Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Леся Храплива Найкращий дарунок Бабусю Оксану люблять усі вну ки. Навіть найменший Левчик, що добре ходити не вміє. Але щоб любити бабусю, не треба вміти хо дити. Левчик тільки простягає руч ки зі своєї загороди і кричить: — Баба! Баба! А коли бабуся візьме його на руки, обіймає її за шию і каже зовсім виразно: — Моя, моя баба! Але не один Левчик любить ба бусю. У неї так багато внуків, що й не зчислити. В тітки Роми дві доні: Оля й Ляня, в тітки Стефи ...Юрко, Маруся, Ігорчик, отже троє, то разом п’ятеро... А в вуйка Славка... Ні, це вже забагато чи слити! Бо ще і в тітки Соні є діти. Всіх разом міг би порахувати тіль ки Андрійко, бо він ходить вже у школу: в другу клясу українську і в першу американську. Він най старший з усіх внуків і таке вміє, що ніхто з них ще не вміє! Тому досить сказати, що у ба бусі Оксани багато внуків, та що вони всі дуже її люблять. І кож ної неділі сходяться до неї на під вечірок. Бабуся частує какаом з пінкою, та тістечками з родзин ками. Коли ж усі з мамами збе руться в бабусі, то стає так весело і голосно, що сусідський Лорд, та кий великий собака, починає й собі гавкати з-за стіни. А найвеселіше там сьогодні, бо вчора було Свято Миколая. Всі ді ти обступили бабусин фотель і кожне хотіло похвалитися, що ді стало. — Бабусю, я дістала синю лялю, а Ляня рожеву! — хвалила ся за себе й сестричку Оля. -— А я дістала таку лялю в колис ці, що грає, коли її колихати! -— перебила їй Нуся. — А я такий па- ровіз з мольокотивою, що накру чується і сам їде! — ласився до бабусі Ігорчик. — Не з ,,мольокотивою“, а з ,,кол!ьомотивою“ — присоромив його Андрійко. І хто знає, чи Ігор не відплатився б йому кулачками, але бабуся сказала, що не кажеть ся ані ,,мольокотива“, ані „кольо- мотива“ і не було за що битися. — А я маю гіпопотама до на дування! — хвалився Славчик. — А я дістала фуркало, таке синє-червоне-зелене, що крутить ся, а в середині грають дзвіноч ки! — пищала Тася. — А ти що дістав, Юрчику? -— спитала бабуся, бо Юрчик стояв мовчки збоку, тільки кінці вушок йому паленіли. У Юрчика вуха і так дуже великі і відстають так смішно... — Я... я дістав дві книжечки, — насилу промовив Юрчик, бо він не любить говорити, та ще при всіх дітях. — Ов, то ти не був чемний! -— рішив Андрійко. — Бо я ось дістав таку електричну потвору що хо дить і очима світить! Батерійку має всередині — я вже розібрав і поглянув. А Юрчик мовчав і тільки ще гірше почервонів. І сльози висту пили йому на очах. — Перестань, Андрійку! — му сіла насварити бабуся. -— Книжеч ки дуже гарний дарунок, а Юрчик завжди чемний! Про це Святий Миколай знає! Андрій і всі діти якось притихли. Було навіть усім трошки сумно, але тітка Соня принесла Левчи- ка, що саме збудився. Всі кинули ся його пестити і забавляти, а по тім прийшло какао з тістечками і діти знов повеселіли. На другу неділю бабуся мала збори в Союзі Українок і тому зі йшлися всі в неї аж за два тижні. Вже було зовсім близенько Різдва. Сента Клос вже обдарував своїх дітей, а українські янголики спа кували дарунки для своїх. І тільки виглядали з неба, коли то заблиснуть у вікнах ялинки, щоб летіти з дарунками на землю. Діти знову поставали кругом ба бусі Оксани, а вона випитувала: — Ну, як живеться вашим да рункам, що ви дістали від Святого Миколая? — Всі замовкли на хви линку, тільки Славчик признався перший: — Мій гіпопотам роздер ся і зробилася з нього ганчірка... — А в колисці моєї лялі щось саме попсувалося і вона не грає, то я її більше не люблю... — сум но додала Нуся. — Моя ляля згубила ногу, тіль ки не знаю ліву, чи праву, а Ля- нина згубила волосся... -— скаржи лася за себе і за сестричку Оля. — А мій поїзд заїхав у гостин ну порцеляну на столі і мама мені його забрала за кару, — сказав щиро правду Ігор. —- Моє фуркало впало на до рогу й авто його переїхало •— за пищала Тася, аж всі мусіли зати кати пальчиками вуха. — А твої книжечки, Юрку? — спитала бабуся. -— Я приніс їх зі собою, бо вже вмію читати! — випалив Юрко і почервонів як зви чайно. Він підійшов поважно ближ че до стоячої лямпи біля фотеля, відчинив одну книжечку і став чи тати. Навіть показував пальцем кожну стрічку. Щ о пошити мамо, киці? НАШЕ ЖИТТЯ — ГРУДЕНЬ, 1969 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
