Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Великдень у Бачці Скоро приходить весна у надду найських селах, де живуть бачван- ські русини-українці. Не раз у по ловині квітня вже добре розпоча лись роботи в полі і городі, коли наближається Великий Тиждень. А тоді все треба заперестати. Бо на обійстю треба дати лад, хату треба спорядити. Великдень — це велике свято! Всюди мусить бути чисто й охайно. Так розумували наші господарі й господині в наддунайських селах, де поселилось це наше карпатське плем’я около 200 років тому. За той час воно твердо держалося віри і своїх звичаїв. А й тепер користуються своїм карпатським говором, що його уживають на Пряшівщині. Великодній кошик Це є знаряддя, в якому несуть святити Божі дари. До кошика кла дуть по середині паску, а кру гом неї — варену ковбасу, кус ник вареної шинки, крашанки, бі лі варені яйця, масло, сир, солод кі колачики, хрін і сіль. Паску печуть у Бачці з білого борошна, високу, гарну і багату у різні прикраси. З тіста господині виробляють хрести, квіти і пташки і це все вміло розкладають по її поверхні. Це все залежить від їх уміння, як вони справляться з тим. Пасок печуть кілька різної вели чини в кожному господарстві а та найкраща призначена до кошика на свячення. Посвячену кладуть по середині святочного стола і там вона цілі три дні радує всіх. Несучи до церкви, прикрива ють свячене гарним, смугастим ручником. Давніше носили святи ти паски у домотканих скатер ках, що звуться „партоками". Від їх узористого ткання в червоній красці аж рябіло довкруги церкви. Писанки Давніше писалося більше пи санок, як тепер. Взори були квіт часті у небагатьох красках. Тепер цей звичай виходить із ужитку, а частіше фарбують яйця у двох основних красках — червоній і си ній, рідше в інших кольорах. Ті дві краски найчастіше зустрічаються в орнаменті русинів-українців. Писанки і крашанки (фарбовані яйця) обов’язково повинні бути на святочному столі. Поруч них є й білі варені яйця, що їх не суть святити. Писанки і крашанки підготовля ються в Велику П’ятницю, бо так кажуть старі люди, що такі добре пофарбуються і можуть довго сто яти. Кожне господарство їх підго товляє, бо потрібні для дітей, що ними тішаться та й для „обліва- чів“ у Великодній понеділок. Свячення Коли закінчується на світанку Воскресна Утреня, тоді вже на церковному подвір’ї уставлені два ряди Великодніх кошиків. А біля кожного господиня, святочно при брана, як пава. Коли пан-отець посвятить, тоді кожна хапає чим скорше свого кошика і спішить із ним додому. Не раз при церковній брамі счиниться сутолока, багато кошиків, трудно виминути. Але го сподині не дбали, чи придавить паску або згубить колачик. Най- важніше було, щоб перша прибіг ла до свого дому. Є таке повір’я, що коли вона перша вспіє прийти зі свяченим додому, то їй щастити буде цілий рік у роботі. Перша зі жне жито і всяка інша робота в домі і на полі буде вчас закінчена! „Обліванє“ На другий день Великодніх свят хлопці йдуть обливати дівчат. їха ли з парадою возом, прибравши коней рушниками і паперовими квітами. В останньому часі кори стувались велосипедами, прибрав ши їх у паперові квіти, а декотрі й пішки вибирались до цього діла. Садиби, де були дівчата, мали того дня широко відкриті ворота. Тому святочний віз із хлопцями в’їжджав на швидких конях із роз гоном на подвір’я та й завертав хвацьки кіньми й возом ,,на двох колесах", мало не висипавши сі- доків із місць. А опісля спинюва- ли баских коней й один за одним обливали дівчину, аж була мокра, як качка! (Та невже качка буває мокрою? — складач). Бувало, що дівчата втікали й ховались від ,,облівач-ів“ на го рищі чи в іншому закутку. Але ча стіше чекали на них і не втікали. Що більше „дзивка“ мала „облі- вач-ів“, то вважалось, що вона більш популярна в селі. Хлопці обливали горнятками, кухлем або й відром... Мати чекала збоку з рушником, щоб дівчина могла у Садиба середнє заможного селянина в Дюрдьові, Бачка H ouse of a fa rm e r in D iu rd iow , Y ugoslavia НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1969 7 Церква у Лішні Крижевацької Епархії C h u rch in L isnia, U k ra in ia n v illag e in Y ugoslavia
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
