Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Найкраща ялинка Р . в. — То неправда, прошу бабусі, — аж метнувся Андрійко. — Він видумує! Він ще навіть до садоч ка не ходить, то як може вміти чи тати? Дай сюди книжку, Юрку! Я прочитаю, що там справді написа не! Андрій вирвав Юркові книжку з рук і став читати, поволі, по складах: — Що по-ши-ти мамо ки-ці... Всі діти слухали дуже пильно. Але Андрій перестав, збентежений. — Читай, читай далі, — зао хочувала бабуся. — Чобіт... чобітки... чи — і враз перервав. — Е, прошу бабусі, то він знає той віршик напам’ять і хвалиться! Ану, хай прочитає з другої книжки! Андрій сам відчинив Юркові книжку на першій сторінці. — Ану, побачимо, читай! — З лісу зайчики ішли, Кавуна вони знай ш и .. почав зовсім гладко Юрко. Андрій на хвилину не знав, що сказати, а тоді вигукнув: — Чи ти знаєш, що таке „ка вун" ? — Знаю, то такий огірок, тільки такий великий, великий як... як твоя голова! — відповів Юрко, а всі діти вибухнули таким сміхом, що аж Лорд за стіною розгавкався. Коли сміх трохи затих, то ба буся сказала: — Ну добре, тільки ти, Юрку, скажи нам, як ти справді так швидко навчився читати? — Мені мама читала ці книжеч ки кожного вечора до сну і я їх зовсім знаю, що на котрій сторін ці написане. Але я вже і букви де які знаю: тут є ,,і“, тут „у“. Мама казала, що коли я так люблю кни жечку, то янголики мені певне ще більше принесуть. Діти пішли пити какао, але сьо годні всі дивилися зовсім інакше на Юрчика. Ляня підсунула йому одне своє тістечко. А бабуся гля діла на своїх внуків і знала про що кожне думає. Увечорі попросить кожне свого янголика, щоб допа- кував йому до дарунків під ялинку хоч одну книжечку! Чобітки, чи рукавиці? ЗО У великому темному лісі усі шпилькові дерева приготовлялися до свят. Вони чистили свої гілоч ки, скидали жовті листочки-шпиль- ки і випускали новенькі яснозе- лені, чисті. Жовті, зів’ялі шпильоч- ки укладав їм вітер рівненько кру гом стовбура. Коли все було уже прочищене, то ялинки укладали свої гілки у гарну форму, щоб сніжинки-зіроньки прикрасили їх, як будуть линути з неба на землю. Незабаром стало зовсім зимно, подув холодний вітер, лихий дід- мороз чалапав по лісі. Білочки, зайчики, серни та олені забігали глибоко в ліс, щоб схоронитися від вітру.Але ялинки відганяли звірів від себе. — Ідіть геть, ви псуєте нам порядок, псуєте нашу красу. Ви ломите нам гілочки, струшуєте сніг. А ми ж хочемо гарно вигля дати в святочні дні народження I- сусика, хочемо блистіти до сонця! Бідний зайчик бігав кругом по лянки від одної ялинки до другої, але всі відганяли його. Вушка йо му змерзли, а лапки вже давно за дубіли. Дуже засумував зайчик. Останками сил поскакав до ма ленької ялинки, що стояла на краю поляни. — Захисти мене від вітру, захо вай від морозу під своїми гілоч ками! — Дуже радо! -— відповіла ялинка. Заліз зайчик між гілки, що звисали аж до землі. За годину прискакали ще два зайчики, по тім олень примостився збоку. Він нехотячи зломив кілька галузок і перепрошував ялинку. -— Це не шкодить -— сказала я- линка — це були сухі гілочки і мені їх не потрібно. Прискакали три білочки, але то му, що вже не було місця під я- линкою, то вони вилізли вище. Прилетів вихор, лютувала сні гова буря, але зайчикам, оленеві і білочкам було затишно і тепло коло ялинки. Як уже все втихло, звірятка збиралися бігти дальше в ліс, шукати за поживою. Та во ни почули, що ялинка плаче, хли пає, аж трясеться. — Чому тобі сумно, ялиночко? — питалися. — Бо у мене гілочки погані, задовгі, або поломані. Усі дерева гарні, чисті, прикрашені на Різдво, лиш я одна погана, ■— хлипала ялиночка. — Ти зовсім не погана —- сказав зайчик — бо ти добра до тварин. Ти нас погостила, схо вала від вітру і ми тебе любимо -— сказав олень. — Ми тобі віддячимося за го стину, прикрасимо тебе, — обіцю- вали білочки. — Не журися, ми зараз повер немось, — помахали лапками зай чики і білочки, та олень залишив ся. Своїми рогами почистив він жовті шпильки та неживі гілочки, копитками повідкидав їх геть. Ско ро повернулися білки і зайчики. Вони принесли червоних ягідок, горішків, та маленьких жовтих і червоних яблучок. Ними прикра шували ялинку. Накінець білочки позамітали кругом своїми хвости ками. Вночі упав сніжок і сніжни- ки-зіроньки притрусили гілки я- линки. На Різдво звірятка прибігли на полянку, святкувати коло ялинки день народин Ісусика. Дуже всім ялиночка сподобалася. Навіть со нечко виглянуло з-за хмар і ялин ка заблистіла з радости. Олень у- ставляв усіх тварин колом. Вони колядували і заїдали смачні ягідки і горішки. Ялинка була щаслива. Звірятка не забували про неї ці лий рік, а вона радо гостила їх у себе. Г. Д. ЗАГАДКА Що за гостя в нас така І зелена і струнка. Сяє зірка угорі, На гіллячках — ліхтарі. І ростуть на ній не шишки, А цукерки і горішки. НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1969 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
