Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
В е д м е д и к д е т е к т и в РВГ Коли прийшла осінь, ведмедик Борисик допомагав своїй мамі при готовляти яму на зиму. Йому вже було рік і пів, ото ж був він до сить великим ведмедиком і силь ним. Та не був ще дуже розум ний, не встиг навчитися від мами- ведмедиці, як треба в лісі жити. Коли надійшла холодна пора, пішли ведмеді вище в гори, в гу стий ліс і там під одним деревом, яке перевернула буря коренем у- гору, приготовили лігво та й за снули на зиму. Ведмедик Борисик трошки спав, а часом будився і перевертався з боку на бік, перешкоджав своїй мамі. — Шкода, що Борисик не люд ська дитина, думала ведмедиця. -— Дала б йому книжечку огля дати, або кредки та папір, щоб ри сував. А я могла б ще трохи по спати. Та Борисик був ведмедиком і ко ли прийшли перші теплі дні у бе резні, то йому ніяк не схотілося більше спати. Тихо, тихенько, щоб мама не чула, виліз вік на двір. — Ух, та холодно, ще всюди великі купи снігу. Та це нічого, подумав він. — Піду я коло тої великої смереки і погляну вдолину на со- няшну поляну. На поляні ведмедик побачив зе лену травичку, що визирала з-під снігу. Лапою розкопав сніг -— а там ще більше трави! Теплий віт рець подув на нього і ведмедик по думав: —- Піду я дальше і немов детектив буду шукати за весною. Тоді побіжу до мами і скажу, що вже час вставати. Так пішов Борисик за слідами весни. Сходив все нижче з гір в долини і бачив щораз то більше зеленої травички. Вітер приносив запах мокрої землі, а потім якийсь такий ніжний — може квіточок? Раптом почув ведмедик якийсь ше лест у кущах. Відсунув гілочки і побачив кілька пташок-вільшанок, як вони весело скакали і дзьоби ками витягали щось із землі. — О, коли є вільшанки, то й весна близь ко, втішився Борисик. -— Піду я сказати мамі. Вона здивується я- кий з мене добрий детектив! 0- бернувся і почав іти попри кущи ки, попри смерічки, через кала- баньку — та чи туди дорога назад до лігва? Попробував іншу сте жечку, але вона звернула вниз. — Ми живемо вгорі, в густому лісі. Там ще дуже холодно і мама певне спить, не знає, що я загубився! Ведмедик пробував перелазити через кущі, подер свій кожушок та й заплакав. — Як мені тепер ді статися до мами-ведмедиці, до на шої сухої, теплої домівки? Лапками обтирав він сльози і на віть не почув, як із кущів вийшла ведмедицця. — Ах, ти тут нечем ний Борисику, а який заболоче ний, обдертий! Та ведмедик не зва жав на те, що його мама сварить. Він був такий радий, що вона зна йшла його! Ведмедиця трохи почистила Бо- рисика і вони вибралися в дорогу додому. Ведмедик розказував про весну, та не міг хвалитися, який то він добрий детектив. — Але як ти мене знайшла, мамо? допиту вався. — Я йшла по твоїх слідах, Борисику, відповіла ведмедиця — спершу було видно відбитки твоїх лапок по снігу, а потім по бо лоті. У кущах я знайшла навіть кусочки твого кожушка. Ах, ти ще дурненький! — Мамо, ти справжній детек тив, втішився Борисик. — Прошу, навчи мене, як треба в лісі жити! Вони прийшли до свого лігва — і вгадайте, що побачили? Дві фіо- летні квітки — крокуси виросли на клаптику зеленої травички. Вже дійсно весна! ЧУКИ Ой чук-чуки, чукиночки! Потанцюй но, дитиночко. Потанцюй но трішки, хай міцніють ніжки. Ой чук-чуки, чуконички! Бий, дитино в долонечки жваво, веселенько і рости швиденько. Лапою розкопав сніг — а там ще більше трави! НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1969 37
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
