Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Найкраща ялинка Р . в. — То неправда, прошу бабусі, — аж метнувся Андрійко. — Він видумує! Він ще навіть до садоч ка не ходить, то як може вміти чи тати? Дай сюди книжку, Юрку! Я прочитаю, що там справді написа не! Андрій вирвав Юркові книжку з рук і став читати, поволі, по складах: — Що по-ши-ти мамо ки-ці... Всі діти слухали дуже пильно. Але Андрій перестав, збентежений. — Читай, читай далі, — зао хочувала бабуся. — Чобіт... чобітки... чи — і враз перервав. — Е, прошу бабусі, то він знає той віршик напам’ять і хвалиться! Ану, хай прочитає з другої книжки! Андрій сам відчинив Юркові книжку на першій сторінці. — Ану, побачимо, читай! — З лісу зайчики ішли, Кавуна вони знай ш и .. почав зовсім гладко Юрко. Андрій на хвилину не знав, що сказати, а тоді вигукнув: — Чи ти знаєш, що таке „ка вун" ? — Знаю, то такий огірок, тільки такий великий, великий як... як твоя голова! — відповів Юрко, а всі діти вибухнули таким сміхом, що аж Лорд за стіною розгавкався. Коли сміх трохи затих, то ба буся сказала: — Ну добре, тільки ти, Юрку, скажи нам, як ти справді так швидко навчився читати? — Мені мама читала ці книжеч ки кожного вечора до сну і я їх зовсім знаю, що на котрій сторін ці написане. Але я вже і букви де які знаю: тут є ,,і“, тут „у“. Мама казала, що коли я так люблю кни жечку, то янголики мені певне ще більше принесуть. Діти пішли пити какао, але сьо годні всі дивилися зовсім інакше на Юрчика. Ляня підсунула йому одне своє тістечко. А бабуся гля діла на своїх внуків і знала про що кожне думає. Увечорі попросить кожне свого янголика, щоб допа- кував йому до дарунків під ялинку хоч одну книжечку! Чобітки, чи рукавиці? ЗО У великому темному лісі усі шпилькові дерева приготовлялися до свят. Вони чистили свої гілоч ки, скидали жовті листочки-шпиль- ки і випускали новенькі яснозе- лені, чисті. Жовті, зів’ялі шпильоч- ки укладав їм вітер рівненько кру гом стовбура. Коли все було уже прочищене, то ялинки укладали свої гілки у гарну форму, щоб сніжинки-зіроньки прикрасили їх, як будуть линути з неба на землю. Незабаром стало зовсім зимно, подув холодний вітер, лихий дід- мороз чалапав по лісі. Білочки, зайчики, серни та олені забігали глибоко в ліс, щоб схоронитися від вітру.Але ялинки відганяли звірів від себе. — Ідіть геть, ви псуєте нам порядок, псуєте нашу красу. Ви ломите нам гілочки, струшуєте сніг. А ми ж хочемо гарно вигля дати в святочні дні народження I- сусика, хочемо блистіти до сонця! Бідний зайчик бігав кругом по лянки від одної ялинки до другої, але всі відганяли його. Вушка йо му змерзли, а лапки вже давно за дубіли. Дуже засумував зайчик. Останками сил поскакав до ма ленької ялинки, що стояла на краю поляни. — Захисти мене від вітру, захо вай від морозу під своїми гілоч ками! — Дуже радо! -— відповіла ялинка. Заліз зайчик між гілки, що звисали аж до землі. За годину прискакали ще два зайчики, по тім олень примостився збоку. Він нехотячи зломив кілька галузок і перепрошував ялинку. -— Це не шкодить -— сказала я- линка — це були сухі гілочки і мені їх не потрібно. Прискакали три білочки, але то му, що вже не було місця під я- линкою, то вони вилізли вище. Прилетів вихор, лютувала сні гова буря, але зайчикам, оленеві і білочкам було затишно і тепло коло ялинки. Як уже все втихло, звірятка збиралися бігти дальше в ліс, шукати за поживою. Та во ни почули, що ялинка плаче, хли пає, аж трясеться. — Чому тобі сумно, ялиночко? — питалися. — Бо у мене гілочки погані, задовгі, або поломані. Усі дерева гарні, чисті, прикрашені на Різдво, лиш я одна погана, ■— хлипала ялиночка. — Ти зовсім не погана —- сказав зайчик — бо ти добра до тварин. Ти нас погостила, схо вала від вітру і ми тебе любимо -— сказав олень. — Ми тобі віддячимося за го стину, прикрасимо тебе, — обіцю- вали білочки. — Не журися, ми зараз повер немось, — помахали лапками зай чики і білочки, та олень залишив ся. Своїми рогами почистив він жовті шпильки та неживі гілочки, копитками повідкидав їх геть. Ско ро повернулися білки і зайчики. Вони принесли червоних ягідок, горішків, та маленьких жовтих і червоних яблучок. Ними прикра шували ялинку. Накінець білочки позамітали кругом своїми хвости ками. Вночі упав сніжок і сніжни- ки-зіроньки притрусили гілки я- линки. На Різдво звірятка прибігли на полянку, святкувати коло ялинки день народин Ісусика. Дуже всім ялиночка сподобалася. Навіть со нечко виглянуло з-за хмар і ялин ка заблистіла з радости. Олень у- ставляв усіх тварин колом. Вони колядували і заїдали смачні ягідки і горішки. Ялинка була щаслива. Звірятка не забували про неї ці лий рік, а вона радо гостила їх у себе. Г. Д. ЗАГАДКА Що за гостя в нас така І зелена і струнка. Сяє зірка угорі, На гіллячках — ліхтарі. І ростуть на ній не шишки, А цукерки і горішки. НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1969 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
