хто прийшов до жов тої мисочки? Жабка. Така груба, з великими очима. Напилася і по скакала в кущі. І пташки мали спрагу. Прилітали до мисочки, ма- чали дзьобики, підносили їх уго ру та ковтали водичку. А Петрусь тихенько сидів і приглядався. Яж одного разу щось зашаруділо і з кущів виповз вуж. І він пив хо лодну водичку. От мав Петрусь шо розказувати. — Правдивий вуж! Такий з брунатним пасочком. Він мене не боявса! — Бідні звірята, сказала мама. — Тепер велика посуха! А ввечері, коли Петрусь заплю щив очка в ліжечку, почув якісь звуки —- кап... кап... кап... — Дощ паде! закликав. Ціла родина сиді ла на ґанку і розмовляла. Тішили ся свіжим вечірним повітрям. — Ну, Петрусю, казали -— зав тра прийдуть до тебе котик і пе сик гратися, але жабка і пташки і вуж, то вже ні! Наталка Смолій-Герець Оленка-боягузка Барумм! Блиснула блискавка, а за нею і грім загримів. Бумм! Ще раз загриміло, аж дерева затрем тіли. Маленька Оленка бавилася надворі. Як тільки почула грім, скоро-скоренько побігла в хату і шусть — під ліжечко! То не було великою штукою, бо в неї ліжко високе, досить місця, щоб добре заховатись. Вона ховалася там ча сто. Та вона не лиш від грому хова лася. Оленку щонебудь налякає. Чи дуже голосний літак, чи тріскіт надутого бальона, чи бджілка над летить, чи песик десь загавкає, то Оленка шусть — і вже під ліжком! Але не хоче признатися, що в неї страх. Коли запитатися: — Олен- ко, ти чого під ліжком? То вона відповідає: —- Порох стираю -—- або — м’ячика шукаю, ■— або — хованки граюся. — Ой, вилази -— каже мама — ніхто за тобою не шукає! І часто приходилося зло вити дівчинку за ноги та витягну ти. Мама турбувалася, що то з неї буде. Тато часом і за пасок брав, наче бити буде, але страху не ві- Одного дня підповз д о МИСОЧКИ 'Вуж
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
