Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Наше інтерв'ю Небуденна зустріч Багато з’їздів земляцтв і шкіл від бувається тепер. Про те читаємо в пресі та й переживаємо самі в зустрі чах і розмовах. Та найцікавішим із них — це з’їзд кол. учениць гімназії Рідної Школи в Коломиї, а радше однієї кляси цієї школи. Із 29 товари шок лиш 8 знайшлося на еміграції — Маруся Бек, Дітройт, Орися Бованко, Трентон, Орися Гнатчук, Лембертвіл, Миш., Славка Левицька, Ню Йорк, Ірина Левчук, Філядельфія, Ірка Ли- холіт, Клівленд, Стефа Надраґа, Ва- шінґтон, Дарка Сіяк, Сарсель, Фран ція. І вони з’їхалися 27.-—ЗО. грудня 1968 р. в Ню йорку. Про цю сердечну зустріч не було звідомлень у пресі. Тим не менш цікаво пройшла вона, виповнена розмовами і спогадами. Тому, що ,всі учасниці її, крім однієї, проживають в Америці, постановлено опитати про неї єдину, що прибула з Европи — Дарію Сіяк. 1. Чи ти думала колись відвідати Америку? — Так, я все мріяла про це і то з двох причин: 1. тому, що вона ще до часу інша як Европа, по вторяю — до часу, бо сьогоднішня техніка, передусім скорість кому- кації, починає затирати різниці, а шкода, бо світ стає стандаризова- ний, одноманітний; 2. тут живуть мої приятелі, товаришки, знайомі, свояки, а також цікавлять мене різ ні наші установи, методи їх праці, хотілось пізнати різницю між різ ними звітами в пресі, а реальною дійсністю. 2. Як прийняла ти наше запро шення приїхати на зустріч то варишок до Ню Йорку? — В сумі я була розгублена. Бо, коли ти писала, що плянуєте зустріч, я дуже втішилась, бо ж від кількох років шукала за всіми вами і листувалася. Зразу раділа, а опісля стало сумно, бо зрозумі ла, що зустріч відбудеться, але без мене — жаль було, дуже жаль, але потішилась, що ви всі добрі і мені все точно опишете, а сама збира лась посилати вам ,,писаніє“. Тому я дала була згоду теоретично, щоб вас не спинювати в ділі. Та, коли після листів від Марусі і від тебе прийшов квиток на літак і ще за певнення товаришок покриття коштів побуту, я була така зво рушена, що годі описати. Може у мене фальшива амбіція — не знаю — але від будького іншого я бу ла б цього не прийняла — це ж величезні суми на мої умовини. І чому хтось має на мене працюва ти? Але від вас, товаришок, які так щиро від серця мені це давали — я прийняла без вагання. 3. Якими видались тобі товариш ки по стільки літах? На обличчях і в очах життя за лишило свій знак. Ми ж пережили, не з нашої вини, жахливу епоху історії, яка знищила нашу моло дість. Але ви всі для мене були та кими, як і давніше. Можна б ска зати, що ви всі „добре держите ся". Я навіть думала над тим, що наша вдача в основному не зміни лася. Ми всі стали життєво, чи фа хово, чи як там, вироблені, досвід чені, але вдача кожної з нас, яка була на шкільній лавці, залиши лась і тепер. А може ми в нашому гурті такі? Може перед світом на тягаємо на себе охоронний панцир і надіваємо маску? А зі собою ми були відпружені, щирі. 4. Чи на твою думку, ми замери- канізувалися? — Залежить як хто розуміє це поняття — „замериканізувалися". Коли йдеться про спосіб життя, ужиткування всіх щоденних засо бів життя — то так, ви ж мусіли пристосуватися до окруження, бо так іде життя в цій країні. Так, як інші наші знайомі пристосувалися до умов інших країн свого посе лення. Але, коли йде про духове жит тя, то я мало знаю правдивих аме риканців, але я не бачу різниці між вами, а мною. Розмовляємо, дискутуємо, сперечаємося, але ду маю, що ми і в Україні так само дискутували б і думали. А різні погляди, думки — всюди є. Я не зауважую різниць. 5. Який момент зустрічі зали шився тобі найглибше у пам’яті? — Це були різні моменти, бо крім спільної зустрічі, я ж була у кожної товаришки в її домі. І всюди зустріла щирість, радість зустрічі, безпосередність. Всі бу ли собою, ніхто не старався ро бити із себе героя, ні великої лю дини, ні щось кращого за всіх. У кожної з нас було „серце на до лоні", у кожної щось близьке, тепле. На слова похвал, подиву, приязні, любові ми були скупі. Ми не розповідали про свої пере живання, страждання, ні про по двиги. Кожна з нас „щось" пере жила, переболіла, чи чимсь раділа. Ми так неначе продовжували роз мови обірвані там у Коломиї на шкільній лавці в Народному Домі. Так наче б нас ніщо не ділило від того часу — от вчора розпроща лись. Ми більше говорили про до лю наших товаришок, яких між на ми не було і не могло бути. А пе редусім ми відчули, що ми всі не наче рідні, чимось пов’язані. Ми не „стогнали", не „прослезились", не нарікали на долю — „бо пощо плакати над розлитим молоком, в ньому й так було багато води" — не хизувалися одна перед одною будь чим. Кожна має свою долю сяку, чи таку, але має і нею жи ве. А ми в додатку маємо ще всі й себе — маємо наш гурт, в якому находимо приязнь, щирість, а тим самим і відпруження, бо можемо бути між собою свобідні. Ми без слів через „шкіру" відчули одна одну — отже це були ці найважли віші моменти, які нас ще більше злучили на майбутнє. 6. З яким почуванням поверта лася ти до Сарселю? — В літаку, передумуючи всю нашу зустріч, я прийшла до ви сновку, що це були мої найщасли- віші хвилини життя на еміграції. І за це все велика дяка вам — моїм шкільним товаришкам! 7. Чи хотіла б ще раз приїхати до Америки? — Так — навіть дуже радо, я її властиво бачила лиш так звер ху. А в Америці живе дуже бага то наших цікавих і надійних лю дей. Моя вся увага тепер була сконцентрована на вас, товаришок і на нашій зустрічі, — зрозуміло — інакше й не могло бути. Орися Гнатчук НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1969 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
