Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Замість інтерв'ю З побуту Гуцульщини Марія Остромира прийшла на світ у селянській родині, в одному із найсвідоміших сіл Львівської о- круги, як найстарша дочка із чет веро дітей. Батьки її, середньо- заможні, змогли дати освіту їй, найстаршій дочці (середню) і най молодшому синові (вищу). По за кінченні сільської школи батьки віддали її до дівочої виділової Рідної Школи“ ім. Т. Шевченка у Львові. Там же закінчила і Вчи тельську Семінарію УПТ. Увесь час мешкала в інституті ім. св. Ольги, заснованому Кружком ім. Ганни Барвінок. Тільки в останньо му році замешкала із товаришка ми у пані Анни Павлик. Цю „Рід ну Школу" ще й досі дуже мило згадує, зокрема ж двох своїх у- чительок-виховниць, Константану Малицьку і Стефанію Пашкевич. Перші роки її побуту в школі у Львові були тяжкі, бо ж батько був на війні, а мати сама, одна і господарством займалась, і про ді тей турбувалась. Під час вакацій помагала матері господарювати і дивувалась, як це мати усьому дає раду. А мати була рідкісним типом жінки-селянки, очитаної, тактов ної, із вродженою інтелігенцією. Тож не диво, що образ тієї матері залишився назавжди в її пам’яті і вона накреслила його у своїй першій автобіографічній повісті „У вирій В часі наших визвольних зма гань, тоді, як УГА облягала Львів, молода семінаристка працювала в кухні у шпиталику, що був засно ваний у прифронтовій смузі, таки в її рідному селі. Як УГА відсту пила за Збруч, вона почала підго товлятись до матури. Учительської посади, очевидно, не змогла діста ти, хоч і старалась про те в кіль- в’язку. А що мають зробити батьки, залеж ні від своїх дітей, що їм важко вижити з сусп. забезпечення? М оже хтось поділиться своєю думкою на цю тему. Мені здається, що ми по винні ї ї всебічно насвітлити, щ об не тільки діти, але й батьки собі ї ї усві домили. Передбачлива мати кох округах Галичини. По закін ченні наших визвольних змагань, спочатком 1921 р. вийшла заміж за студента медицини, що саме вернувся із війни, де був зайнятий при УГА, як лікар. Чоловік поїхав до Ґрацу докінчувати свої студії, а вона жила при батьках, помагаю чи при господарстві та працюючи в читальні „Просвіти". До того пильно вишколювалась у кравец тві. Першу свою лікарську практи- ву чоловік її почав у Тісній, Лісь- кої округи, на пограниччі Лемків- щини й Бойківщини. Та скоро пе рейшов на Гуцульщину і там про жили вони кільканадцять років, аж до другої світової війни. Було до волі часу, щоб приглянутись до життя-буття гуцулів, що й вико ристала тепер у своїй повісті „Над бистрим Черемошем". У 1944 р. прийшлось емігрувати до Німеч чини, де чоловік був зайнятий, як таборовий лікар, а згодом до Аме рики. В Америці чоловік працював у шпиталі, в 1963 р. помер. А вона за весь час свого побуту в Америці працювала у кравецтві. І часто на гадувала собі материні слова з то го часу, коли вона по матурі так пильно прикладалась до шиття: „Це добре, Марусю, що так гарно шиєш, бо то не знати, чи цей твій другий фах не буде корисніший від першого". Перший її нарис „Момент" був друкований у „Ділі" 1937 р. Пер ша повість „У вирій" вийшла дру ком 1938 р. у видавництві І. Тик- тора у Львові. Дві готові до друку повісті, пропали у видавництві підчас другої світової війни. У 1952 р. вийшло друком історичне оповідання про кн. Ольгу „Подай керму" у видавництві „Америки", а в 1967 р. „Над бистрим Черемо шем" у видавництві Ю. Середяка, в Буенос Айрес. Її нариси та опо відання були поміщені в журналі „Наше Життя" та календарях „Голосу Спасителя". У „Лемків ських Вістях" друкувались її спо гади про Ліську Землю. Дві, гото ві до друку, повісті ждуть у видав ництві своєї черги. Н. Марія Остромира U k r a in ia n w r ite r M aria O stro m y ra ПОЖЕРТВИ ДЛЯ МУЗЕЮ В останньому часі наспіли цінні ви роби нар. мистецтва до нашого Му з е ю Нар. Творчости. Чотирокутну вовняну тканину по маранчевої краски подарувала п-ні Марія Білозор із М уреставну. Ця тка нина походить із с. В ербіж коло Ко ломиї і служила за головний покрив жінкам на Покутті. Велику квітчасту хустку з Гуцуль щини подарувала п-ні Альбіна Кошак із Ню Гейвену. Це є шлюбна хустка, що ї ї молодий із Ж аб’я купує молодій і вона накидає собі на плечі, коли їд е до ш любу. При кінці весілля тією хусткою завивають молоду („покри- вають“) . Подушку, вишивану широким у з о ром „поверхницею“, подарувала п-ні Ірина Нанасси з Флашінґу. Серветку, обведен у вишневим ни зинним узором подарувала п-ні Ірина Гриневич із Ню Гейвену. Щ иро дякуємо за ці цінні подарун ки, що збагатили нашу музейну збірку. ОБРЯДОВЕ ПЕЧИВО Чергова нарада Культ.-Освітньої Комісії СУА, яка відбудеться ЗО. ли стопада ц. р. у Філядельфії, б у д е при свячена обговоренню й показові о б рядового печива. Доповідь виголосить п-ні Ірина Кашубинська, господар ська референтка Гол. Управи. Показ весільного печива проведе п-ні Марія Білецька, родом із Полтавщини. Книга мовчить, а сто людей на вчить. НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1969 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
