Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
У в ага! Р еф ерентки су сп іл ь н о ї о п ік и ! Наш плян праці п ер едбачує для нас завдання впродовж цілого року. Але в це велике свято Воскресення Христового стараймося особливо згадати всіх потребую чих, що є близько нас. Відвідаймо хворих, приготуймо кошик для старших, запросімо на Свячене всіх самітніх. Привітаймо писанкою наших вояків у Вієтнамі! Зогріймо в це велике свято всіх знедолених! Марія Химинець Референтка Сусп. Опіки Гол. Управи („аби не врік“), а коли господиня саджала паску в піч, тоді він ви- стрелював із пістоля і такі стріли селом лунали. А вона приговорю вала: „Йкас лізеш у піч ладна та гладонька, така абис і вилізала". Разом із паскою приготовляли сіль до Великоднього столу. Груд ку солі загортали в ганчірку і кла ли в піч. Ганчірка обгоріла, а сіль зберігали на Великдень. Тоді го сподар клав ту сіль на паску і ста вив на покуті. У четвер варили ще яйця на крашанки і пізніше занурювали їх у краску. Яйця на писанку, як відомо не слід варити, бо лушпи на тоді не приймає добре краски і воску. Та в багатьох околицях писання писанок уже перевелося і там їх заступали крашанки — яй ця, пофарбовані в різний кольор. У четвер також кололи кабана, щоб сало було чисте, щоб у ньо му нічого шкідливого не заве лося. Але ще давнішим зви чаєм треба вважати колення поро сяти. Це відгук стародавньої жи вої жертви, що в християнських часах заступлено печеним поро сям, яке треба було посвятити з хріном у зубах разом із паскою. Зчасом порося заступила печена шинка. Ось така то „не важка" робота мусить бути зроблена в четвер при дуже строгім пості. Родина в цей день їла пізно вночі по Страстях. Це була дуже врочиста в е ч е - р я , що збирала всю родину до вкруги стола. Страви були пісні на олії і нагадували собою Свят-Ве- чірні, тільки були скромніші. Кім- пінська-Тацюн у своїй книжці „Рік у житті української господині", згадує, що був пісний борщ, сма жені оселедці і пироги з гречаною кашею. Могла бути і кутя. Згідно з дослідами Килимника ця вечеря тому була така святочна, що її ро дина ладила на пошану своїх по кійників і вірила, що покійники ра зом із нею її споживають. Тому під час вечері був поважний на стрій, ніхто не сміявся і голосно не говорив. В часі вечері від столу не вставали. З найбільшою увагою і повагою вислухували 12 Євангелій про му ки Христові, переплітані сумним передзвоном. У Галичині малі хлопці приготовляли тарахкала й ними калатали під час дзвоніння. Це збільшувало ще незвичайність і чарівність відправи. Додому по вертались гідно й осторожно з за паленими свічками і трійцями, щоб донести вогонь додому. Бо ж тре ба підкурити все господарство, викоптити хрести і поставити свіч ку на почесному місці. В цю ніч чоловіча молодь (жін ки не брали участи) мала роботу. Запалювала „живим вогнем" в о г- н і на узліссі, близько води, на горбках. Заграву від тих вогнищ видно було далеко. Вогонь цей о- чищував поле, худобу, бджоли і майбутній урожай. Сповнював цей вогонь ще дуже важливу функцію — просвічував дорогу покійникам, що в цю ніч святкують свій Мерт вецький або Навський Великдень. На весну оживає ціла природа, то й покійники виходять „на цей світ", щоб також розважитися. Бу ло таке повір’я, що вони встають опівночі зі своїх гробів і на звук дзвонів сходяться в церкві зі своїм мертвим священиком, дяком, діть ми, що тримають крашанки, напов нені клоччям... Ніхто живий не мо же підглянути того. Про той Ве ликдень є багато легенд, а Квітка- Основ’яненко описав його у своє му оповіданні „Метрвецький Ве ликдень". Тоді, коли згідно з віруванням мерці опівночі правлять Службу Божу, ціла родина, що поверну лась зі Страстей, засідає врочи сто до вечері. Рештки її залиша ють на столі, бо по відправі небі- щики прийдуть її їсти. Отже бачимо, як уміло наші предки получили свої обряди, ще створені в поганських часах, із звичаями християнського часу. Ад же вечерю у Страстний Четвер на певне всі споживали в набожному настрою, вислухавши 12 Євангелій і готуючись на завтрішній день до Плащаниці. А й до того ця вече ря для багатьох була останньою їжею перед розговінням, бо багато людей засуджувало себе на стро гий піст. Страстний Четвер уміщував у собі прадавні первні, що дістали нове значення у сучасній добі. А й показував, яка сила роботи спа дала на українську господиню, що вміла це все погодити у своєму трудному житті. НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1969 З Головній Управі й Екзекутиві СУА Окружній Раді СУА та всьому членству СУА кличемо радісне ХРИСТОС ВОСКРЕС! УПРАВА І ЧЛЕНКИ 59 ВІДДІЛУ СУА у Балтиморі, Мд.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
