Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Великдень у Бачці Скоро приходить весна у надду найських селах, де живуть бачван- ські русини-українці. Не раз у по ловині квітня вже добре розпоча лись роботи в полі і городі, коли наближається Великий Тиждень. А тоді все треба заперестати. Бо на обійстю треба дати лад, хату треба спорядити. Великдень — це велике свято! Всюди мусить бути чисто й охайно. Так розумували наші господарі й господині в наддунайських селах, де поселилось це наше карпатське плем’я около 200 років тому. За той час воно твердо держалося віри і своїх звичаїв. А й тепер користуються своїм карпатським говором, що його уживають на Пряшівщині. Великодній кошик Це є знаряддя, в якому несуть святити Божі дари. До кошика кла дуть по середині паску, а кру гом неї — варену ковбасу, кус ник вареної шинки, крашанки, бі лі варені яйця, масло, сир, солод кі колачики, хрін і сіль. Паску печуть у Бачці з білого борошна, високу, гарну і багату у різні прикраси. З тіста господині виробляють хрести, квіти і пташки і це все вміло розкладають по її поверхні. Це все залежить від їх уміння, як вони справляться з тим. Пасок печуть кілька різної вели чини в кожному господарстві а та найкраща призначена до кошика на свячення. Посвячену кладуть по середині святочного стола і там вона цілі три дні радує всіх. Несучи до церкви, прикрива ють свячене гарним, смугастим ручником. Давніше носили святи ти паски у домотканих скатер ках, що звуться „партоками". Від їх узористого ткання в червоній красці аж рябіло довкруги церкви. Писанки Давніше писалося більше пи санок, як тепер. Взори були квіт часті у небагатьох красках. Тепер цей звичай виходить із ужитку, а частіше фарбують яйця у двох основних красках — червоній і си ній, рідше в інших кольорах. Ті дві краски найчастіше зустрічаються в орнаменті русинів-українців. Писанки і крашанки (фарбовані яйця) обов’язково повинні бути на святочному столі. Поруч них є й білі варені яйця, що їх не суть святити. Писанки і крашанки підготовля ються в Велику П’ятницю, бо так кажуть старі люди, що такі добре пофарбуються і можуть довго сто яти. Кожне господарство їх підго товляє, бо потрібні для дітей, що ними тішаться та й для „обліва- чів“ у Великодній понеділок. Свячення Коли закінчується на світанку Воскресна Утреня, тоді вже на церковному подвір’ї уставлені два ряди Великодніх кошиків. А біля кожного господиня, святочно при брана, як пава. Коли пан-отець посвятить, тоді кожна хапає чим скорше свого кошика і спішить із ним додому. Не раз при церковній брамі счиниться сутолока, багато кошиків, трудно виминути. Але го сподині не дбали, чи придавить паску або згубить колачик. Най- важніше було, щоб перша прибіг ла до свого дому. Є таке повір’я, що коли вона перша вспіє прийти зі свяченим додому, то їй щастити буде цілий рік у роботі. Перша зі жне жито і всяка інша робота в домі і на полі буде вчас закінчена! „Обліванє“ На другий день Великодніх свят хлопці йдуть обливати дівчат. їха ли з парадою возом, прибравши коней рушниками і паперовими квітами. В останньому часі кори стувались велосипедами, прибрав ши їх у паперові квіти, а декотрі й пішки вибирались до цього діла. Садиби, де були дівчата, мали того дня широко відкриті ворота. Тому святочний віз із хлопцями в’їжджав на швидких конях із роз гоном на подвір’я та й завертав хвацьки кіньми й возом ,,на двох колесах", мало не висипавши сі- доків із місць. А опісля спинюва- ли баских коней й один за одним обливали дівчину, аж була мокра, як качка! (Та невже качка буває мокрою? — складач). Бувало, що дівчата втікали й ховались від ,,облівач-ів“ на го рищі чи в іншому закутку. Але ча стіше чекали на них і не втікали. Що більше „дзивка“ мала „облі- вач-ів“, то вважалось, що вона більш популярна в селі. Хлопці обливали горнятками, кухлем або й відром... Мати чекала збоку з рушником, щоб дівчина могла у Садиба середнє заможного селянина в Дюрдьові, Бачка H ouse of a fa rm e r in D iu rd iow , Y ugoslavia НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1969 7 Церква у Лішні Крижевацької Епархії C h u rch in L isnia, U k ra in ia n v illag e in Y ugoslavia
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
