Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
А все ж н ехай д іт и їдуть! З великим зацікавленням прочитала я в квітневому числі Н. Ж . голос т у ристки на актуальні теми п. н. „Наші діти в Україні44 і в травневому „Чи їхати дітям в Україну?44 — думки за непокоєної матері. І дивно, обидва голоси в дискусії — протилежні у св оїх поглядах — та уважно прочи тавши, треба признати рацію обом дискутанткам, бо написані щ иро-сер дечно і з великою турботою про май бутнє наш ої молоді. З однієї сторони веде нас в Укра їн у зо в крови, цей далекий запах Євшан-зілля. Ми хочем о, щ об наші діти самі пізнали Україну, ї ї красу й велич історичних пам’яток, знаючи, що враження, особливо в дитячому віці, часто залишаються на все життя. Висилаючи наших дітей в Україну, д е ясне сонце зливається з синявою далеких гір, а золото пшениці та бла кить волошок наглядно відзеркалю- ють дорогий нам, а тепер в Україні заборонений і знищений український прапор, віримо, що найніжніша стру на любови до Рідного Краю відізветь ся в їхньом у серці. З д р угої сторони слушно турбуєм ось, чи цей побут не викличе невідповідного враження, протилежної реакції, як ми собі того баж аєм о. Як відомо, відвідини Укра їни в більшості наперед розпляновані, і звичайно можна відвідувати тільки місця, дозволені совєтською владою. Слушно відмічує затурбована мати, що діти можуть приїхати з враж ен ням, що все там гаразд, ніяких пере слідувань немає. Також заходить не безпека, що діти, стрінувшись із з р у сифікованими містами, можуть — не вглиблюючись в обставини — п оду- Тепер шукаємо ми виходу на широкий ясний шлях із тьми не волі. Наш погляд огортає постать великої княгині: вона тут між на ми, вона живе з нами вже десять століть, бо ж не розщепити істо ти української. Тому то й тепер, як тоді у давнину живе серед нас — нащадків її велика ідея: любов і правда Христової віри й ідея мо гутньої української держави. мати, що українців там немає, а як навіть є, то вони русифіковані, твер дження, яке тільки мож е прискорити американізацію наш ої молоді. Тому слушно, що ці справи підносить ж ур нал, щ об докладно над ними застано витись. Пригадався мені подібний факт, що заважив у моєму житті. Я не мала щастя побувати в Києві, побачити Дніпра-Славуту й поклонитись тлін нім останкам Поета у Каневі. Але це все пережила моя, тепер у ж е покійна, мати. Малою, бо 12-літньою дівчинкою вона поїхала на прогульку туди з тіт кою і дядьком (це велика рідкість у ті часи!) і все життя про те пам’ятала, ї ї захоплю ю чі оповідання про красу й велич Золотоверхого лишили в ме не незатерте враження. Хоч вона була підлітком, але це власне вік, коли всі враження сприймається з великою силою. Я немов разом із нею пере жила це й пишалася тим, що моя мати була в столиці України і на Шевчен ко вій могилі. Щ е дівчинкою я не раз своїм подругам тим хвалилася, немов та Шевченкова сирітка, що на Велик день „у попа обідала44. Врешті й у м оєму житті настав час, коли можна було цю мрію „здійсни ти44. Не мені, а моїй дочці. Коли вона виходила заміж , тоді ми з чоловіком постановили, що не купуємо їй но вого авта, ані меблів, але фундуєм о п одор ож в Україну. Ця справа вимагала підготови. Д ов ший час перед тим ми з нею і ї ї с у дженим провадили довгі розмови, щ об представити все в правдивому світлі. Старались реально насвітлити важкі політичні й економічні відно сини, нічого не замовчували, нічого не ідеалізували, знаючи, що виховані в заокеанській свободі й демократії діти б е з відповідної підготовки не розуміють облуди комуністичного ре жиму. І думаю , що рішення наше було правильне. Наші діти поїхали в Укра їн у з відкритими очима. Вони стріну лися з ріднею, що прийняла їх щиро сердечно, а рівночасно на власні очі побачили, що наш народ „карається, мучиться, але не кається44. їм удалось нав’язати деякі нові знайомства, а н е забутній залишився в їх пам’яті спо мин, коли старенька бабуся на вули цях Львова цілувала й благословила їх , дякуючи їм, що вони так гарно володіють українською мовою. Наші діти горді, що були в Києві, Львові і на могилі Шевченка, сьогодні за х о п люються творами Симоненка, чита ють Чорновола й Д зю б у , твердячи, що ми в ум овах свободи не зуміли здобутись на подібні твори. Привезли вони з собою воду з Дніпра, землю з Канева та безліч прекрасних світлин. І сьогодні вечорами, коли вони ви світлюють їх , то наш маленький внук уж е пізнає Софійський С обор і цер кву св. Юра і пальчиком показує їх . Проминуло багато років, від коли моя мати побувала в Україні, а я мрію свого внучка взяти на ці святі місця. Нехай і його осяє краса З о л о товерхого та залишить йому спогад на все життя. Хочу, щ об він своїми голубими очками побачив, що й ми маємо свою тисячолітню історію та відчув ї ї подих на рідній землі. А м о ж е ласкавий Бог дозволить нам усім разом повернутись на рідні міста й села, на вільну Україну? Молода бабуня ПОЖЕРТВИ ДЛЯ МУЗЕЮ Кол. учениці Олени Кульчицької передали цінні речі, запроектовані або й виконані цією визначною мист- кинею. І так п-ні Мирослава Савчак, голова 82 Відділу з Бронксу, подару вала — подуш ку, ул ож ену з рукавів сільської сорочки на Покутті — зі збірки мисткині, подуш ку, вишиту за ї ї проектом у зор ом із центральних земель, взір, вишитий поверхницею й інкрустовану гуцульську писанку. Окрім того залучила світлину килиму, проекту й виконання сестер Куль- чицьких п. н. „Мати Б ож а44, що висів над ліжком у ї ї мешканні та світлину мисткині в домовині. Подібну збірку подарувала до М у зею п-ні Марія Турко з Ровей, Н. Дж., що також була ученицею мисткині. Список цих вишивок подамо пізніше. Деякі вишивки проекту О. Куль чицької подарувала п-.ні Зеновія О- нишкевич із Вудсайду, Н. Й . Ці пода рунки дають зм огу створити в М узею окремий куток проектів Олени Куль чицької, що з ’ясовує відвідувачам її як прикладного мистця. 4 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1969 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
