Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Наше інтерв'ю Небуденна зустріч Багато з’їздів земляцтв і шкіл від бувається тепер. Про те читаємо в пресі та й переживаємо самі в зустрі чах і розмовах. Та найцікавішим із них — це з’їзд кол. учениць гімназії Рідної Школи в Коломиї, а радше однієї кляси цієї школи. Із 29 товари шок лиш 8 знайшлося на еміграції — Маруся Бек, Дітройт, Орися Бованко, Трентон, Орися Гнатчук, Лембертвіл, Миш., Славка Левицька, Ню Йорк, Ірина Левчук, Філядельфія, Ірка Ли- холіт, Клівленд, Стефа Надраґа, Ва- шінґтон, Дарка Сіяк, Сарсель, Фран ція. І вони з’їхалися 27.-—ЗО. грудня 1968 р. в Ню йорку. Про цю сердечну зустріч не було звідомлень у пресі. Тим не менш цікаво пройшла вона, виповнена розмовами і спогадами. Тому, що ,всі учасниці її, крім однієї, проживають в Америці, постановлено опитати про неї єдину, що прибула з Европи — Дарію Сіяк. 1. Чи ти думала колись відвідати Америку? — Так, я все мріяла про це і то з двох причин: 1. тому, що вона ще до часу інша як Европа, по вторяю — до часу, бо сьогоднішня техніка, передусім скорість кому- кації, починає затирати різниці, а шкода, бо світ стає стандаризова- ний, одноманітний; 2. тут живуть мої приятелі, товаришки, знайомі, свояки, а також цікавлять мене різ ні наші установи, методи їх праці, хотілось пізнати різницю між різ ними звітами в пресі, а реальною дійсністю. 2. Як прийняла ти наше запро шення приїхати на зустріч то варишок до Ню Йорку? — В сумі я була розгублена. Бо, коли ти писала, що плянуєте зустріч, я дуже втішилась, бо ж від кількох років шукала за всіми вами і листувалася. Зразу раділа, а опісля стало сумно, бо зрозумі ла, що зустріч відбудеться, але без мене — жаль було, дуже жаль, але потішилась, що ви всі добрі і мені все точно опишете, а сама збира лась посилати вам ,,писаніє“. Тому я дала була згоду теоретично, щоб вас не спинювати в ділі. Та, коли після листів від Марусі і від тебе прийшов квиток на літак і ще за певнення товаришок покриття коштів побуту, я була така зво рушена, що годі описати. Може у мене фальшива амбіція — не знаю — але від будького іншого я бу ла б цього не прийняла — це ж величезні суми на мої умовини. І чому хтось має на мене працюва ти? Але від вас, товаришок, які так щиро від серця мені це давали — я прийняла без вагання. 3. Якими видались тобі товариш ки по стільки літах? На обличчях і в очах життя за лишило свій знак. Ми ж пережили, не з нашої вини, жахливу епоху історії, яка знищила нашу моло дість. Але ви всі для мене були та кими, як і давніше. Можна б ска зати, що ви всі „добре держите ся". Я навіть думала над тим, що наша вдача в основному не зміни лася. Ми всі стали життєво, чи фа хово, чи як там, вироблені, досвід чені, але вдача кожної з нас, яка була на шкільній лавці, залиши лась і тепер. А може ми в нашому гурті такі? Може перед світом на тягаємо на себе охоронний панцир і надіваємо маску? А зі собою ми були відпружені, щирі. 4. Чи на твою думку, ми замери- канізувалися? — Залежить як хто розуміє це поняття — „замериканізувалися". Коли йдеться про спосіб життя, ужиткування всіх щоденних засо бів життя — то так, ви ж мусіли пристосуватися до окруження, бо так іде життя в цій країні. Так, як інші наші знайомі пристосувалися до умов інших країн свого посе лення. Але, коли йде про духове жит тя, то я мало знаю правдивих аме риканців, але я не бачу різниці між вами, а мною. Розмовляємо, дискутуємо, сперечаємося, але ду маю, що ми і в Україні так само дискутували б і думали. А різні погляди, думки — всюди є. Я не зауважую різниць. 5. Який момент зустрічі зали шився тобі найглибше у пам’яті? — Це були різні моменти, бо крім спільної зустрічі, я ж була у кожної товаришки в її домі. І всюди зустріла щирість, радість зустрічі, безпосередність. Всі бу ли собою, ніхто не старався ро бити із себе героя, ні великої лю дини, ні щось кращого за всіх. У кожної з нас було „серце на до лоні", у кожної щось близьке, тепле. На слова похвал, подиву, приязні, любові ми були скупі. Ми не розповідали про свої пере живання, страждання, ні про по двиги. Кожна з нас „щось" пере жила, переболіла, чи чимсь раділа. Ми так неначе продовжували роз мови обірвані там у Коломиї на шкільній лавці в Народному Домі. Так наче б нас ніщо не ділило від того часу — от вчора розпроща лись. Ми більше говорили про до лю наших товаришок, яких між на ми не було і не могло бути. А пе редусім ми відчули, що ми всі не наче рідні, чимось пов’язані. Ми не „стогнали", не „прослезились", не нарікали на долю — „бо пощо плакати над розлитим молоком, в ньому й так було багато води" — не хизувалися одна перед одною будь чим. Кожна має свою долю сяку, чи таку, але має і нею жи ве. А ми в додатку маємо ще всі й себе — маємо наш гурт, в якому находимо приязнь, щирість, а тим самим і відпруження, бо можемо бути між собою свобідні. Ми без слів через „шкіру" відчули одна одну — отже це були ці найважли віші моменти, які нас ще більше злучили на майбутнє. 6. З яким почуванням поверта лася ти до Сарселю? — В літаку, передумуючи всю нашу зустріч, я прийшла до ви сновку, що це були мої найщасли- віші хвилини життя на еміграції. І за це все велика дяка вам — моїм шкільним товаришкам! 7. Чи хотіла б ще раз приїхати до Америки? — Так — навіть дуже радо, я її властиво бачила лиш так звер ху. А в Америці живе дуже бага то наших цікавих і надійних лю дей. Моя вся увага тепер була сконцентрована на вас, товаришок і на нашій зустрічі, — зрозуміло — інакше й не могло бути. Орися Гнатчук НАШЕ ЖИТТЯ — БЕРЕЗЕНЬ, 1969 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
