Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
А все ж н ехай д іт и їдуть! З великим зацікавленням прочитала я в квітневому числі Н. Ж . голос т у ристки на актуальні теми п. н. „Наші діти в Україні44 і в травневому „Чи їхати дітям в Україну?44 — думки за непокоєної матері. І дивно, обидва голоси в дискусії — протилежні у св оїх поглядах — та уважно прочи тавши, треба признати рацію обом дискутанткам, бо написані щ иро-сер дечно і з великою турботою про май бутнє наш ої молоді. З однієї сторони веде нас в Укра їн у зо в крови, цей далекий запах Євшан-зілля. Ми хочем о, щ об наші діти самі пізнали Україну, ї ї красу й велич історичних пам’яток, знаючи, що враження, особливо в дитячому віці, часто залишаються на все життя. Висилаючи наших дітей в Україну, д е ясне сонце зливається з синявою далеких гір, а золото пшениці та бла кить волошок наглядно відзеркалю- ють дорогий нам, а тепер в Україні заборонений і знищений український прапор, віримо, що найніжніша стру на любови до Рідного Краю відізветь ся в їхньом у серці. З д р угої сторони слушно турбуєм ось, чи цей побут не викличе невідповідного враження, протилежної реакції, як ми собі того баж аєм о. Як відомо, відвідини Укра їни в більшості наперед розпляновані, і звичайно можна відвідувати тільки місця, дозволені совєтською владою. Слушно відмічує затурбована мати, що діти можуть приїхати з враж ен ням, що все там гаразд, ніяких пере слідувань немає. Також заходить не безпека, що діти, стрінувшись із з р у сифікованими містами, можуть — не вглиблюючись в обставини — п оду- Тепер шукаємо ми виходу на широкий ясний шлях із тьми не волі. Наш погляд огортає постать великої княгині: вона тут між на ми, вона живе з нами вже десять століть, бо ж не розщепити істо ти української. Тому то й тепер, як тоді у давнину живе серед нас — нащадків її велика ідея: любов і правда Христової віри й ідея мо гутньої української держави. мати, що українців там немає, а як навіть є, то вони русифіковані, твер дження, яке тільки мож е прискорити американізацію наш ої молоді. Тому слушно, що ці справи підносить ж ур нал, щ об докладно над ними застано витись. Пригадався мені подібний факт, що заважив у моєму житті. Я не мала щастя побувати в Києві, побачити Дніпра-Славуту й поклонитись тлін нім останкам Поета у Каневі. Але це все пережила моя, тепер у ж е покійна, мати. Малою, бо 12-літньою дівчинкою вона поїхала на прогульку туди з тіт кою і дядьком (це велика рідкість у ті часи!) і все життя про те пам’ятала, ї ї захоплю ю чі оповідання про красу й велич Золотоверхого лишили в ме не незатерте враження. Хоч вона була підлітком, але це власне вік, коли всі враження сприймається з великою силою. Я немов разом із нею пере жила це й пишалася тим, що моя мати була в столиці України і на Шевчен ко вій могилі. Щ е дівчинкою я не раз своїм подругам тим хвалилася, немов та Шевченкова сирітка, що на Велик день „у попа обідала44. Врешті й у м оєму житті настав час, коли можна було цю мрію „здійсни ти44. Не мені, а моїй дочці. Коли вона виходила заміж , тоді ми з чоловіком постановили, що не купуємо їй но вого авта, ані меблів, але фундуєм о п одор ож в Україну. Ця справа вимагала підготови. Д ов ший час перед тим ми з нею і ї ї с у дженим провадили довгі розмови, щ об представити все в правдивому світлі. Старались реально насвітлити важкі політичні й економічні відно сини, нічого не замовчували, нічого не ідеалізували, знаючи, що виховані в заокеанській свободі й демократії діти б е з відповідної підготовки не розуміють облуди комуністичного ре жиму. І думаю , що рішення наше було правильне. Наші діти поїхали в Укра їн у з відкритими очима. Вони стріну лися з ріднею, що прийняла їх щиро сердечно, а рівночасно на власні очі побачили, що наш народ „карається, мучиться, але не кається44. їм удалось нав’язати деякі нові знайомства, а н е забутній залишився в їх пам’яті спо мин, коли старенька бабуся на вули цях Львова цілувала й благословила їх , дякуючи їм, що вони так гарно володіють українською мовою. Наші діти горді, що були в Києві, Львові і на могилі Шевченка, сьогодні за х о п люються творами Симоненка, чита ють Чорновола й Д зю б у , твердячи, що ми в ум овах свободи не зуміли здобутись на подібні твори. Привезли вони з собою воду з Дніпра, землю з Канева та безліч прекрасних світлин. І сьогодні вечорами, коли вони ви світлюють їх , то наш маленький внук уж е пізнає Софійський С обор і цер кву св. Юра і пальчиком показує їх . Проминуло багато років, від коли моя мати побувала в Україні, а я мрію свого внучка взяти на ці святі місця. Нехай і його осяє краса З о л о товерхого та залишить йому спогад на все життя. Хочу, щ об він своїми голубими очками побачив, що й ми маємо свою тисячолітню історію та відчув ї ї подих на рідній землі. А м о ж е ласкавий Бог дозволить нам усім разом повернутись на рідні міста й села, на вільну Україну? Молода бабуня ПОЖЕРТВИ ДЛЯ МУЗЕЮ Кол. учениці Олени Кульчицької передали цінні речі, запроектовані або й виконані цією визначною мист- кинею. І так п-ні Мирослава Савчак, голова 82 Відділу з Бронксу, подару вала — подуш ку, ул ож ену з рукавів сільської сорочки на Покутті — зі збірки мисткині, подуш ку, вишиту за ї ї проектом у зор ом із центральних земель, взір, вишитий поверхницею й інкрустовану гуцульську писанку. Окрім того залучила світлину килиму, проекту й виконання сестер Куль- чицьких п. н. „Мати Б ож а44, що висів над ліжком у ї ї мешканні та світлину мисткині в домовині. Подібну збірку подарувала до М у зею п-ні Марія Турко з Ровей, Н. Дж., що також була ученицею мисткині. Список цих вишивок подамо пізніше. Деякі вишивки проекту О. Куль чицької подарувала п-.ні Зеновія О- нишкевич із Вудсайду, Н. Й . Ці пода рунки дають зм огу створити в М узею окремий куток проектів Олени Куль чицької, що з ’ясовує відвідувачам її як прикладного мистця. 4 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1969 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
